Досить складна ситуація склалася сьогодні в будівельному секторі столичної економіки. Протести населення проти зведення будівель, що так чи інакше зачіпають інтереси громадян, які проживають у сусідніх будинках, гальмують реалізацію планів будівельних компаній, позначаються навіть на їхніх платежах до міського бюджету.
І чи не це насамперед визначає політику влади навіть і тоді, коли протести викликані не тільки міркуваннями охорони довкілля, комфорту та зручностей, а й безпосередньою небезпекою для життя та здоров’я? Жодні мітинги, пікети і скарги до суду не допомогли припинити будівництво житлового комплексу в сквері на Шулявці та будинку з підземним паркінгом по вулиці Франка. Столична влада всього цього мов би і не помітила.
А до слів людей варто було б все-таки прислухатися. «Представники нашого будкому бачили план будівництва, там чорним по білому написано, що це небезпечна зона», — розповідає «Дню» Світлана Павлова, стоячи біля підпірної стіни дев’ятиповерхівки. Котлован під сусідню дванадцятиповерхову новобудову, проти якої повстали жителі, уже вирили. І мешканці побоюються, що всі ці дванадцять поверхів можуть створити таке навантаження, що новобудова попливе на їхній будинок. Людей цікавить: хто відповідатиме за жертви в разі катастрофи?
Утім, в Київській міськадміністрації вважають: якщо будувати акуратно, до жертв не дійде.
Як розповів «Дню» президент Спілки учасників будівництва України Валерій Череп, будь-яка реконструкція повинна починатися після геологічних досліджень і після того, як НДІ перевірять навантаження та дадуть офіційний технічний висновок стійкості конструкції. Тільки тоді можна щось проектувати. «По-аматорськи підходити до цієї справи не раджу. Без опрацювання геологів розпочинати будівництво заборонено. До того ж треба враховувати думку мешканців. Чи не погіршує новобудова умов їхнього проживання, чи виконуються умови інсталяції, чи не закриває стіна їхніх вікон. Якщо мешканці категорично проти, треба пристати на їхній бік», — каже він.
Але, подумавши, додає, що в кожному будинку завжди знайдеться хтось, хто захоче нажити політичний капітал на протидії будівництву. Якщо дотримано всіх нормативів... то на такі думки можна й не зважати. «У Києві є будинки, в яких проживати вже неможливо, — хрущовки, аварійки. Їх повно в центрі міста. Тому так важливо, щоб київська мерія затверджувала у своїх планах конкретні будинки в конкретних мікрорайонах, які йдуть сьогодні під реконструкцію або знесення. Тоді мешканці заздалегідь знатимуть, що через два-три роки їхній будинок знесуть. Тоді всі матимуть час вирішити: вигідно їм це чи ні», — зазначає Череп. До того ж, за його словами, для досягнення консенсусу краще, щоб інвестор ходив по квартирах і роз’яснював: що саме будуватимуть, хто від цього виграє. І люди зрозуміють.
Але думку мешканців у більшості випадкiв просто не питають. Проте при будівництві нового будинку має бути передбачена вся інфраструктура (паркінги, майданчики для дітей тощо). «Повинна бути комплексна забудова, — наголошує Череп. — Якщо будують нові висотні будинки, треба чітко уявляти: куди діти ходитимуть до школи, дитсадка, де будуть дитячі майданчики». Дає й добру пораду: треба, мовляв, на розгляд питань у містобудівній раді запрошувати громадськість, ЗМІ, архітекторів. «Відкрите обговорення питань фахівцями виключить помилки».
Так чи інакше, сьогодні Київ дедалі більше починає скидатися на Париж. Ні, не радійте, не рівнем життя чи кількістю визначних пам’яток, а «тромбами» на вулицях. Перспектива такої містобудівної політики — краєвид на простори чужої квартири і жодних секретів, нiякого особистого життя.
Земля в столиці — дефіцит, вона ж — головна цінність. І як нею розпоряджатися, треба вирішувати в інтересах суспільства. Такого висновку дійшли учасники громадських слухань, на яких обговорювали план забудови Києва.
Але, за словами голови Київського об’єднання власників житла Сергія Мільцева, перш, ніж роздавати ділянки будівельникам й інвесторам, градоначальник мав би обзавестися щонайменше проектом розподілу територій, що визначає площі та кордони дворів житлових будинків і новобудов. У Києві ж, судячи з того, що будівництво нерідко розпочинають на дитячих майданчиках, двори і парки затверджених кордонів не мають. «А мер лише обіцяє зупинити незаконне будівництво й у всьому як слід розібратися. Але своїми заявами лише стрясає повітря», — стверджує Мільцев.
У мерії з цим, звісна річ, не погоджуються. Перший заступник міського голови Валерій Борисов заявляє, що всі необхідні документи на будівництво є. На його думку, в більшості випадків «непорозуміння» виникають через «бажання інвесторів отримати якнайбільше території під забудову». Землевідведення, звісно, оформляють, але за умови, що 10% побудованої житлоплощі відійдуть сім’ям із квартирної черги.
Не є таємницею, що в столиці останні кілька років будують виключно елітне житло площею від 70 і більше квадратних метрів. Роздавати такі квартири безвідплатно, тобто задарма — дуже дороге задоволення. В Оболонському відділі обліку та розподілу житлоплощі натикаємося на живу чергу, в якій коротають час осіб 15—20. Фахівці відділу витрачають на кожного хвилин по сорок, але аж ніяк не кожен, удостоєний аудієнції, виходить щасливим. А довжина «паперової» черги — 30 років. Зараз підійшла черга тих, хто ставав на облік у далекому 1975 році. У черзі кажуть, що на район дають квартир по сорок на рік. Співробітники відділу ввічливо обіцяють надати всю цікаву нам інформацію протягом 30 днів... згідно із законом про звернення громадян. Почекаємо. 30 днів — не 30 років. Але, виходить, лукавив начальник Головного управлiння житлового забезпечення Київської мiськадмiнiстрацiї, заступник мера Михайло Голиця, коли стверджував, що «списки черговиків, які отримали квартири, можна почитати на стінах в квартвідділі». Там можна виявити лише списки очiкуючих житло.
У більшості своїй кияни, звісно, не проти будівництва. За словами депутата Київради, учасника «Форуму порятунку Києва» Віталія Комова, люди виступають лише проти землевідведення з порушенням законодавства. «Але коли ми говоримо, що треба відміняти незаконні рішення, влада нас не чує. На двох останніх сесіях знову приймають рішення з питань будівництва. Це міна уповільненої дії на майбутнє», — засмучується міський депутат.
