Внаслідок того, що кінець першого півріччя, всупереч всім прогнозам і очікуванням, приніс неприємний сюрприз, в Україні склалася нова і, відзначу, неприємна, цінова ситуація. Лише за червень інфляція цін споживчого кошику (2,2%) стала вищою, ніж за всі попередні 5 місяців (1,9%). Відтак почали формуватися небезпечні для фінансової стабільності ознаки виходу інфляції з-під контролю. За січень—червень вона досягла 4,2%.
І все ж хочеться вірити, що це — тимчасове явище, якщо на нього своєчасно відреагувати. Однак сьогодні вже зрозуміло, що травневе прискорення інфляції (0,6%) не було ситуативним. На жаль, формується висхідний тренд. Червень перервав процес, в ході якого місячна інфляція трималася менше 1% (він тривав цілих півроку — з грудня 2006 року).
Якоюсь мірою це не унікальне явище, бо у 2000 му, 2001 му та2003 роках червнева інфляція також була вищою за травневу. Однак нинішнє червневе цінове збурення було найвищим за всі роки існування гривні (від 1996 року), крім червня 2000 року (3,7%).
У першому кварталі ціни споживчого кошику зросли на 1,3% і рухалися на 1,4% повільніше, ніж рік тому у цей період. У другому ціни зросли вже на 2,9%, причому зробили це на 2,7% швидше (у другому кварталі 2006 року показник інфляції зріс на 0,2%). За цьогорічний перший квартал темп росту інфляції був вдвічі повільнішим, а у другому кварталі — в 13 разів вищим за минулорічний.
У червні вперше в цьому році був перевищений графік минулорічної інфляції. До мінімуму зведено девальвацію реального обмінного курсу (РЕОК), яка з початку року становила 3% (січень— травень). Відповідно з 2,8 до 1,5% зменшився інфляційний диференціал України з Росією (4,2% проти 5,7% за перше півріччя, тоді як ще у січні—травні він становив 2,8%). Вперше в цьому році інфляція в Україні зростала швидше, ніж в Росії. А інфляція за останні 12 місяців становила 13%.
Серед головних причин інфляційного стрибка, звичайно, ціни на хліб. У номінальному вимірі вони, звичайно, незначні, але в психологічному плані їх вплив важко переоцінити. Та все ж було б помилкою списувати цей інфляційний сплеск лише на цю причину. Так, у червні хлібні ціни піднялися на 2,6%, а рік тому — на 0,3%. У той же час у січні—червні 2006 року «хлібна» інфляція (4,2%) була співставна з цьогорічною (4,7%). Пояснення слід шукати в порушеннях функціональності не тільки на цьому, але і на інших товарних ринках. Так, три місяці триває подорожання м'ясопродуктів. Зростання на 0,4% у червні було найвищим в цьому році. У першому кварталі м'ясні ціни знижувалися. У споживчому кошику питома вага м'ясопродуктів в декілька разів вища за хліб. Крім того, вперше у цьому році піднялися ціни на цукор (12,7% проти 0,8% у червні 2006 року). На ринку палива подорожчання удвічі перевищує минулорічне (16,7% проти 7,4%).
Ціни на овочі (51,7%) зростають вдвічі швидше, ніж рік тому (26,1%). Стрибок у червні становив 34,8% проти зниження на 10,7% у червні 2006 року. А червневе підвищення цін на картоплю (94,2%) відбулося після п'ятимісячної дефляції. За першу половину 2006 року ціни на картоплю зросли на 32,7% проти 81,6% за січень—червень цього року.
Отже, базова причина прискорення інфляції полягає у несприятливому поєднанні трьох процесів. Перший — поглиблення багатомісячної дисфункції на чутливих до коливань попиту товарних ринках (м'яса, хліба, бензину, овочів і фруктів). Другий — посилення споживчого потенціалу після додаткового підняття зарплат і пенсій. Третій — як наслідок розрядки цього потенціалу у зв'язку з формуванням інфляційних очікувань, сформованих політичною ситуацією і заявами про неврожай.
Нейтралізація цих процесів була послаблена у зв'язку з призупиненням процесу зниження комунальних тарифів. Вперше з лютого знову почали підніматися ціни на житло, воду, електроенергію, газ тощо (0,3%). Перед тим у березні—травні вони знижувалися.
Зазначені проблеми загострилися на фініші першого півріччя. Йшлося про несвоєчасну реакцію на зростання цін на хліб, що почало відчуватися вже у лютому 2006 року (0,4%), загострилося у серпні (6,3%), дещо послабилося у наступні місяці і знову посилилося після короткотермінової паузи. Була недооцінена необхідність товарних інтервенцій на ринку нафтопродуктів, ціни на які підвищуються в останні три місяці високими темпами.
Послабилася роль імпорту продовольчих товарів. У 2007 році їх прирістна динаміка за січень—травень була на 6,2%, а питома вага на 0,7% нижчою, ніж рік тому у цей період.
Розпочалося підвищення цін на послуги, чого можна було б уникнути. Позапланові і позачергові підвищення зарплат і пенсій відбувалися на фоні стабілізації зростання ВВП. Це також додало інфляційного тиску.
Затрати уряду у червні зростали швидше надходжень. Як і у квітні кошти на казначейському рахунку у Нацбанку скорочувалися. У червні — на 7,3%. Всі інші місяці вони зростали і формували значний профіцит.
Зазначені тенденції руху споживчих цін склалися під впливом різнонаправлених сил. Серед сил, що сприяли інфляції, була підвищена рухливість монетарних агрегатів. Грошова маса зросла на 16,4% проти 10,3% у 2006 році, а база — на 14,2% проти (-)3,1%.
Надзвичайно впливовим виявився і вербальний фактор. Проінфляційна риторика представників практично всіх гілок влади зокрема, невиважені заяви щодо перспектив врожаю з боку Мінагрополітики, інших структур уряду, а також народних депутатів зробили свою справу. Підбурювали очікування зростання цін також виступи представників партій і медіа. З іншого боку в Україні та за її межами вже практично повірили у неймовірний факт, згідно з яким економіка нашої країни вже не реагує на політичну нестабільність. Це також певним чином приспало пильність до інфляційних процесів. Усі пам'ятають, як в Секретаріаті закликали не драматизувати підвищення цін на хліб і доводили корисність підвищення цін на м'ясо...
Відчутною була і сила дії сезонного фактору. В першому кварталі тепла зима сприяла уповільненню зростанню цін на овочі. Запаси минулого року скоротилися раніше, ніж за умов суворої зими 2006 року. А більш раннє визрівання нового врожаю в цьому році замістило запаси раніше, але вже за більш високими цінами. Особливо сезонний фактор вплинув на вартість картоплі.
Однак на інфляційному полі працювали і сили гальмування. Посилювався попит на гроші для заощаджень. Депозити фізичних осіб збільшилися на 23,7% проти 8,6% рік тому. Став активнішим і попит на гроші для ведення господарської діяльності. Адже нині маємо удвічі більші, ніж рік тому темпи росту ВВП. Фіскальна політика уряду у січні—травні залишалася сприятливою для утримання цінової стабільності. Динамічнішим став імпорт промислових товарів (народного споживання): співвідношення у темпах 16% проти 0,5% на користь поточного року за 5 місяців. Інфляція у сегменті непродовольчих товарів становить 0% за цей же період. Надзвичайно позитивним фактором для стримування інфляції є також те, що офіційний і міжбанківський обмінний курс гривні залишається стабільним.
Відтак перспектива повернення споживчої інфляції у зону комфорту все ще не втрачена. Ймовірність не перетнути межу 10% є більш високою, ніж зворотня. Існують і непогані передумови для того, щоб, як мінімум, вперше після 2003 року не мати інфляцію, вимірювану двозначною цифрою. А от досягнення бюджетного орієнтиру щодо інфляції значно ускладнилося. Ситуацію остаточно з'ясує липень. Торік за січень—липень ціни на послуги зросли на 16,8%, в т.ч. на 10,6% лише у липні. Цього року різкі зміни у тарифах на комунальні послуги не передбачаються. Тому шанси стримати зростання цін зберігаються. Можна прогнозувати, що у липні—серпні інфляція не перевищить 0,5% за місяць. Малоймовірною, але не виключеною є і орієнтація на нульову серпневу інфляцію.
Для реалізації завдання щодо недопущення втрати контролю над інфляцією урядові та Нацбанку необхідно орієнтуватися на незмінність тарифів на комунальні послуги, відкласти заплановане на вересень підвищення тарифів на пасажирські перевезення (5%), вжити заходів до додаткового імпорту продовольчих товарів, в т.ч. м'яса (Україна ще не готова без інфляційного податку скорочувати м'ясний імпорт). Хороші наслідки дало б зменшення купівлі валюти, а також розширення пропозиці овочей і фруктів через вдосконалення механізму конкуренції і покращення доступу до місцевих ринків, стабільність ринку нафтопродуктів, вчасні упереджувальні інтервенції на ринку цукру, де можна очікувати атаку сезонного попиту. Політичним силам слід досягти угоди щодо недопущення пропаганди цінової нестабільності з боку учасників виборчих баталій. Уряд мав би на користь внутрішніх запозичень відмовитися від зовнішніх. Комерційним банкам варто було б вжити заходів щодо додаткового стимулювання притоку заощаджень громадян, в т.ч. через підвищення процентних ставок на депозити фізичних осіб.
Інфляційний стрибок, який стався у червні в Україні, в наступні місяці ще можна загальмувати.
