Прагнучи до Європи і намагаючись, в усякому разі декларативно, наздогнати її за рівнем і умовами життя громадян, наша країна регулярно ставить собі підніжки. Так Україна вкотре відклала на півроку повний перехід на стандарти якості нафтопродуктів, які відповідають вимогам Євро-4 і Євро-5. Як повідомило «Інтерфаксу» джерело в уряді, відповідне рішення закріплене наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 5 січня. На стандарти ДСТУ 4839:2007 і ДСТУ 4840:2007, що відповідають вимогам Євро-4 і Євро-5, українські нафтопереробні заводи повинні були повністю перейти з січня 2012 року. Востаннє дія старих стандартів, що відповідають вимогам Євро-2 і Євро-3, була продовжена на початку липня 2011 року.
Тим часом найбільші українські НПЗ встигли витратити на покращення якості своєї продукції чималі кошти і тепер через це вимушені зазнавати втрат. Нагадаємо, що про готовність освоїти випуск нафтопродуктів, які відповідатимуть вимогам Євро-4 і Євро-5, з початку 2011 року повідомляли Одеський, Кременчуцький і Лисичанський нафтопереробний заводи. Вони прагнули не відстати в конкуренції, а вийшло як у тому старому анекдоті: тітка не прийшла і племінник сидить, як дурень, з вимитою шиєю. Мовою бізнесу, як вважають в Американській торгівельній палаті, ситуація виглядає так: відстрочення переходу на стандарти палива Євро-4 і Євро-5 уповільнить розвиток української нафтопереробної галузі і негативно позначиться на довірі інвесторів до держави.
«Що дасть країні продовження дії застарілих стандартів? — перепитує президент асоціації «Об’єднання операторів нафтопродуктів України» Леонід Косянчук і одразу ж відповідає. — Це очікувана, але шкідлива, невиправдана і незрозуміла пільга держави нафтопереробникам, які, з одного боку, ще не спромоглися або не хочуть модернізувати власне виробництво. А з іншого боку, для добросовісних нафтопереробників абсолютно втрачається сенс проведеної ними модернізації підприємств. Чи варто надівати модельне взуття і ходити в ньому по свинарнику, якщо всі інші працюють там у чоботях або колошах?». «А для споживача це означає одне, — продовжує експерт, — що йому постараються впарити за європейську ціну «африканське» паливо». Причому на абсолютно законних підставах. І все це лише через те, що державне підприємство, яке належить ДП «Укргазвидобування» «Нафтогазу України», — газопереробний завод (ГПЗ) в Шебелинці — до цих пір не модернізований». «Так не треба розводити «Лівели», — нагадує Косянчук їхнім негласним заступникам, — аби були гроші на модернізацію. Дивно, звичайно, на бурові платформи гроші є, а на модернізацію єдиного ще де-юре державного заводу їх немає (де-факто, там сидить сьогодні зовсім не державний менеджмент і працює зрозуміло на кого)». «Таким чином, — робить висновок експерт, — Міненерговугілля не створює в Україні умов для модернізації існуючих виробництв і випуску високоякісного палива».
Аналогічний коментар дав «Дню» і директор консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн. За його словами, перехід на нові стандарти дозволив би Україні захистити і споживачів, і виробників від неякісного дизельного палива, що надходить трубопроводом із Росії. Але Міненерговугілля це невигідно, оскільки через нові стандарти потрібно було б практично закрити Шебелинський ГПЗ. «Я розумію, це великі втрати, — говорить Куюн. — У такому разі міністерство могло б піти на те, аби розробити для цього підприємства особливі технічні умови, керуючись якими воно могло б деякий час продовжувати працювати по-старому». «Або, — продовжує тему експерт, — можна було зв’язати поганого постачальника горючого і поганого споживача (у Міненгерговугілля весь час «плачуть», що Міноборони не підходить дизельне паливо останніх європейських стандартів), але цього не робиться, бо набагато легше тримати у «поганих» усіх українських виробників, дозволяючи імпорту успішно конкурувати з вітчизняною продукцією».
Віце-президент із продажів, трейдингу і логістики ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» Олена Алексєєва у коментарі «Дню» сказала, що «подальше затягування переходу на нові стандарти, відсутність стимул-реакцій для модернізації заводів, а також контролю якості палива з боку держави негативно впливає на ситуацію в українській нафтовій галузі». На її думку, українські НПЗ страждають від нерівних конкурентних умов і різкого збільшення імпорту нафтопродуктів у країну, оскільки «в Україні немає жодних стимул-реакцій для переходу на нові стандарти якості палива». «Ми вклали значні кошти в модернізацію Лисичанського НПЗ, зокрема у його повний перехід на виробництво нафтопродуктів класу Євро-4 і готові продовжити інвестиції для повного переходу на рівень Євро-5, — говорить віце-президент. — Проте нам потрібно розуміти, що ми отримаємо від цих інвестицій». Алексєєва нагадала, що в Росії виробництво палива цих стандартів стимулюється за допомогою диференційованих акцизів і що в парламенті України вже майже п’ять років знаходиться законопроект про стимулювання модернізації українських НПЗ. «Але податкові пільги для ввезення відповідного устаткування, — відзначає вона, — до цього часу не введені».
