У Харкові загострилася дискусія з питання, чи треба місту переводити у свою власність метрополітен. Українські метрополітени спочатку фінансувалися центром. Чи прийшов час змін? Народний депутат України (БЮТ) Олександр Фельдман вважає, що робити це до 2012 року недоцільно. Свою думку він аргументує тим, що у передачі метро місту є як свої плюси, так і очевидні мінуси. Причому останніх сьогодні може виявитися навіть набагато більше. Підприємство є залежним від субвенцій і фінансової підтримки Міністерства транспорту. У той же час економіка міста поки є неефективною, тобто нестійкою, залежною від позик і субвенцій, а також не має надійних самостійних прибутків, і тому не може взяти на себе зобов’язання перед метрополітеном. Хто виграє від союзу нерентабельного підприємства з економічно неефективним господарством першої української столиці? Сьогодні неспроможність міста як суб’єкта господарювання компенсує держава, а що буде завтра?
Важливою обставиною є і те, що 2012 року Україна і Харків прийматимуть чемпіонат Європи з футболу. Під цей проект виділяються солідні бюджетні інвестиції, крім того, фінансуватимуться державні транспортні програми. Навіщо ж забирати метрополітен з централізованої схеми фінансування, вважає Фельдман, до того часу, поки сама держава не наведе на ньому лад і не профінансує за рахунок держбюджету? Адже зрозуміло, що у міста не вистачить грошей навіть на самостійне добудування вже закладених нових станцій.
Серйозним аргументом проти передачі метрополітену в міське господарство є також відсутність серйозних економічних розрахунків цього відповідального кроку. Ніхто адже не прораховував реальну ціну цього питання. Крім підвищення вартості проїзду, у міста немає джерел, щоб фінансувати метро. Досить пригадати, що сьогодні він не може навести лад у такій комунальній власності, як будинки, лікарні, дороги тощо. Та й навіщо загострювати соціальну обстановку? Адже зрозуміло, що при зміні власника можуть різко змінитися і розцінки на проїзд в метрополітені.
Але понад усе супротивники передачі метро в управління міській владі побоюються, що ця операція виявиться лише корупційним трюком місцевої влади. Під її тиском адміністрація метрополітену в цьому випадку може прийняти рішення про відмову від багатьох об’єктів нерухомості (наприклад, від центрального офісу). У результаті майновий комплекс метрополітену може бути роздроблено і частково приватизовано. У процесі передачі метро може навіть «втратити» ряд режимних об’єктів, а також документи, які свідчать про значні зловживання минулих років.
Є ще велике питання — хто займатиметься самою «передачею», тобто — оцінюватиме майно, описуватиме, передаватиме і прийматиме, скільки коштуватимуть послуги такої організації, з якої кишені платитимуть ці гроші? Це може бути Клондайк для корупціонерів.
На думку Фельдмана, аналіз ситуації засвідчує, що реальні передумови для передачі Харківського метрополітену в руки міста можуть з’явитися тільки до 2012 року. До цього часу мають завершитися всі будівництва Євро-2012, реалізуватися бюджетні інфраструктурні проекти, здійснитися реформа місцевого самоврядування, адміністративна реформа, вибори на всіх рівнях.
«Спочатку треба зняти всі «мінуси», а тільки потім думати про передачу метрополітену місту. Такі рішення не мають прийматися кулуарно. Не можна приймати важливі загальноміські рішення тільки для того, щоб мерія могла призначати лояльних собі керівників і робити сьогодні з підприємством все, що заманеться», — вважає народний депутат Фельдман.
