Чи не більшують критики Президента Віктора Януковича, які дорікають йому, що він створив надто сильну, а головне — надто слухняну йому вертикаль влади? На наш погляд, у цій суперечці опозиція, та й він сам, видають бажане за дійсне. Тому що в нашій країні, як і раніше, править переважно типовий чиновник, на власний розсуд вирішуючи, кому надати преференції, а кого, як мовиться, узяти в шори й розчавити. Зрозуміло, що від такого підходу буде мало користі як для країни загалом, так і для просування соціальних ініціатив Президента, що є зараз його головним козирем у боротьбі за голоси українців.
У цьому легко переконатися, відвідавши не найбільше, але й далеко не останніше за масштабами металургійне підприємство країни — ПАТ «Запорізький феросплавний завод». Він фактично на межі закриття. Тут вже скорочено 1400 металургів (майже 40% працівників), зупинився найбільший плавильний цех (№4). На підприємстві погашено майже половину феросплавних печей (15 з 31). Але і це не межа. Якщо чиновники Національної комісії регулювання енергетики (НКРЕ) й надалі практикуватимуть суто формальний підхід, то ЗФЗ може повністю зупинитися, втратити експортні й внутрішні ринки.
Суть цієї колізії можна описати так. 2010 року ще не встиг відновитися попит на продукцію, через це завод «випав» зі списку великих підприємств-споживачів електроенергії (до порогових 150 млн. кВт/год не дотягли лише 14 млн.) і був переведений з першого в другий споживчий клас. Через це, починаючи з 2011 року, завод платить близько 12 центів за кВт/год, тоді як «першокласники» лише 7 центів, а зарубіжні конкуренти ще менше — від 3 до 6 центів. Щомісячні платежі ЗФЗ умить зросли на 30%, а частка електроенергії в собівартості продукції підприємства досягла 54%.
«Дізнавшись про підвищення цін (лише цього року двічі. — Авт.), ми почали підготовку до зупинки заводу», — з гіркотою розповідає журналістам голова правління компанії Павло Кравченко. За його словами, з початку 2012 року підприємство вдається підтримувати в частково працездатному стані лише завдяки тому, що деякі споживачі його продукції погодилися на підвищення ціни. «Тому ми продовжили працювати в березні, але якщо в квітні ще підвищиться ціна на електроенергію, а ринок не почне рухатися, ні щодо обсягів, ні щодо можливостяей підвищення цін, ми зупинимося...», — скаржився директор.
За 2011 рік ЗФЗ був вимушений майже на третину скоротити виробництво продукції порівняно з 2010 роком (у 2010 році підприємство піднімалося вгору і випередило 2009 рік на 33,5%). НКРЕ це зовсім не обходило. Як і те, що в результаті скорочення феросплавниками обсягів виробництва бюджет Запоріжжя недоотримав понад 10,5 мільйонів гривень, Пенсійний фонд — майже 38 мільйонів, а бюджет країни виплатив вимушено звільненим металургам понад 29 мільйонів гривень допомоги по безробіттю. Скільки ще бюджетних коштів буде потрібно на це, якщо врахувати, що на підприємстві до кінця березня мають намір звільнити 600 осіб, а до серпня роботу, можливо, втратить ще близько двох тисяч. Та й ті люди, що ще лишилися, зайняті лише чотири, а то і три дні на тиждень. Це не хвилює «незалежних» електрорегулювальників, як і те, що замість передбачуваного у 2011 році зростання надходжень до енергориноку від закупівлі заводом електроенергії (на 277 млн. грн.) держава, за підсумками року, недоотримала майже мільярд (908,27 млн грн.).
При цьому, хоч як це парадоксально, ЗФЗ отримує велику, але, на жаль, лише вербальну підтримку від керівництва країни. Виконувач обов’язків начальника закритого 4-го цеху Денис Пархоменко розповів «Дню» про свою розмову з головою Міненерговугілля Юрієм Бойком. Міністр, за словами металурга, запевнив, що має доручення від Президента країни створити належні умови для роботи ЗФЗ. «Та й інші чиновники постійно обіцяють вирішити наші питання, — каже Пархоменко і додає: — Але обіцяти, не означає оженитися. Розмова з Бойком була ще в листопаді минулого року».
Нагадаємо, що до 2009 року імпорт феросплавів в Україну не перевищував 10% загального обсягу відповідних сплавів, необхідних металургам. 2011 року, на тлі створених для ЗФЗ штучних труднощів, частка імпорту перевищила 54,4%. Цілком очевидною є експансія імпортерів, кажуть на феросплавному, але Мінекономрозвитку й торгівлі вважає, що ситуація, коли електроенергія для українських феросплавників удвічі дорожча, ніж для їхніх конкурентів за кордоном, — це звична річ, і відмовляється проводити спеціальне розслідування щодо імпорту. Хоча за правилами СОТ для початку розслідування досить виявити зростання частки імпорту на 5% за рік. І ось вам результат: імпортери (Китай, Росія) вже сьогодні на повну господарюють на вітчизняному ринку, а завтра можуть різко знизити ціни, зупинивши таким чином всі українські феросплавні підприємства і гірничо-збагачувальні комбінати. А наступний хід після того, як вітчизняні підприємства повністю ляжуть, — різке підвищення цін.
Однак ЗФЗ має вихід із цієї ситуації, і не один. З 2011 року підприємство добивається права викупити знижувальну підстанцію, яку раніше заводу мав в оренді. Це дало б змогу купувати електроенергію за нижчими тарифами. Але ні продати, ні здати підстанцію в оренду, як це робили до 2011 року, «Запоріжобленерго» і НАК «Енергетична компанія України» не погоджуються. Мовляв, обленерго вже в списку на приватизацію і знижувати його майбутню стартову ціну заборонено. Будуйте свою власну підстанцію, радять металургам чиновники. Завод вже ладен погодитися і на цю дурість (тоді справна діюча підстанція, спеціально побудована для енергопостачання нині закритого четвертого цеху, як кажуть на підприємстві, перетвориться на дуже дорогий пам’ятник чиновникам). Проте візувати відповідну документацію для будівництва бюрократи відмовляються. Є й інший шлях. Чому б не дозволити заводові укладати прямі договори, приміром, з такими постачальниками електроенергії, як «Дніпрогес» чи Запорізька АЕС? І на це чиновники не йдуть.
Нинішні вершителі доль нагадують Нерона, який, бажаючи уславитися в віках, спалив сародавній Рим. Вони зводять собі пам’ятники не лише у вигляді закритих енергопідстанцій, а й цілих підприємств. На їхню думку, повернення ЗФЗ до першого класу було би пільгою, якщо порівювати з іншими споживачами. І на всі прохання відповідають: якщо тариф на електороенергію вас не влаштовує, закривайтеся. Але серед заводчан переважають оптимісти. Вже готовий проект реконструкції цеху №4 з обсягом інвестицій 700 мільйонами гривень. Він включає будівництво сучасних систем очищення газів, відбору тепла з печей і генерації електроенергії. Але Кравченко побоюється, що за досягнуте в результаті реалізації цього проекту скорочення споживання електроенергії (на 15%), підприємству рівно на стільки ж іще раз підвищать тариф. Тому що енергочиновникам звичніше й вигідніше стимулювати безгосподарність, а не енергоефективність. І начхати їм на доручення Президента.
