В українсько-російських відносинах кількість ніяк не переросте в якість. Про це, мабуть, свідчать останні багатогодинні переговори президентів Віктора Януковича та Володимира Путіна. Єдине, про що прес-служби повідомляють громадськість, це порядок денний — перелік обговорюваних питань. Учора прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков інформував, що під час переговорів, що відбулися напередодні в резиденції «Русь» (с. Завидово, Тверська обл.) глави двох держав «докладно обговорили питання співпраці в усіх сферах економіки, зокрема в газовій галузі. Обговорювалися також питання й плани України щодо співпраці з Митним союзом». Пєсков не виключає, що діалог на найвищому рівні в питаннях, що обговорювалися, буде продовжено. За його словами, консультації будуть продовжені на різних рівнях.
Згідно з офіційними даними, під час переговорів Янукович і Путін обговорили співпрацю двох країн у газовій сфері, питання добудови третього й четвертого блоків Хмельницької АЕС, намагалися активізувати спільне виробництво літаків сімейства АН, вирішити питання регіональної співпраці. Крім того, однією з головних тем стала взаємодія України з Митним союзом.
Як повідомляє УНІАН, «спочатку програмою візиту передбачалося, що переговори у форматі тет-а-тет займуть близько двох годин і закінчаться о 18.00 за місцевим часом. Проте президенти двох країн працювали набагато довше. Спілкування закінчилося майже о другій ночі». Після цього Янукович на вертольоті перелетів до аеропорту, звідки близько третьої за московським часом вилетів до Києва.
Люди, які брали участь у підготовці зустрічі на території резиденції Завидово, розповідають, що для української делегації було виділено окремий особняк, прикрашений прапором України. Тут були створені всі умови, щоб Янукович у разі потреби міг переночувати в Завидово.
Нагадаємо, що візит Президента України до Росії планувався ще в грудні 2012 року, але в останню мить був відкладений через неузгоджені технічні деталі, пов’язані з організацією енергоспівпраці України та Росії. Сторони дійшли висновку про необхідність додаткових консультацій на експертному рівні. Виходить, робота велася вхолосту й не мала на меті вийти на результат.
Невипадково лідер фракції «УДАР» Віталій Кличко хоче, щоб Президент України Віктор Янукович роз’яснив наслідки свого візиту до Москви для України та процесу її європейської інтеграції. «Для чого Президент літав до Москви і якими можуть бути наслідки цих переговорів для України? — риторично запитував у вівторок лідер фракції у журналістів. — Чи не перекреслює візит до Москви підсумки саміту Україна — ЄС та європейські прагнення України?» Кличко зауважує, що Україна задекларувала чіткий напрямок свого розвитку й прагнення до Європейського Союзу.
Напередодні завидовського нічного «сидіння» президентів двох країн відомий газовий експерт Михайло Корчомкін, який живе в США, звернув увагу на дивну обставину. Прем’єр-міністр України Микола Азаров заявив, що газові контракти між Росією й Україною мають бути переглянуті. Дедлайн з цього питання, як вважає Азаров, до кінця року. Нашого прем’єра поки не можна приписувати до єврооптимістів, але як «москвооптиміст» він себе вже показав. «Ми вважаємо, з економічного погляду, цю вимогу (МВФ про підвищення цін на газ для населення. — Авт.) неправильною, а з соціального — неприйнятною, й ми це обгрунтуємо. Рано чи пізно ми з Росією домовимося про зміну ціни на газ. Обов’язково домовимося. У нас іншого виходу немає», — сказав Азаров в ефірі одного з телеканалів.
Тим часом, аналогічну за термінами декларацію Росія підписала з Китаєм. Ці дві країни мають намір до кінця року підписати договір про постачання до Китаю російського газу, хоча його ціна ще не узгоджена. У своєму Живому Журналі Корчомкін зазначає, що ці дві заяви чимось дуже схожі. Щоправда, один з коментаторів його посту у ЖЖ справедливо уточнює, що в першому з них висловлюється думка лише однієї зі сторін. Інший інтернет-користувач, звертаючись до Азарова, запитує: «Цікаво, а про наміри Москви йому нічого не відомо?» Але найгірше, що ближче за всіх до істини, схоже, підбирається крайній песиміст: «Чим більше дід Азаров базікає про майбутній успіх у переговорах, тим зрозуміліше стає, що шансів жодних немає, і доведеться віддати все, що РФ вимагатиме».
Ось до яких висновків приводить відсутність інформації.
ЧИННИК ЄВРОПИ
Цікаво, що в день візиту Януковича до Москви в ЗМІ активно тиражувалося досить відверте інтерв’ю єврокомісара з питань енергетики Гюнтера Еттінгера одному українському виданню з російським корінням. Багато чого з того, що політик озвучив журналістам, напевно фігурувало на переговорах у Москві. Зокрема, єврокомісар зазначив, що «потреба ЄС в українських сховищах газу зростає». Більше того, за його словами, в Європі вважають їх «ключовим елементом європейської газотранспортної системи». Але при цьому Еттінгер зауважує, що багато чого залежить ще й від обсягу газу, що прокачується «Південним потоком», мабуть, натякаючи, що за невеликих обсягів прокачування газу через українську ГТС цінність сховищ «як ключового елементу» протримається недовго.
«Інвестором «Південного потоку» є «Газпром», — зазначив Еттінгер, — там немає грошей з нашого боку. Є деякі країни, наприклад Болгарія, член Євросоюзу, або Сербія, кандидат на членство в ЄС, які виявляють бажання стати учасниками консорціуму (з будівництва цього газопроводу). Ми сприймаємо це як факт, але не виділяємо коштів або іншої підтримки цьому консорціуму. У європейському економічному співтоваристві немає інструментів, щоб блокувати «Південний потік».
Та все ж таки у Європі, схоже, ще вважають, що в України є якісь варіанти. «Теоретично можна прокачувати газ у реверсному напрямку із заходу на схід. Отже, можливо все», — підкреслює Еттінгер.
Незалежний енергетичний експерт Олександр НАРБУТ дивиться на це питання трохи інакше. У коментарі «Дню» він сказав: «А чи варто нам узагалі боротися проти «Південного потоку» й добиватися його блокування Євросоюзом? Якщо відштовхуватися від того обсягу інвестицій, які потрібні на реалізацію цього проекту, то переконуєшся, що він абсолютно віртуальний. Ринкова капіталізація «Газпрому» становить сьогодні всього $100 мільярдів, причому боргів у цієї компанії на $50 мільярдів. Чи має цей проект у такому разі шанси бути реалізованим без широкого кола інвесторів? Сьогодні вони не готові приймати таке дороге й досить ризиковане рішення. До цього слід додати, що «Газпром» сьогодні при завантаженні труби лише на чверть (з двох ниток лише одна завантажена наполовину) платить за використання транзитних здібностей усього «Північного потоку». Тому ні нам, ні Європі не слід боротися проти «Південного потоку». Є вимоги Євросоюзу, є три пакети документів. І «Газпром» при вході на територію ЄС буде змушений підкорятися викладеним у них умовам».
«Для України «Південний потік», — на думку Нарбута, — фіктивна, уявна загроза, і її представляють Президентові України як реальну небезпеку. І на підставі цього його намагаються переконати прийняти невигідні для України в стратегічному плані рішення про оренду або передачу в управління консорціуму нашої газотранспортної системи. Таким чином планується досягти мети повного контролю газотранспортної системи, включаючи й підземні сховища.
Що ж до фінансування модернізації ГТС з боку Євросоюзу, то насамперед слід врахувати, що наша країна не виконала взяті на себе при вступі до Енергетичного співтовариства зобов’язання. У нас немає самостійної компанії, яка б мала контракт на прокачування російського газу до Європи. Власні поточні платежі за російський газ від НАК «Нафтогаз України» навіть не покривають вартості паливного газу. Який інвестор даватиме гроші такій компанії? Хіба в Європейському інвестиційному банку або в Європейському банку реконструкції й розвитку працюють непрофесійні банкіри? Є підписані Україною чіткі умови, за яких «Нафтогаз» може розраховувати на фінансування цими установами. А те, що Бойко (Юрій Бойко, віце-прем’єр України) називає виконанням умов, це чистої води імітація».
«Реорганізація «Укртрансгазу» (грудень 2012 року) в публічне акціонерне товариство нічого не змінила, — наголошує експерт. — Схема дій цієї компанії свідчить про повне її підпорядкування НАК. Отже, грошей на реконструкцію ГТС у цих умовах нам чекати не варто. Але якщо ми зможемо стати послідовними, а Президентові відкриється реальна картина й на базі того ж таки «Укртрансгазу» буде створена дійсно незалежна компанія зі своїм стратегічним планом розвитку, якій удасться укласти контракт на постачання природного газу, тоді фінансування буде. Тому що контракт на транзит дає розуміння того, а чи будуть у цієї компанії гроші для повернення інвестицій. У нинішньому варіанті контракту, укладеному «Нафтогазом» з «Газпромом», немає твердих гарантій прокачування 110 мільярдів, про які розповідав пан Бойко. Якби він подав позов до Стокгольмського арбітражу й довів, що контракт дозволяє отримувати від «Газпрому» оплату за транзит хоча б 80 мільярдів кубометрів, то, я думаю, інвестори вишикувалися б до нас у чергу, щоб дати грошей на модернізацію».
* * *
КОЛИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР
Учора, коли верстався номер, завісу секретності над змістом і підсумками перетрактацій в Завидово прочинив директор Інституту країн СНД Костянтин Затулін. «Ішлося про те, — сказав він, — щоб з 1 січня надати знижку (на російський газ для України. — Авт.), а оренда (української ГТС. — Авт.) запрацювала б з 1 червня, і всього питання полягало в тому, що українська сторона за цей шестимісячний період повинна... привести всю нормативну базу у відповідність і погоджувати з нами статутні документи, провести всі необхідні внутрішньодержавні процедури». За словами Затуліна, якщо Україна не впорається із цим, то відповідно до виданих нею гарантій, платитиме різницю в ціні, яка виникне в результаті надання знижки на газ. «Ось до цього українська сторона, як виявилося, не готова. І тоді виникло питання, — сказав ущипливо Затулін, — а взагалі вона із самого початку збиралася реалізовувати ці домовленості? Чи вона лише хоче знижки на газ з 1 січня?».
«Я думаю, вся проблема в подробицях, яких ми не знаємо, — уточнив голова правління центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. — Оренда — це загальна формула. А які подробиці цієї оренди? Я думаю, щодо них ніяк не домовляться, і це не може вивести перетракційний процес зі ступору».
