Ніколя Поль Стефан Саркозі де Нажі-Бокса у своєму портфелі має «чіткий меседж на саміт у Вашингтоні». Всі 27 країн Європейського Союзу виступили як єдина держава у створенні рекомендацій для нового «Вашингтонського консенсусу», який існує з сьогоднішнього дня. Так, сильна нинішня криза, якщо почала свій розгін зі стовпів світової економіки, і звична формула учасників «G-8» перетворилася аж на «G-20».
Для довідки:
«G-20» — Аргентина, Австралія, Бразилія, Велика Британія, Німеччина, Індія, Індонезія, Італія, Канада, Китай, Мексика, Росія, Саудівська Аравія, США, Туреччина, Франція, ПАР, Південна Корея, Японія. У «G-20» входить Європейський Союз, представлений країною-головою. Учасники «G-20» виробляють 85% світового ВВП, у них зосереджено 80% об’єму світової торгівлі й проживає дві третини населення планети.
Уперше лідери 20 країн, що визначають економіку світу, зібралися, щоб у такому складі спробувати вирішити кризу, що навалилася. Ох, і нелегке перед ними завдання! Захистити капіталізм і виробити новий шлях розвитку...
Почати пропонується з побудови нової фінансової архітектури. Хоча в портфелі в Саркозі й чотири принципи, суть побудови від ЄС зводиться до одного. Встановленню контролю.
По-європейськи це звучить так — все повинно відбуватися в межах «регуляторного поля» — воно, можливо, й розумно, але дуже незрозуміло, говорив герой М. Булгакова.
Луіс Інасіо ЛУЛА де СІЛВА, президент Бразилії, висловився простіше — в ситуації, що склалася, необхідно збільшити контроль за фінансовими ринками, оскільки сліпа віра в здатність ринку до саморегулювання «посипалася, як картковий будиночок».
Питання лише в тому, хто здійснюватиме контроль, якими засобами і який рівень обов’язковості виконання? Чи буде це віддане структурам всередині країн, чи необхідно створювати єдиний орган? Здається, на це місце Захід готує МВФ, не випадково ж цій організації приділено стільки уваги в пропозиціях ЄС. Але уявляється, що це питання не безсумнівне. Новій фінансовій архітектурі потрібен і новий інструментарій, а незграбне дітище Бреттон-Вудських домовленостей, МВФ мається на увазі, повинен піти.
Націоналізація як у фінансовій сфері, так і в промисловості — друга основна тема обговорення. У принципі, вона вже почалася навіть у країнах Європи купівлею державою контрольних пакетів великих банків і компаній. Останній приклад — знаменитий Parex banka в Латвії. Питання, знову ж, до якої межі та в яких об’ємах можлива ця націоналізація?
Третє питання — це обов’язкове введення елементів планування в економіку країн. Хаотичне виробництво довело свою непридатність. У зв’язку з цим виникає необхідність налагодження відносин у межах двадцятки. А це питання і руху капіталів, і вартості робочої сили на різних територіях, і державної спеціалізації.
Побудова нової фінансової та економічної архітектури вперше за останні 30 років дозволить звернутися до розв’язання питань боротьби з бідністю, голодом, кліматичним змінам, освоєння космосу, боротьби зі СНІДом тощо. Про серйозність намірів свідчить той факт, що вирішено повторний саміт зібрати знову через 100 днів і вже з аналізом прийнятих на першому саміті рішень.
АЛЕ ПИТАНЬ БІЛЬШЕ, НІЖ ВІДПОВІДЕЙ
Якщо, наприклад, країни двадцятки організують деяку спільну структуру, то неминуче постане питання про її військову організацію. У такому контексті чи збережеться НАТО? Куди ж тоді прагнутиме Україна з Грузією, адже в новій структурі Росія як одна з основних учасників проекту перетворюється в союзника. Питання ці — лише один маленький мазок у палітрі різноманіття фарб майбутніх змін.
НАБЛИЖАЮТЬСЯ ЗМІНИ... А ЩО Ж УКРАЇНА?
Зайнята своїми політичними колотнечами, опинилася якось осторонь від стовпової дороги розвитку світової цивілізації. Сигнал про європейські перспективи країни, поданий на останньому саміті ЄС — Україна, вочевидь, поки що не дійшов, інакше як пояснити неучасть (хоча б як спостерігача) в Брюсселі, де всі країни Євросоюзу виробляли спільну думку в боротьбі з економічною кризою.
Доводиться вважати, за великим рахунком, що це провал як зовнішньої, так і внутрішньої політики. Європа відкупилася кредитом МВФ від України, так само, як Захід — від Грузії грошима на відновлення.
Як же трапилося, що перед обличчям змін Україна залишилася одна, не маючи навіть союзників? Тут є про що задуматися.
