Днями Асоціація міст України та громад (АМУ) спільно з Секретаріатом Кабінету Міністрів та Міністерством архітектури і будівництва України провели круглий стіл з обговорення концепції законопроекту «Про державне регулювання сфери послуг, що надають підприємства житлово — комунальних господарств» та розглянули основні проблеми даної галузі.
Питання регулювання тарифів належить до одних із найсуперечливіших, а різке їх зростання на початку опалювального сезону в 2—3 рази тільки ускладнило ситуацію. В цій ситуації не могло не бути незадоволених, адже, за словами експертів, влада пішла на такий далеко не популярний крок, щоб зберегти цю галузь і забезпечити подачу до будинків хоча б світла і тепла. Задовольнивши певним чином галузь, отримали незадоволених громадян, по чиїх кишенях це підвишення б'є. На сьогодні житлово-комунальні послуги належать до компетенції органів місцевого самоврядування, які стали заручниками певної цінової гри на ринку. Мова йде про те, що у країнах з ринковою економікою зростання цін супроводжується внесенням відповідних змін до бюджету. В Україні ж відбувся лише стрибок цін.
На думку віце-президента АМУ Мирослава Пітцика, в комунальній сфері існує кілька основних проблем, які стримують її розвиток. Причому проблеми не існують кожна окремо, а тісно переплетені між собою: кожна з них тягне за собою іншу. Таким чином, подолання хоча б однієї з них потягне за собою неменуче вирішення інших. Зокрема, відсутність приватного власника на житловий фонд породжує потребу в гарних управлінцях будинків, які шукатимуть найоптимальніші шляхи для ведення господарської діяльності. За умови подолання цієї проблеми, з'явиться потреба у розширенні ринку ЖКГ. Це, в свою чергу, обмежить монополію ЖЕКів, яка існує сьогодні, забезпечить здорову конкуренцію і, як результат, — зростання якості послуг за оптимальною ринковою ціною. Щодо приватизації, то тут Пітцик підкреслив, що її об'єктом може бути лише житловий фонд, а комунальні підприємства повинні залишитися в державній власності й їх можна буде тільки здавати в оренду на основі проведення конкурсу на здобуття відповідного тендеру.
Потрібно пам'ятати і про підвищення рентабельності комунальних господарств та пошук нового потужного недержавного фінансового ресурсу. Державою на розвиток міської інфраструктури, а саме — ремонт доріг, світло, транспорт, житло, газ, — на цей рік виділено три мільярди гривень. А це лише десята частина від потрібного фінансування. Саме тому так гостро постає питання щодо залучення недержавних ресурсів. Зокрема, непогані перспективи має кредитування. «В цьому напрямку робота АМУ вже проводиться. Ми намагаємося внести відповідні зміни до бюджетного кодексу, які узаконять механізм залучення масштабних кредитів органами місцевого самоврядування на розвиток житлово-комунальних господарств. Така система успішно діє за кордоном, — розповідає Миросла Пітцик. — Так, у Словаччині кількість кредитних коштів на одного громадянина становить 1,2 тисячі євро, у Польщі — 1,5 тисячі, а в балтійських країнах — 2 тисячі євро».
Проте для підвищення суспільного добробуту у комунальній сфері вже зазначених заходів буде замало. Слід запровадити ефективну систему державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання на ринках послуг водо- та теплопостачання, а також вжити необхідних заходів для захисту споживачів від можливих зловживань виробниками-монополістами своїм становищем. На це й спрямована запропонована на круглому столі концепція нового законопроекту.
Дана система регулювання передбачає створення постійнодіючих регулятивних органів — комісій з питань регулювання тарифів на житлово- комунальні послуги. Саме вони, за задумом, повинні слідкувати за тарифами на послуги централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води та водовідведення. На думку авторів проекту, такі комісії повинні складатися з п'яти осіб. Крім того, їх потрібно створювати за територіальним принципом: в обласних, районних містах. Обговорення питання щодо того, ким повинен призначатися відповідний склад, викликало дискусії й активні дебати. З'ясувалося, що дехто з присутніх виступає проти того, щоб органи місцевого самоврядування взагалі були до цього залучені. Мовляв, призначати і звільняти повинна лише відповідна рада, інакше навіщо тоді всі пропоновані зміни? Спірним виявилося і питання встановлення пропорційного співвідношення складу членів комісії. Так, проектом передбачено по два представники від ради, самоуправління та державних адміністрацій і лише один — від громадських організацій. Представник від бюджетників Юрій Ганущак наполягав на тому, що представників громадських організацій було більше серед членів комісії. Не менш суперечливим виявилося і питання підзвітності регулятивної комісії. «Вона повинна бути незалежною і підзвітною тільки закону», — наполягає директор департаменту Мінбуду Олександр Асадчев. Проте учасники круглого столу озвучили і такий варіант, як підзвітність регулятивної комісії державі. На це Асадчев відповів, що «комісія є лише регулятивним органом для розумного впливу», і оскаржити прийняті нею рішення можна в суді.
Впровадження в життєву практику даного законопроекту дозволить звести до мінімуму втручання політики в економічну діяльність суб'єктів господарювання на ринку житлово-комунальних послуг та створить дієву систему державного регулювання в цій сфері.
