Реальний валовий внутрішній продукт України в січні—липні зріс порівняно з відповідним періодом попереднього року на 7,7%, у липні — на 7,2%, тоді як минулого року у червні проти червня 2006 року — 7,8%. Номінальний ВВП, за орієнтовною оцінкою, у січнi—липнi перевищив 354,1 мільярда гривень, за липень — 642 мільярди. Зростання ВВП за сім місяців відбулося в основному за рахунок збільшення валової доданої вартості в торгівлі (на 16,1%), у переробній промисловості (на 13,1%), будівництві (на 11,9%).
Тож економічна картина нині не виглядає розфарбованою виключно у світлі кольори, хоча сильні темпи зростання все ще зберігаються.
У вимірі накопичувальним підсумком зростання ВВП уповільнилося на 0,2% у порівнянні з показником шести місяців (7,7% проти 7,9%). У квітні, травні і червні зберігався індикатор на рівні 7,9%. Це був боковий або паралельний тренд руху ВВП. Липневе «сповзання» до 7,7% стало четвертим після лютневого березневого і квітневого «скидів» темпу (з 9,3% у січні до 8,6% у січні—лютому, з 8,6% — у січні—лютому до 8% у січні— березні, з 8,0% у січні—березні до 7,9% у січні—лютому).
Ефект бази порівняння вперше в поточному році був відсутній. У червні і липні 2006 р. висхідний підйом ВВП утримувався на однаковій позначці — 5,5%. З урахуванням цих обставин гальмування темпу економічного зростання у стартовому місяці другого півріччя цього року вже виглядає як беззастережне.
Галузями-стоперами, які стримували економіку у липні були сільське господарство (створює близька 8% ВВП), промисловість (створює близька 22% ВВП), транспорт і зв’язок (створюють близька 13% ВВП), охорона здоров’я і освіта (створює близька 8% ВВП). Разом ці галузі мають частку у більше ніж 50% від усієї валової доданої вартості. Натомість сприяли меншому, ніж міг би бути, уповільненню галузі-мувери торгівля (виробляє біля 13% ВВП) та будівництво (його питома вага становить біля 11% ВВП). В липні вперше за останні чотири місяці не сталося «взаємозаліку» у прирістній динаміці тих галузей, які пришвидшували зростання і тих, які його уповільнювали. Тому і відбулася перша з квітня понижувальна корекція.
У липні не дивлячись на згаданий низсхідний ухил посув економіки залишався прискореним (на 2,2% більш динамічним ніж у січні—липні 2006 р.). Економіка продовжувала залишатися під сприятливим впливом внутрішніх факторів. Споживчий попит і корпоративні інвестиції «не дозволили» уповільненню досягти більш відчутних позначок після послаблення зовнішньої кон’юктури. Не спав розмах кредитної підтримки з боку банківського сектору. Вона разом з приватними інвестиціями в основний капітал «компенсувала» явне відставання у русі державних капітальних вкладень. Таке відставання є багаторічною традицією. Перенесення капітальних вкладень бюджетного походження на останні місяці року є негативним фактором. Слід також взяти до уваги те, що як вітчизняні так й іноземні інвестори зайняли перед виборами дещо вичікувальну позицію «to wait and to see». Це додає проблем зростанню. Водночас більш суттєвого гальмування у липні не відбулося. Послаблення зовнішнього попиту і стабілізація інвестиційного водночас супроводжувалося підвищенням стандартів споживання. Воно відбувалося у другому кварталі (прогноз зростання реальних доходів, закладений урядом в бюджет становив 5%, а реальний показник — 10,8%).
Ще одним нюансом стало початкове стиснення потенціалу споживчого попиту під впливом збільшення інфляційного податку у червні—липні. Це не додає тяги економічному злету.
Прискорений рух оптових цін, який зазнав нового підвищувального імпульсу у липні пригнічує апетит інвесторів. Бізнес не дуже тішиться надмірною виробничою інфляцією.
На макродинаміку липня продовжувало негативно впливати підвищення цін на нафтопродукти та їх зниження на метали і продукцію хімії.
Відбулися несприятливі зміни у векторах руху споживчих цін і сукупного доходу нації (ВВП). У липні зростання останнього уповільнилося на 0,2% (у кумулятивному вимірі) в порівнянні з показником першого півріччя. Натомість інфляція споживчих цін прискорилася на 1,4% (за липень). У попередні місяці співвідношення були іншими:
— у квітні показник ВВП був незмінним, а інфляція нульовою;
— у травні показник ВВП був незмінним, а інфляція зросла на 0,6% (місячний показник);
— у червні показник ВВП не змінився а інфляція зросла на 2,2% (місячний показник).
Стає все більш очевидним: обмеження у виході на потенціал зростання ВВП пов’язане із незадовільним станом інфраструктурних галузей. Йдеться, перш за все, про транспорт і енергетику. У липні енергетика знизила спад до мінімального (-)0,1%. Але вона все ще залишається єдиною з усіх галузей, що з початку року перебуває в рецесії. Гірший ніж сьогоднішній показник обсягів руху валової доданої вартості в енергетиці був зафіксований лише у 2004 р. (спад на 3,6% за рік). Всі інші роки галузь перебувала у легкому плюсі ( зокрема в 2006 р. це було 3,0%).
Транспорт хоч і показав приріст у 5% за 7 місяців, але у липні скинув оберти на 0,3%, а з початку року на 1,7%. Його показники є наразі найгіршими за останні 7 років.
У порівнянні зі стартовим зростанням ВВП на 9,3% сьогоднішні 7,7% формально означають уповільнення кумулятивної динаміки на 1,6%, хоча темп цей на 2,2% вищий за минулорічний (5,5%). У січні перевага над минулорічним показником становила 8,4% а у I кварталі 3,9%. На цьому фоні перевага у 2,2% (за січень—липень) може викликати невдоволення. Але ми не поділяємо песимістичні і дещо політизовані оцінки. Адже треба взяти до уваги базу порівняння 2006 р. Все пізнається у порівнянні.
Якщо це зробити, то у лютому зростання ВВП у кумулятивному вимірі уповільнилося не на 0,7% ( без урахування бази) а лише на 0,1%. У січні— березні воно не уповільнилося на 0,6% а зросло на 2%. У січні—квітні уповільнилося не на 0,1% а на 1,5%. Але вже у травні воно зросло на 1,3%. У січні—червні згаданий показник покращився вже на 1,5% і лише у червні реальне уповільнення становило 0,2%.
Отже, за сім місяців сталося лютневе, квітневе та липневе уповільнення зростання відповідно на 0,1%; 0,5% та 0,2%. Водночас у березні— травні та червні реальне прискорення становило відповідно 2,0%; 1,3% та 1,5%.
За січень—липень 2006 р. зростання прискорилося з січневих 0,9% до липневих 5,5% тобто на 4,6% «підросла» база порівняння. Уповільнення ж зростання за відповідний період 2007 р. становило лише 1,6%. Отже, з урахуванням ефекту бази порівняння, динаміка висхідного руху ВВП за сім місяців поточного року покращилася на 3%.
Сьогодні важко однозначно висловитися на користі чогось: уповільнення зростання на 1,6%, яке відбулося без урахування бази порівняння, або гіпотетично можливого додаткового приросту на ті ж 1,6% (тобто з 9,3% до майже 11%). Турбує можлива загроза цінової дестабілізації у другому варіанті. При високому рівні завантаженості потужностей і щільному ринку зайнятості зазначене прискорення могло б формувати ознаки перегріву. Сьогодні оптові ціни вже зростають удвічі швидше ніж рік тому (12,7%). І це при темпі 7,7% зростання ВВП. Можна уявити ціновий підйом при виході на 11—13%. Як і після 2004 р., це могло б мати ефект трансформації оптових цін у роздрібні. Вже четвертий рік України переживає підвищену інфляцію після її поміркованої динаміки 2001—2003 рр. коли зростання споживчих цін було значно нижчим за 10%.
Зростання ВВП на 7—8% у рік — оптимальна висхідна динаміка для України. Деяке послаблення накопичувального темпу у липні (з 7,9% за шість місяців до 7,7% за сім місяців) не перекреслило перспективу досягнення бюджетного цільового орієнтиру (6,5%), який все ще надійно перебуває у зоні досяжності.
За моїми оцінками, якщо в поточному році зростання відповідатиме довгостроковій трендовій лінії 2000—2006 р. (у середньорічному вимірі це 7,3% зростання ВВП) то номінальне значення ВВП становитиме 128—130 млрд. в доларовому еквіваленті.
Після 10 річного спаду 1990—1999 р. зростання ВВП відновилося у 2000 р. і значення його у доларах США становило 31 млрд. (за офіційним курсом обміну гривні до долару 5,4) або 170 млрд. гривень. Вже у 2004 році відбулося подвоєння ВВП в згаданому вимірі (64 млрд. дол. США, за курсом обміну 5,3). У 2006 р. ВВП зріс з 346 млрд. (2004 р.) до 537 млрд. гривень. У доларовому вимірі він перевищив рівень 2000 р. втричі (106 млрд. проти 31 млрд. при курсі обміну 5,05).
Отже 7% темп зростання ВВП і відносно стабільний обмінні курс дозволяють забезпечувати вражаючі зміни в макроекономічній картині розвитку країни. Звичайно темпи мають бути вищими. Якщо уряд і Нацбанк зможуть протистояти додатковій інфляції і перегріву економіки. Темпи зростання ВВП іноді, особливо під час виборів стають об’єктом політизації. Сьогодні головне рівний і багаторічний ріст, а не один рік 12%, а другий 2,7%. При надійному обмінному курсі і добрій (7—8%) динаміці ВВП Україна протягом наступних 4—6 років зможе відновити докризовий рівень вже і у гривневому вимірі.
Липневі тренди руху ВВП не похитнули прогноз, щодо 6,5— 7% зростання за підсумками року. Вписатися в лінію мегатренду 2000—2006 р. (7,3%) все ще можливо. Досягненню цієї мети
Допоможе
1. Активізація процесу фінансування планових державних капіталовкладень в основний капітал.
2. Завершення перемовин, щодо розширення квот на постачання українського металу у країни Європи.
3. Швидке і безпечне відновлення експорту зерна.
4. Виведення енергетики у II півріччі на позитивну динаміку зростання.
5. Зміцнення керівництва, в т.ч. вищого у проблемних галузях: вугільної промисловості і на транспорті.
6. Посилення ролі рефінансування і стабілізація процентних ставок.
7. Організація макроекономічного форсайту — наукового довгострокового прогнозу за участю значної кількості в т.ч. неурядових експортерів.
8. Підготовка до проведення економічного перепису.
9. Створення умов для максимально ефективної переробки продукції нового врожаю.
10. Зменшення інфляційного податку на зарплати, пенсії і доходи інвесторів.
