Господарський кодекс України — яким йому бути?
Борис СОБОЛЄВ, президент «Першої інвестиційної групи», кандидат економічних наук:
— Ще з 60-х років в нашій державі діє Цивільний кодекс, до складу якого входить і Господарський. Неважко уявити, в яких умовах він створювався. Тому я хотів би попросити колег-юристів сконцентруватися на тому, щоб новий господарський кодекс відповідав нормам Конституції як закону прямої дії. Це дасть змогу унеможливити ситуацію, за якої бюрократи — державні службовці — створювали б підзаконні акти. Тому розробка господарського кодексу як економічної інституції України є необхідною для нашої держави.
Володимир ІГНАЩЕНКО, заступник міністра економіки України:
— Мене хвилює слабо врегульована система взаємовідносин суб'єктів підприємницької діяльності зі структурами виконавчої влади. Нам потрібно чітко врегулювати цей вектор взаємовідносин. Причому не шляхом керування економікою в «ручному режимі», коли все вирішує індивідуальний дозвіл або заборона. Така система є абсолютно неефективною. Головне завдання, що стоїть перед розробниками законодавства — створення рамкових та прозорих умов для підприємницької діяльності, за яких підприємець буде почуватися вільно, не страждаючи від пресингу з боку виконавчої влади. Мені здається, що прийняття єдиного базового документу, такого як господарський кодекс, створило б сприятливі умови для розвитку підприємництва. Кодекс також надасть гарантії суб'єктам підприємницької діяльності, які до певної міри залежать від представників виконавчої влади. Проте хотів би зазначити, що одним нормативним актом неможливо вирішити ці питання, необхідна послідовна адміністративна реформа.
Василь ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ, голова Центру народної економіки, народний депутат України:
— Законодавство повинно бути дієвим — тобто працювати на практиці. Економічне законодавство повинно сприяти підвищенню ефективності роботи підприємств у ринкових умовах, оскільки неринкові методи управління себе вичерпали. Тільки співпраця юристів з економістами- практиками дасть можливість максимально врахувати у створенні базового економічного документу практичний досвід та потреби підприємств. Документ має встановити чіткі «правила гри» «підприємець—держава». Бо сьогодні, приміром, тільки суб'єктами сфери реєстрації є 20 міністерств та відомств, 764 органи місцевої влади, 24 представництва Ліцензійної палати в обласних центрах, а саму реєстрацію визначає 16 законів, 8 постанов Кабінету Міністрів та 14 відомчих актів. Не менш важливо законодавчо окреслити порядок управління суб'єктами господарювання, зробити цивілізованою процедуру банкрутства.
