Київська пенсіонерка Ганна Дмитрівна готова мало не щодня приїжджати на точку, в якій з машини продають зелену цибулю та інші овочі, і навіть стояти тут у забутій вже з радянських часів черзі. Вона призналася «Дневі», що сюди її приваблюють головним чином низькі ціни. Про європейські стандарти якості співрозмовниця ніякого поняття не мала. Схоже, що таке ж ставлення поки що у більшості наших громадян. І чи не тому євростандартам відповідає лише 5% сільгосппродукції в нашій країні.
Але все ж головна причина такого становища, як зазначалося на міжнародній конференції «Овочі і фрукти України: ринок нових можливостей», — недостатній рівень капіталізації аграріїв. Звідси застарілі технології та погляди на розвиток АПК, що віддаляють перспективи підкорення європейських ринків.
Українські аграрії щорічно експортують свіжі овочі і фрукти на суму, яка не перевищує $50 мільйонів (для порівняння, Туреччина вивозить на $1,2—1,5 млрд., Угорщина — на $800 мільйонів). І це в той час, як обсяг імпорту цієї продукції до Євросоюзу не менше ніж $20 мільярдів. На думку експертів, в України з її кліматичними умовами є всі шанси практично повністю витіснити з ринків ЄС угорську продукцію. Вони твердять, що вітчизняні овочі й фрукти (баштанні культури, яблука, солодкий перець, баклажани, лук, рання капуста, ранні та пізні помідори, салат, цукрова кукурудза, груші, сливи, можливо, виноград, чорниця та черешня) можуть користуватися попитом також у Німеччині, Голландії, Великої Британії та інших країнах ЄС. А черешня українського виробництва буде конкурентоспроможною навіть у країнах південно-східної Азії. Аналітики впевнені: якби Україна запропонувала Швеції помідори iз середини жовтня до початку грудня за конкурентною ціною, то в неї з’явився б шанс відвоювати значну частку цього ринку у польських, голландських та іспанських компаній. Схожа ситуація щодо пізніх баштанних культур: запропонувавши кавун і диню наприкінці жовтня — в листопаді, Україна може витіснити з ринку Швеції бразильських постачальників, як сьогодні витісняє іспанських і угорських, постачаючи кавуни з 15 липня до середини вересня.
І все б нічого, якби не наш клімат, який не дає розвернутися без будівництва теплиць. Але, на думку голови фермерського господарства «Аделаїда» Сергія Рибалка, це задоволення дуже дороге. «Будівництво квадратного метра теплиці європейського типу коштує близько тисячі доларів. Угорські — набагато дешевші, але, використовуючи їх, фермер прирікає себе на додаткові енергетичні витрати. Виходить замкнене коло: будувати теплиці вигідно, якщо є ринки. А їх можна завоювати лише в тому випадку, якщо маєш на озброєнні теплиці», — говорить Рибалко. І все ж він упевнений у перспективах розвитку експорту українських овочів і фруктів. Щоправда, лише тоді, коли в країні буде налагоджене виробництво дешевої і якісної упаковки, без якої на євроринки не прорвешся.
Цього року Південний союз (кооператив у Херсонській області, до якого входить і фермерське господарство «Аделаїда») експортував до Швеції лише 100 тонн кавунів, тоді як на реалізацію до Києва було відправлено 3,5 тисячі тонн. Хоч експортувати, за словами фермера, рази в півтора — два вигідніше.
Як показала дискусія на конференції, щоб пробитися на європейський ринок і закріпитися там, українським аграріям потрібні щедрі інвестиції і цілий ланцюжок помічників, які займаються реалізацією продукції (упаковкою, логістикою і відправкою оптовому споживачеві). І аграрний кооператив — це ідеальний варіант... Такі спілки активно створюються фермерами, але часто змушені діяти напівлегально. За словами директора Проекту аграрного маркетингу Роберта Лі, який сприяє подібним об’єднанням, така ситуація складається тому, що згідно із законодавством, iз одноосібників стягують набагато менше податків, ніж iз об’єднання.
Разом iз тим Роберт Лі вважає, що українцям не варто поспішати до Європи, доки остаточно не освоєно внутрішній ринок. За оцінками експертів Проекту аграрного маркетингу, розмір плодоовочевого ринку України у відпускних цінах виробника становить близько 9,5 млрд. грн., що приблизно відповідає обсягу зернового ринку. Проте в роздрібних цінах овочевий ринок в Україні набагато більший. Це говорить не лише про рентабельність, але й про високий потенціал зростання ринку овочів і фруктів у майбутньому. І єдине, що наводить на роздуми, так це питання: а чи не спричинить європейський стандарт, до якого сьогодні так прагнуть вітчизняні фермери, також і європейські ціни на овочі та фрукти? Хоча твердження про більш низький рівень українських цін ще потребує доказів…
