Колишній представник МВФ в Україні Алекс Сундаков, коментуючи тижневику «Зеркало недели» стан української економіки, визнав, що через бюджетний хаос, що не припиняється, деяке зростання окремих показників неспроможне випередити прогресуючий розвал. Це й не дивно, — підсумував він, — адже в коридорах влади з радянських часів практично змінився лише предмет бюрократичного торгу. Раніше професійні лобісти (за тогочасною термінологією «штовхачі») вибивали матеріально-кадрові ліміти й фонди. Тепер їх приваблюють організаційно-фінансові інструменти — бюджетні субсидії, кредити, гарантії, ліцензії, квоти, митні й податкові пільги, взаємозаліки, урядові програми й постанови, президентські укази... Збереглася, таким чином, найважливіша риса соціалістичної господарської політики — масштабний перерозподіл державою економічних ресурсів.
Утім, Алекс Сундаков не згадав ще одного «штовхача», котрий регулярно відвідує коридори влади, — Міжнародний валютний фонд, під чуйним і нерідко незримим тиском якого ухвалюється чимало хороших і різних рішень.
На початку минулого тижня старший постійний представник МВФ в Україні Анрі Геск'єр заявив, що Україна зможе отримати чергові транші кредиту Міжнародного валютного фонду «тільки в разі вжиття урядом протягом найближчих 10 днів цілого ряду заходів щодо поліпшення ситуації в бюджетному, енергетичному і банківському секторах». Таким чином, наш читач зможе самостійно провести експеримент з метою визначення «лобіста» двох наступних тижнів. Ми ж переконані, що протягом цього часу уряд не робитиме нічого, що не матиме відношення до трьох ключових сфер — бюджету, енергетики, банків.
Восьмого травня місія МВФ, що завершила роботу у Києві, не змогла рекомендувати фонду виділити Україні чергові транші кредиту розширеного фінансування. Пан Геск'єр сказав, що місія високо оцінила дії Нацбанку із лібералізації валютного ринку і зростання надходжень до бюджету порівняно з минулим роком. При цьому він зазначив, що бюджетні прибутки все ж нижчі за показники, передбачені програмою розширеного фінансування, рівень бюджетних витрат перевищує заплановані показники, внаслідок чого уряд порушив узгоджений із МВФ графік погашення боргів по заробітній платі й пенсіям. За I квартал недоплата по бюджетних надходженнях збільшилася на 4 млрд. гривень (40%) і на 1 квітня становила 13,9 млрд. гривень. Примітно, що експерти пов'язують зростання недоплати не зі «злісністю» платників податків, а з необгрунтованими (з точки зору макроекономічних розрахунків) фіскальними сподіваннями влади. Проте від усвідомлення марності спроб зібрати податки нікому не полегшає. А ось декотрим стане ще гірше. Причому одними з перших постраждають ті, хто страждати взагалі не звик.
Згідно з постановою уряду №764 від 5 травня ц. р., усі поточні рахунки з позабюджетними коштами Державної податкової адміністрації мають бути переведені з установ комерційних банків до органів Державної скарбниці. Природно, постанова разом з батогом запропонувала і пряник, адже повноваження з розпоряджання позабюджетними коштами залишаються виключно за Державною податковою адміністрацією. Більш того, ДПАУ просять не турбуватися про несанкціоноване вилучення ресурсів «у скрутні» для бюджету часи. «Кошти, — говориться в постанові, — що надійшли на спеціальні реєстраційні рахунки ДПАУ, не можуть використовуватися для погашення заборгованості по соціальних виплатах і для здійснення інших заходів, що обмежують можливості Державної податкової адміністрації в їх використанні».
Вельми оригінальну схему виконання іншої вимоги МВФ — скорочення заборгованості по зарплатах і пенсіях — пропонує підписаний 11 травня президентський указ. Заборгованість по платежах за житлово-комунальні послуги, газ і електроенергію, яка сформувалася на 1 квітня цього року у працівників бюджетних організацій, працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців, пенсіонерів і одержувачів соціальної допомоги, треба погашати шляхом взаємозаліку боргів по заробітній платі, пенсіях і соціальних виплатах, — говориться в указі. Порядок здійснення взаємозаліків Кабінет Міністрів повинен затвердити протягом двох тижнів, а місцеві органи влади протягом двох місяців мають забезпечити проведення взаємозаліків. На 1 квітня заборгованість із виплати зарплати в бюджетних організаціях становила 967 млн. гривень, заборгованість із виплати пенсій з Пенсійного фонду — 2,21 млрд. гривень.
Напередодні приїзду місії МВФ до Києва керівництво Національного банку було переконано, що якщо в когось і виникнуть проблеми із «захистом» маяків меморандуму, то тільки не в нього. «У МВФ претензій до НБУ немає», — говорив ще тиждень тому Віктор Ющенко. Однак місіонери і в його оцінки внесли корективи. Відразу після закінчення роботи місії НБУ він, по-перше, «забув» про першотравневий сюрприз для «штовхачів» компромату. А саме — про обіцянку зниження відсоткових ставок. Зараз ставка рефінансування НБУ становить 50% річних, хоч отримати кредит від Нацбанку за такою ціною неможливо: вся кредитна емісія йде або на купівлю доларів (у середньому близько 200 млн. грн. щотижня), або на купівлю нікому (крім НБУ) не потрібних облігацій Мінфіну. Друга коректива зачіпає інтереси комерційних банків. 30 березня НБУ відмовився виконувати постанову Верховної Ради, що передбачала вимогу до статутного фонду банків (не менше за 4,2 млн. грн.). Іншими словами, тоді НБУ був проти ліквідації 24 банків тільки за невиконання нормативу із статутного фонду. Проте вже через місяць директор департаменту НБУ Віктор Зінченко пообіцяв, що до 20 травня Національний банк відповідно до рекомендацій МВФ і Світового банку розробить програму заходів, спрямовану на посилення вимог до банків, в тому числі щодо достатності капіталу. Вимогу мати капітал не менше за 5 млн. грн. НБУ вважає прийнятною. «На сьогодні банку з капіталом, меншим за цю суму, немає сенсу працювати», — сказав пан Зінченко.
Отже, якщо названі напрями діяльності уряду протягом 10 днів втіляться в певному переліку документів (а про реальну їхню користь можна буде судити ще не скоро) й ці документи справлять враження на Фонд, тоді місія МВФ «спробує зробити все для того, щоб рада директорів МВФ з питань України розглянула українське питання наприкінці травня». Потім, якщо рада директорів ухвалить позитивне рішення, то Україна зможе отримати квітневий і травневий транші кредиту в розмірі близько $130 млн. плюс ще $300 млн. на компенсацію експортних втрат.
Повертаючись до оцінок Алекса Сундакова, слід визнати, що він, безумовно, правий у головному. Погоди в кабінетах влади МВФівські «штовхачі», ясна річ, не зроблять. Хоча б тому, що вони припускаються стратегічної помилки, наказуючи уряду, «що робити». Уряд же, окрилений відсутністю переліку з «чого не робити», опиниться, зрештою, під владою місцевих лобістів.
