«2016-й стане першим роком економічного зростання», — заявила міністр фінансів України Наталія Яресько на нещодавній онлайн-презентації для інвесторів.
НАЗДОЖЕНЕМО ШВЕЙЦАРІЮ
Пославшись на прогнози МВФ на 2016—2020 роки, міністр повідомила, що 2016 року зростання реального ВВП становитиме 2%, а 2020-го збільшиться до 4%. За її словами, «за період дії програми (МВФ для України) курс гривні (22 — 23,8) буде відносно стабільним. А доларовий ВВП України при щорічному зростанні в 4% протягом 25 років може наблизитися до ВВП Швейцарії за 2013 рік.
«...За такого сценарію (4% реального зростання ВВП щороку), — додала Яресько, — наш ВВП зросте з нинішніх $84 мільярдів до $600 мільярдів до 2040 року, а це рівень добробуту такої країни, як Швейцарія сьогоднішнього дня». Характеризуючи умови реструктуризації боргу, досягнуті зі спеціальним комітетом кредиторів, глава Мінфіну зазначила, що нові папери, які випускаються Україною, стануть інструментом зацікавленості кредиторів у зростанні української економіки й інвестуванні в неї. («На тридцять років легко прогнозувати, — їдко зазначає, не маючи, щоправда, на увазі висловлювання Яресько, політолог, глава Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко, — на той час, коли з’являться результати прогнозної гри, більшість її учасників уже будуть поза грою»).
У ВИРІ СВІТОВОЇ КРИЗИ
Не поділяють оптимізму міністра фінансів і деякі інші вітчизняні експерти. У виконавчого директора Міжнародного фонду Блейзера Олега Устенка прогноз на 2016 рік дещо похмуріший. За його словами, «очевидне назрівання нової економічної кризи буде передане до України, її вир уже утворюється, й питання лише в тому, наскільки швидко туди втягуватиметься глобальна світова економічна система». Експерт зазначає, що криза передаватиметься до нашої країни через кілька каналів. Один з них він називає «переляком інвесторів щодо так званих ринків на шляху розвитку, зокрема й України».
«У результаті на тлі зниження темпів економічного зростання посилюватиметься конкуренція за інвестиційний ресурс, — констатує Устенко. — Вочевидь, виграє той, хто зможе запропонувати кращі умови інвестування». Цього року Україна, за словами експерта, «сидить» на абсолютно голодному інвестиційному пайку. Прогноз Фонду на цей рік: не більше $500 мільйонів прямих іноземних інвестицій (ПІІ), хоча бували роки, коли отримували й по $10 мільярдів і вважали, що цього недостатньо, щоб країна нормально розвивалася. Лише сільському господарству України щорік потрібно $5 мільярдів, але якби вони були отримані, то практично всі пішли б на підтримку банківського сектора, а реальний сектор економіки все одно залишився б без інвестицій, підкреслює Устенко.
Він також вважає, що криза прийде до України через складнощі з фінансуванням публічних фінансів. Цього року, згідно з прогнозом Фонду, їхній дефіцит становитиме 9% ВВП — це колосально високий рівень, переконаний Устенко. За його словами, торік дефіцит системи держфінансів (держбюджету, Пенсійного фонду й «Нафтогазу України») становив приблизно 12% ВВП. «Ми стоїмо на самому краю прірви, й фінансувати цей дефіцит буде вкрай складно, якщо взагалі буде можливо, оскільки протягом року будемо позбавлені можливості брати гроші на зовнішніх ринках приватного фінансування».
МЕТАСТАЗИ
«Криза в економіці впливає на настрої населення. Звідси падіння довіри до влади, незадоволеність темпами змін, — говорить Фесенко і аналізує взаємозалежність між рівнем корупції в країні й темпами її економічного зростання: — Я не беруся судити, більший у нас зараз чи менший рівень корупції порівняно з початком 2000-х років. Напевно, більший, за рівнем відпливів і деякими іншими (показниками) — метастази далі пішли. Але й тоді корупція була висока. Але, я нагадаю, протягом 2002—2013 років темпи розвитку бували й вищими 10%, і в деякі роки ми були за темпами зростання лідерами в Європі. Мабуть, справа не лише у реформах як таких, а у виборі моделі економічного зростання».
Прогноз Фонду Блейзера до кінця 2015 року: падіння ВВП на 11%, рівень інфляції приблизно 45% (найвищий у Європі й один з найвищих у світі). Рівень безробіття за методологією Міжнародної організації праці — 12% (з можливим поліпшенням до 11% наступного року). Обмінний курс національної валюти Нацбанк зможе утримувати до кінця року при отриманні траншу МВФ на рівні 25 гривень за долар (якщо не буде необхідності в девальвації слідом за торгівельними партнерами, щоб не програти в конкурентній боротьбі).
На кінець цього року, за оцінкою Устенка, резерви НБУ становитимуть $13 мільярдів, і лише наступного року можна буде говорити про ті цифри, які заявляє Нацбанк. «Наш прогноз за резервами на 2016 рік — $17 мільярдів на кінець року, — говорить експерт. — А приплив ПІІ за уповільненого реформаторського процесу можна оцінювати на рівні $1 мільярда. Ми вважаємо, що Україна увійшла до зони країн з високим борговим навантаженням — на кінець цього року 94% ВВП, і ми не бачимо перспективи різкого поліпшення (приблизно 92% ВВП). Не бачить Фонд Блейзера й можливостей для зростання ВВП 2016 року: споживання домогосподарств навряд чи активно зростатиме, й кредити не гратимуть у цьому стимулюючої ролі. Не буде зростання й за рахунок інвестицій за наявності воєнних дій на Сході. «У зв’язку з наближенням світового шторму не видно можливостей і для зростання експорту. Єдине, що може забезпечити хорошу цифру, — це вкрай низька статистична база порівняння».
ДЛЯ ПІДЙОМУ ЗНАДОБИТЬСЯ 15 РОКІВ
Не кращу картину змалював керуючий партнер компанії Capital Times, Ерік Найман. Доходи населення України, за його словами, зменшуються як за рахунок зростання комунальних тарифів, так і у зв’язку з монополізацією економіки. А заробітні плати не зростають, тому що бізнес зараз теж не процвітає. Не зростає й експорт, тому що світові ринки падають. А податковий тиск у країні реально підвищується. Експерт підтримує боротьбу з корупцією на митницях, але попереджає, що в результаті зростатимуть ціни на внутрішньому ринку. За його словами, це додатковий інфляційний чинник.
Низькі реальні доходи в економіці (для наповнення бюджету) були компенсовані додатковими податками, зазначає Найман. «У нас звітують чудовими показниками виконання бюджету, але це лише інфляція, — говорить він, — 45%-а інфляцію покрила дефіцит держбюджету». «Чи є в Україні емісія гривні? — запитує експерт і відповідає: — Її не може не бути, якщо в країні бюджетний дефіцит. Але монетарні агрегати, хоч як це дивно, не зростають. Що ж сталося? Сталося вилучення капіталу через збанкрутілі банки. Гроші вилучили через банківську систему із заощаджень населення й обігового капіталу бізнесу в держмонополії й держбюджет. У результаті у 2016 рік ми входимо з деяким поліпшенням прогнозів. Уже третій квартал цього року дає слабкі паростки оптимізму, хоча й на тлі падіння бази порівняння».
«Оптимізм полягає лише в тому, що нам удалося зупинити падіння. Ми знайшли якесь стале чи ні, але дно. Проте ВВП на душу населення цього року становитиме дві тисячі доларів — це дуже мало, — говорить експерт. — У бізнесу виникає проблема — нікому продавати. Проблема для бюджету — не з кого збирати податки. А якщо запускаєш друкарський верстат, то ВВП одразу з $85 мільярдів (прогноз на цей рік) перетворюється на $70 мільярдів». «Наступний рік — це депресія. Україна, на наш погляд, увійшла в цикл депресії, з якої можна знайти вихід лише і разі надходження зовнішніх інвестицій, — констатує фінансист. — Внутрішніх інвестицій у країні немає. І завдання України створити умови для припливу ПІІ, оскільки спекулятивний капітал нам не потрібен. І це шлях реформ, про які ми говоримо півтора року, але лише говоримо».
Експерт називає свій базовий сценарій до 2020 року і зазначає, що в історії є приклади, коли порівнянні за розмірами країни виходили з кризи на свої докризові показники 15 років. «Якщо 2008 рік у нас — це пік, а 2013 року ми майже повернулися до цієї точки, а потім знову провалилися, то ми повернемося (я вважаю це сприятливим для України прогнозом) до 2022—2023 року на точку 2008—2013 років за ВВП на душу населення», — говорить він. За його словами, це передбачає спочатку ще п’ять-шість років депресії: «А це падаючі доходи населення, збереження високого податкового навантаження, жорстка монетарна політика, що підсилюватиме депресію, високе безробіття. 12% — це квіточки. Насправді вона наближатиметься відсотків до 20, а серед молоді — вище 50%».
У ЧОМУ НАШЕ ДИВО?
Тим часом в українському секторі інтернету з’явилися висловлювання про «українське диво». Чи є в них логіка? Це запитання «День» поставив директорові економічних програм Центру Разумкова Василю Юрчишину. «Тут слід вести мову про те, що Україна перебуває в дуже тяжкому становищі, у стані війни, якої Європа вже давно не знала, і це, звісно, призвело до величезних втрат. І те падіння в 15—20% ВВП — це реальні збитки для країни. У той же час їй удалося утриматися від повного розвалу й повної катастрофи. Навіть торік було багато сценаріїв, що Україна розпадеться, не переживе зиму, про жахливі віялові відключення. Усі ці страхи виявилися дещо перебільшеними, не такими, як про них говорилося. Сьогодні вже можна говорити про те, що влітку цього року ми вийшли на дно падіння, дно кризисних проявів. З’явилася надія, що ми знову почнемо підніматися. І якщо йдеться вже про якісь позитиви, то це відображає оптимістичну для нинішнього моменту думку: ми уникнули повного краху».