«Авіація незабаром стане національним символом України», — заявив «Дню» на підльоті до Москви директор Харківського авіазаводу Павло Науменко та підтвердив це твердження незаперечним доказом: із 2002 року літаки Ан-140 перевезли 150 тисяч пасажирів. «Іменинником» виявився бізнесмен Геннадій Гайовий, який летів із Харкова до Москви (він отримав у подарунок від авіабудівників льотну книжку пасажира, що дозволяє півроку безплатно літати в будь-яких напрямках на Ан-140, і модель-копію авіалайнера, а від розробників — дві срібні монети з зображеними на них літаками Ан-2 й Ан-140).
Ан-140, що літає всього три роки, встиг отримати визнання не лише в пасажирів із СНД. Зі слів виконавчого директора авіакомпанії «Аероміст-Харків» Юрія Грудиніна, в Німеччині, Швейцарії, Австрії та Франції визнали, що ця машина придатна до польотів в Європі без обмежень. «Зараз українці та чехи обговорюють 25 маршрутів, якими авіалайнер літатиме безпосередньо з Чехії до країн ЄС», — розповідає Грудинін. Європейський кредит довіри підштовхує авіабудівників до здійснення «амбіційних цілей». ХАЗ і самарський «Авіакор» спільно з АНТК ім. Антонова та іранськими авіабудівниками збираються стати світовим лідером у виробництві регіональних турбогвинтових літаків. Зі слів Павла Науменка, пріоритетне завдання Харкова, Самари й Ісфахана (Іран) — випускати щонайменше 27—30 літаків на рік. Українські авіабудівники впевнені, що зможуть стримати зростання цін на Ан-140. До речі, індикативна ціна на цей літак зараз піднялася на ринку на півмільйона доларів. «Ми вимушені починати продаж уже не з $8,5 мільйона, а з $9 мільйонів. Тенденція до зростання існує, але є й бажання випередити це зростання, щоб стримати його за рахунок масштабів виробництва. Тому що найголовнішим мірилом успішності чи неуспішності авіаційної промисловості будь-якої країни є кількість зроблених і проданих літаків», — розповідає Науменко.
Лише цього року Харківський авіазавод має намір поставити різним замовникам чотири літаки Ан-140 і шість Ан-74 різних версій. Із них — один для України, решта — експортні контракти (Азербайджан, Північна Африка). Науменко наголошує, що ці замовлення проплачені, тому робота над ними йде повним ходом. Тривають також переговори з Монголією (там скоро спишуть останній Ан-24). На підході й інші контракти. Після відродження «Авіакору», можливо, почнеться експансія Ан-140 і на російський ринок. Зі слів голови ради директорів самарського авіазаводу Сергія Лихарьова, за останні півроку завод активно відроджує проект із складання літаків Ан-140. Перша така машина має піднятися в повітря в середині квітня. Лихарьов упевнений, що ця подія стане поворотною в розвитку всього російського авіабудування. «Наскільки я пам’ятаю, в Росії цивільні літаки нового типу російського складання не підіймали в повітря з 1996 року», — каже він. Зараз «Авіакор» веде переговори з 12 авіакомпаніями про поставки 26 літаків, попри потенційного державного замовника.
Проте всі ці надії стануть реальністю лише в тому випадку, якщо Україні та Росії вдасться налагодити дієву співпрацю в сфері літакобудування. Утім, член виконавчого комітету міжфракційного депутатського об’єднання «Авіація та космонавтика Росії» Валерій Пєтухов каже, що рішення щодо об’єднання ще не прийняте, і нарада в Путіна всіх директорів авіаційних підприємств із цього питання запланована лише на літо. Але завдання зрозумілі й сьогодні: сконцентрувати фінанси та зусилля, щоб ліквідувати прогалину в цивільній авіації. «Останнім часом Росія відчутно відстала у виробництві далеко- та середньомагістральних літаків. І ми не можемо зараз дозволити собі мати десятки КБ, які випускають однотипні машини. Необхідно сконцентрувати фінансові зусилля та створювати кращі літаки», — впевнений він.
