Таке рішення, за словами Бакая, керівництво «Газпрому»
прийняло у зв’язку з неплатежами ІСД за поставлений раніше російський газ.
За його даними, борг ІСД за російський газ з урахуванням попередніх років
становить понад $90 млн.
Голова правління НАК «Нафтогаз України» також повідомив,
що він обговорив цю проблему з керівництвом РАТ «Газпром» і компанією «Ітера».
Під час переговорів розглядалася можливість передачі об’ємів газу, призначених
раніше для ІСД, іншому газотрейдеру, який працює в Україні. І.Бакай попросив
компанію «Ітера», щоб вона визначила газотрейдера для отримання російського
газу в Донецькому регіоні.
Таким чином, слова Бакая, будь вони втілені в життя, означали
б новий великий перерозподіл на газовому ринку регіону з далекосяжними
наслідками. Утім, уже при поверховому знайомстві з цим повідомленням впадали
в очі деякі невідповідності. Як відомо, «Газпром» не має договірних відносин
з ІСД. Корпорація, коли розглядати грудень місяць, має намір отримати 200
млн. куб. газу від чотирьох незалежних українських постачальників газу
і компанії «ITERA International Energy».
Судячи з усього, Бакай, говорячи про борги ІСД перед «Газпромом»,
мав на увазі саме борги ІСД перед «Ітерою». І справді, «Ітера» таким станом
справ була незадоволена. Її керівництво 17 листопада повідомило першого
віце-прем’єра Анатолія Голубченка, що ІСД з 1 грудня буде припинено постачання
газу.
Правда, як поінформували нас у прес-службі Індустріального
союзу, після тижневих переговорів 25 листопада «Ітера» повідомила корпорацію,
що «газового відлучення» не буде, й запланований об’єм газу корпорація
в грудні отримає.
Бакай, відлітаючи до Москви, міг про це й не знати. Втім,
міг і знати. В останньому разі його наміри визначити для Донецької області
нового газотрейдера виходять далеко за рамки банальної турботи про стабільність
платежів.
Як відомо, в Україні газотрейдер — це не просто торговець
газом. Це своєрідний аналітичний центр, який виконує функції регулювання
руху продукції на тих чи інших товарних ринках. Ще з часів ЄЕСУ газотрейдери
почали контролювати не лише потоки газу, а й потоки товарів, якими за цей
газ розраховувалися, а відтак і впливати визначальним чином на політику
підприємств, які випускають ці товари.
У цьому контексті потрібно розуміти й відносини ІСД з центром.
Контролюючи регіональні ринки ліквідної продукції, корпорація так чи інакше
стикалася з різноманітними зазіханнями на них Києва. У другій половині
1997 року ці суперечності настільки посилилися, що корпорація на кілька
місяців потрапила в немилість уряду Пустовойтенка.
Зовнішнім виявом конфлікту стало звільнення колишнього
керівника ІСД Віталія Гайдука з поста першого заступника голови облдержадміністрації
наприкінці серпня 1997 року.
Проте навесні 1998 року, за всіма законами природи, хмари
розвіялися. Корпорація, нарешті, отримала підтвердження контрактів на постачання
газу, і її відносини з Центром почали помалу налагоджуватися.
Неабиякою мірою це було пов’язано з тим, що ІСД розробило
низку досить цікавих схем проплат за газ, які дають змогу закривати бартерними
розрахунками борги українських підприємств за газ. Крім того, ІСД разом
з маріупольськими меткомбінатами профінансувала будівництво газопроводу
Донецьк — Маріуполь, а це дозволяє постачати Маріуполь газом із транзитних
газопроводів, які йдуть через Україну в Європу.
Не можна сказати, що відносини між ІСД й Києвом увесь цей
час залишалися рівними та спокійними, однак на берегах Дніпра були змушені
миритися з діяльністю корпорації, яка іноді виявлялася корисною і для Центру.
Проте на початку листопада баланс сил різко порушився.
Керівником маріупольського меткомбінату «Азовсталь» замість О.Булянди призначено
Валерія Сахна, чоловіка близького до В.Гайдука й водночас підтримуваного
регіональною владою. ІСД й пов’язані з нею структури почали набирати вирішального
впливу в регіоні.
Київ, мабуть, поквапився виправити ситуацію. Важко сказати,
означають слова Бакая початок нового періоду охолодження відносин між корпорацією
та Києвом чи це просто черговий тактичний демарш Центру, аби показати регіонам,
хто справді тримає руку на пульсі історії (варіант — на газовому крані).
Однак у будь-якому випадку те, що слова ці було сказано
в самісінькому розпалі будівництва нової структури газового ринку України
на 1999 рік, примушує замислитися про вельми непросту долю газового ринку
Донецького регіону наступного року. Втім, не лише газового.
Донецьк
№235 08.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
