Як це зробити, запропонували троє народних депутатів від БПП — Анатолій Матвієнко, Михайло Довбенко та Григорій Заболотний — у законопроекті №3002 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення інвестиційного клімату у сфері виробництва сільгосппродукції». Ним пропонується поширити дію угод про розподіл продукції (використовуються тільки при розробці родовищ газу і нафти) на аграрну сферу. По суті, такі угоди означають, що інвестор за власні кошти шукає і розробляє родовища корисних копалин на наданій йому державою в тимчасове користування ділянці й одержує за це частину видобутих ним корисних копалин. В аграрній сфері депутати пропонують за надану в користування сільгоспземлю віддавати державі частину продукції, вирощеної на цих угіддях. На думку авторів проекту, це створить стабільні умови інвестиційної діяльності в секторі, значно збільшить виробництво зерна та іншої сільгосппродукції, стимулюватиме впровадження сучасних ресурсо— та енергозберігаючих технологій вирощування сільгоспкультур та іншої продукції, застосування ґрунтозахисних систем землеробства. Забезпечить це, на думку авторів документа, запровадження довгострокової оренди земельними ділянками на 50 років.
Але тут маленький, але дуже суттєвий момент: для видобувачів корисних копалин встановлено конкретний термін для пошуку, розвідки й видобутку, і за його порушення угоду може бути розірвано, для агроінвесторів цього немає. 50 років без права розірвання угоди! Чи не занадто великий кредит довіри за умов непрогнозованості?
Цікавою є й інша деталь: аграрний законопроект у сесійну залу хочуть протягнути через непрофільний комітет з економічних питань, тоді як комітету з питань аграрної політики та земельних відносин надали лише право рекомендаційних висновків. Це цікавіше удвічі, бо розгляд документа в цьому комітеті показав: усі його учасники включно з представником Мінагропроду виступили категорично проти його ухвалення. Чому така категоричність? Про це «День» запитав народного депутата від БПП, члена комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Миколу Кучера:
— Питання №1: чому аграрний закон потрапив на комітет економічної політики? Значить, хтось із кимось домовився й шукав, як його протягнути через Раду. Вони хочуть мати доступ до земель запасу, резерву і держаних земель із Академії аграрних наук України, Міноборони, Мінагропроду. Загалом державних земель майже дев’ять мільйонів га, і вони їх дуже хочуть. Під час виступу в комітеті Матвієнко сказав, що вони розраховують зібрати таким чином 200 тисяч га землі. Для кого? Автори кажуть про те, що це допоможе розвивати тваринництво. Добре, але для одного тваринницького комплексу потрібно щонайбільше 100 га, але не 200 тисяч. То кому готують землю? Скоріше за все, для якогось інвестиційного закордонного фонду. Наразі їх дуже багато ходить довкола українських земель, але зібрати ці землі дуже просто. Для цього потрібно ходити й говорити з людьми, платити їм нормальну оренду, грати легально. Щоб зробити це, року не вистачить — на це доведеться витратити більше часу. Якщо ж буде в них до земель запасу, то зробити це набагато простіше. Але цього не можна робити. Чому? По-перше, це наступ на територіальні громади, бо ми говоримо про децентралізацію і забираємо ці землі від місцевої влади й віддаємо у відання КМУ. Таким законопроектом ми просто розвалимо децентралізацію. По-друге, передати ці землі місцевим органам влади. Далі — соціальна напруженість за умов неконтрольованої оренди на 50 років. Я оскаржуватиму схвалення комітетом з економічних питань цей варіант законопроекту і звернуся до спікера. Це схоже на пряму корупцію в стінах парламенту.
