Перспективи створення антикризової коаліції поки що не дуже помітно вплинули на ставлення, що залишилося від двох попередніх урядів, до власності. Широкий наступ, здійснений на неї 2005 року, зараз трансформується в, здавалося б, локальні акції, що, проте, чимало шкодять інвестиційному клімату, який очевидно, ще не скоро назвуть цілком сприятливим. І тут можна пригадати недавні експертні прогнози про прихід в Україну численних професійних рейдерських команд, які виявилися пророчими. Але річ, скоріше за все, в тому, що вони спиралися не лише на реальні факти і тенденції, але й на хороше знання вітчизняного законодавства та судової практики, не перешкоджаючого цьому явищу... Ось чергова історія.
Фонд державного майна України на вимогу правоохоронних органів оголосив конкурс iз відбору компанії для ретроспективної оцінки вартості акцій черкаського ВАТ «Азот», придбаних у процесі приватизації. Деякі українські ЗМІ розцінили цей факт як намір Генеральної прокуратури України оскаржити в суді законність приватизації підприємства. Рецидив реприватизації? Адже скільки разів уряд Юрія Єханурова заявляв, що з нею назавжди покінчено?!
Чи має в цьому випадку якесь значення, що на «Азоті» не отримали ніяких офіційних коментарів від названих держорганів? Проте, схоже, в цьому випадку про реприватизацію (якщо розуміти її як повернення власності державі з подальшим перепродажем відповідно до ринкових правил) все ж не йдеться. Зокрема, на «Азоті» ситуацію оцінюють як цілеспрямований тиск, що здійснюється на підприємство з метою зміни власників. Словом, діє елементарна, але добре продумана і глибоко ешелонована рейдерська схема, запущена ще 2003 року.
Тоді за допомогою непрозорої вексельної схеми до складу акціонерів «Азоту» було введено офшорні компанії Pearlman Enterprises Corp (Британські Віргінські острови) і Vizalot Limited (Багамські острови). Остров’яни, мабуть, були зацікавлені насамперед у тому, щоб отримати підприємство в неподільну власність, тому їх не цікавили плани довготермінового розвитку і вони робили численні спроби перешкодити реалізації стратегічних програм «Азоту». (Роль офшорних компаній в українській економіці і їх місце у вітчизняних акціонерних товариствах, як і призначення фінансових потоків, які проходять через офшори, не потребують коментарів).
Одним із напрямків діяльності «нових» акціонерів можна вважати обструкцію додатковим емісіям акцій. Міноритарії з офшорів ні в якому разі не погоджувалися купувати акції «Азоту» за гроші, як це зробили мажоритарні акціонери, і всіляко, включаючи судові процеси і дорогі PR-кампанії, блокували збільшення статутного фонду підприємства. Адже зрозуміло, що статутний фонд — це джерело фінансування довготривалих інвестиційних програм з розвитку виробництва. І, звичайно ж, нарощування статутного фонду ні в якій мірі не суперечить чинному законодавству. Саме виходячи з цього Апеляційний господарський суд м. Києва в червні цього року підтвердив законність усіх додаткових емісій, які проводилися на «Азоті» в 2004— 2005 роках.
Не зумівши довести обґрунтованість своїх претензій у суді, Pearlman Enterprises Corp і Vizalot Limited, що володіють сукупно не більш ніж 2% акцій підприємства, ініціювали черговий виток кампанії з дестабілізації роботи «Азоту», намагаючись залякати менеджмент, акціонерів і, головне, інвесторів привидом реприватизації. Насправді йдеться про рейдерський тиск, спрямований на те, щоб змусити компанію викупити у острівних офшорів належні їм акції з відверто завищеною вартістю. Дивно, що в цю корисливу схему було залучено Фонд держмайна України та правоохоронні органи, покликані відстоювати законність та інтереси платників податків, які насамперед зацікавлені в тому, щоб одне з найбільших підприємств хімічної промисловості країни отримувало інвестиції (лише за перше півріччя 2006 року воно освоїло їх більше ніж на 52 млн. грн.), розвивало й удосконалювало виробництво, впроваджувало енерго- і ресурсозберігаючі технології, працювало прибутково і мало можливість платити податки (прибуток за перше півріччя 2006 року становив близько 85 млн. грн., а сукупні податкові відрахування — майже 34 млн. грн.).
Окрім того, не можна забувати про внесок підприємства в реалізацію щорічних державних програм, спрямованих на підтримку вітчизняного сільського господарства, і про те, що стратегічні інтереси вітчизняних промислових підприємств і нікому не відомих непрозорих офшорних структур завжди були й будуть діаметрально протилежними.
Нагадаємо, що 2005 року черкаський «Азот» у рамках п’ятирічної програми розвитку підприємства реінвестував у виробництво 198,4 мільйона гривень. Відповідні кошти було отримано внаслідок збільшення статутного фонду. За повідомленням прес- служби черкаського «Азоту», в результаті 2005 року було вирішено такі завдання: профінансовано оргтехзаходи, спрямовані на заощадження сировини та енергоресурсів, підвищення безпеки роботи і якості продукції, розвитку автоматизованої системи управління (близько 17 млн. грн.). Крім того, реконструйована стадія ректифікації цеху К-4, збільшені потужності повітряних компресорів в цеху А-3, впроваджена розподільна система управління в цехах А,М,К-4 (33,7 млн. грн.). Збільшені потужності з виробництва капролактаму до 60 тис. тон на рік (44,3 млн. грн.). Зміцнено технічну базу енергетичних цехів (21,3 млн. грн.), модернізовано, із заміною труб первинного риформінгу, агрегат синтезу аміаку (11,82 млн. грн.), реконструйовано виробництво іонообмінних смол (близько 5,4 млн. грн.). Окрім того, 10,8 мільйона гривень використано на придбання рухомого складу, 5,1 мільйона — на капітальний ремонт рухомого складу і внутрішньозаводських залізничних колій.
Процес нарощування інвестицій у основний капітал підприємства йде й цього року. Планується вкласти у виробництво 220 мільйонів гривень. Зокрема, кошти направляються на підвищення потужності виробництва аміаку цеху А-5 до 1700 тонн на добу (112 млн. грн.), потужності виробництва карбаміду в цехах М-2 і М-6 будуть доведені до 1500 тонн на добу (82 млн. грн.). Будується установка виробництва водню (26 млн. грн.).
Черкаський «Азот» є також великим роботодавцем. На підприємстві працює понад 5 тисяч осіб. І всі вони можуть з упевненістю дивитися в майбутнє й не турбуватися про добробут своїх родин, адже заробітна плата тут, завдяки розвитку та модернізації виробництва і пов’язаному з цим зростанню продуктивності праці, постійно зростає.
Коментуючи хід реалізації плану розвитку заводу генеральний директор Володимир Бєлій зазначив: «Результати роботи заводу підкреслюють правильність того курсу, який ми обрали ще 2003 року. Курсу на залучення ресурсів та проведення глибокої модернізації виробництва. Сьогодні, коли змінюється кон’юнктура ринків, стрімко зростають ціни на природний газ, саме новітні технології й програми з енергозбереження дозволяють нам не лише зберігати свої позиції, але й нарощувати обсяги виробництва та асортимент продукції».
