Внутрішня торгівля робить істотний внесок в економіку країни (17—18% ВВП), посідає третє місце серед галузей щодо наповнення бюджету й друге щодо інвестицій. Причому оптова торгівля не робить великих успіхів, тоді як роздрібна, за словами директора департаменту розвитку торгівлі Ігоря Гарбарука (Мінекономрозвитку), зростає гігантськими темпами. Торік населення витратило на оплату товарів і послуг 838 мільярдів гривень, що на 300 мільярдів більше, ніж товарообіг офіційної торгівлі. Отже, доходить висновку чиновник, 300 мільярдів пішло в тіньовий сектор. І ще одна важлива характеристика структури внутрішньої торгівлі в країні. 65% своїх доходів наші люди витрачають на продукти харчування.
Проте до останнього часу внутрішня торгівля залишалася ніби пасинком нашого уряду. Поки прем’єр-міністр Микола Азаров не зацікавився якістю продовольчих товарів, що продаються в магазинах. І його гидливий вираз обличчя без усіляких слів продемонстрував, що прем’єр незадоволений і навіть обурений виглядом, а головне — якістю ковбас і сосисок. Стопами прем’єра пішов і один із відповідальних чиновників Мінекономрозвитку, по суті «батько» представленого недавно до парламенту законопроекту про внутрішню торгівлю Сергій Литвиненко. Він вирушив до магазина й почав допитуватися у продавця, з чого зроблена ковбаса... Певна річ, цей імпровізований іспит жінка провалила, за що, як розповів журналістам екс-директор ліквідованого тепер департаменту внутрішньої торгівлі, він пригрозив їй усіма тяжкими аж до звільнення. Але, хоч як це дивно, продавець не злякалася. «Нехай би нас усіх швидше звільнили», — сказала вона. Отже, дійсно, далеко не все гаразд у внутрішньому торговельному королівстві, і галузевий закон, який 10 років готував і нарешті народив уряд, йому вкрай потрібен.
Про це говорять представники цивілізованої торгівлі — так званих торговельних брендів — і керівники Української торговельної асоціації. Але їх не влаштовує, що держава за допомогою цього закону намагається впровадити регулювання роздрібної торгівлі в ручному режимі й втручатися таким чином в господарську діяльність підприємств.
Утім слід визнати, що автори закону здійснили спробу розв’язати деякі проблеми у взаєминах торгівлі та виробників. Зокрема, встановлюються терміни розрахунків магазинів з постачальниками соціальних продуктів (хліб, молоко, масло, крупи, м’ясо). Для продукції з терміном придатності до 10 днів це десять робочих днів з дня отримання товару. Якщо термін придатності становить від 10 до 30 днів, то розрахунок має здійснюватися в термін не довше 30 днів, більш як 30 — до 45 днів. Документ дозволяє продавати тютюнову й алкогольну продукцію лише в спеціалізованих магазинах або у відділах і секціях, обладнаних місцем розрахунку. Але це не стосується населених пунктів, де проживає менш як 5 тисяч осіб, а торговельна площа магазина не перевищує 100 квадратних метрів.
Окремі положення закону будуть корисні для ринку, але є в ньому й чимало норм, що, як то кажуть, просто кошмарять учасників ринку. А найбільше їх обурює, що закон подано до парламенту без попереднього обговорення з бізнесом. Як сказав журналістам гендиректор Української торговельної асоціації Ігор Кишко, «торгівля чомусь була усунена від роботи над законопроектом» на останньому етапі. А тому закон працює не на неї, а проти. «Кошти від штрафів за порушення сторонами договору постачання, згідно з законопроектом, чомусь отримує комітет із захисту прав споживачів», — говорить Кишко і також називає недопустимою норму, що дозволяє постачальникові розірвати договір не лише про постачання, а й про торговельну співпрацю, якщо роздрібна мережа прострочить розрахунки за товар. У цьому випадку ритейлер зобов’язаний повернути гроші, отримані за другим договором у повному обсязі навіть у тому разі, якщо договір було підписано на два або три роки. «Уявляєте, якщо наприкінці року постачальник розірве договір і вимагатиме повернути гроші, спрямовані на просування його товару в мережі?» — запитує Кишко.
«Ми не проти самого закону, ми проти того, як він написаний і для чого він існує, — вважає президент УТА Ігор Баленко. — Ми за те, щоб була детінізація ринку, щоб усі абсолютно суб’єкти підприємництва були відкриті, домовлялися на принципах підприємництва, а не на умовах ручного регулювання держави. Закон так прописано, що підприємці підуть у тінь. У цьому законі нічого немає на підтримку торгівлі». «Моя пропозиція — це разом з Кабінетом Міністрів сісти й прописати всі узгоджені дії для змін пунктів закону, — говорить Баленко. — Якщо він вийде в тому вигляді, який підтримуватиме розвиток торгівлі, він підтримає й усю економіку».
Глава Американської торговельної палати в Україні Хорхе Зукоскі бачить у законопроекті про внутрішню торгівлю невідповідність між його цілями й наслідками, до яких ведуть його формулювання. Він вважає, що документ не просто нездатен виконати задекларовані цілі поліпшення бізнес-клімату в Україні, а й діаметрально протилежним чином його погіршує. Таку ж думку висловлює Хайнц Штрубенхофф, керівник групи в Інституті економічних досліджень і політичних консультацій.
Представники торгівлі та виробників сперечаються сьогодні, хто винен у тому, що виробникам доводиться платити хабарі за вхід до торговельних мереж — брендів. Але, як виглядає, тут має рацію торгівля: адже це виробники конкурують за місце в супер- і гіпермаркетах, яке вже сьогодні не відповідає попиту. А закон про внутрішню торгівлю проблему корупції також не лише не розв’язує, а й посилює.
