Міністр фінансів України Олександр Данилюк на початку цього тижня зустрічався в Хорватії з директором-розпорядником Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард і якось цікаво розповідав, про що йшлося. «Обговорили подальшу співпрацю в рамках програми МВФ, зокрема, пенсійну та земельну реформи, приватизацію, боротьбу з корупцією і реформу ДФС», — повідомив він у «Фейсбуці». Якщо вірити, що програма зустрічі була саме такою, то напрошується питання: а чому не йшлося про черговий транш МВФ для України за підсумками четвертого перегляду ходу виконання програми EFF? Раніше повідомлялося, що в результаті Україна може отримати $1,9 мільярда. Невже це питання закрите чи навіть перенесене на 2018 рік?
Актуальності цій темі додає ще і те, що раніше, 7 липня, прем’єр-міністр України Володимир Гройсман несподівано заявив про доцільність нової програми співпраці з МВФ для досягнення максимально ефективної взаємодії з Фондом. Правда, трохи пізніше він уточнив, що це може бути зроблено після завершення поточної програми. Але слово, як мовиться, не горобець: вилетіло — не зловиш. І це дало привід експертам говорити про обмовку за Фрейдом. В історії України вже, мовляв, були такі випадки. Коли уряд бачив, що не в змозі виконати програму, що діє, він починав розмови про перехід до нової.
«День» запитав у експертів, чи отримано, усе ж, якийсь позитив від цієї зустрічі? «Однозначний коментар щодо цієї теми дати досить складно, — сказав «Дню» професор, доктор економічних наук Олексій ПЛОТНІКОВ. — Позитив є в самому факті цієї зустрічі, в тому. що вона його прийняла і поговорила з ним. Навіть при тому, що МВФ фінансує Україну, не завжди в таких випадках з головою МВФ зустрічається міністр країни-позичальника. Говорити, що їхня розмова призведе до яких-небудь позитивів чи негативів, я б не став. Загалом це досить банальна зустріч і, повторюю, її позитив у самому факті. На жаль, стосунки України з МВФ не є цілком благополучними і позитивними...».
«Це був нефінансовий сигнал підтримки, — відповів на запитання «Дня» експерт з питань економіки «Економічного дискусійного клубу» Євген ОЛЕЙНИКОВ, — що, мовляв, Україна повністю не кинута і МВФ від неї не відвернувся, а продовжує діалог. З одного боку, такий сигнал — це непогано. З другого — вирішення наших проблем він не забезпечує. До листопада цього року я б не прогнозував для України якихось істотних наслідків через подальшу затримку траншу МВФ, зокрема і для курсу гривні. Зараз у нас попит на іноземну валюту знизився. Промисловість не оновлює устаткування, а основна маса населення отримує не ті доходи, і можливість накопичень у валюті мінімальна. Немає прориву і в інвестиційній привабливості. В основному ми чуємо не про історії успіху, а про історії розчарування. Інша ситуація в середньостроковій перспективі. В умовах відсутності підтримки з боку МВФ може початися або витрачання резервів НБУ на підтримку курсу гривні, або його падіння».
Економічний експерт Віктор СКАРШЕВСЬКИЙ для своєї оцінки зустрічі Данилюка з Лагард використав анекдот на тему «Не вчіть мене жити — краще допоможіть матеріально»: «Чим можу допомогти? — Поки можу лише зустрітися. Грошима допомогти не можу». Експерт нагадує, що, починаючи з 1995 року, Україна реалізує вже дев’яту програму роботи з МВФ, але жодна з них не була виконана на всі 100%. Тому в середньому вибірка коштів МВФ складає 35—40%. При цьому експерт, посилаючись на статистику, стверджує, якщо МВФ не дає грошей, це далеко не завжди негатив. Тому що найкраще —розраховувати на свої сили.
