Як на мене, це й справді гідно подиву: яким чином наші далекі предки дві сотні років тому знали, що саме робитиме сьогодні уряд Януковича —Азарова? Яким робом вони прозирали час, ці гідні люди? Чи, можливо, існують в українській історії якісь неймовірні інваріанти, якісь наскрізні лінії, коли через кілька поколінь повторюється те, що вже тим чи іншим побитом відбулося у народному житті, стало його фактом? Чи таки хтось тоді вмів прозирати майбутнє?
Бо ж звідкіля інакше взялася записана у ХІХ столітті, коли навіть у проекті не могло бути уряду Азарова із його щонайменше геніальними економічними реформами, народна приказка: «Де вода, там і біда»?
А воно й справді — біда, якщо зважити на ухвалений 10 травня у першому читанні урядовий законопроект щодо підвищення акцизів на бензин, тютюн, алкоголь та, головне, «спеціальне водокористування» — себто на видобуток і виробництво мінеральних та артезіанських вод.
До законопроекту додаються хитромудрі розрахунки, зроблені в Кабміні, за якими податкові нововведення дадуть державній скарбниці мільярди й мільярди гривень. Не обтяжуватиму читача ними, зауважу тільки, що всі ці цифри означають гроші, витягнуті з кишень споживачів, перекладені до державної кишені і тільки частково повернуті назад громадянам у вигляді соціальних виплат, бо інша їхня частина піде на годування бюрократії. І, головне, абсолютна більшість цих коштів буде відібрана у рядових громадян, а підвищення цін буквально на все (бо ж ціни на бензин тією чи іншою мірою вмонтовані у ціни всіх товарів та послуг) матиме наслідком потужний інфляційний стрибок — іншими словами, знецінення тих самих обіцяних соціальних виплат ще до початку цих виплат.
А на додачу, якщо свідомі громадяни почнуть рахувати свої гроші, а відтак різко тверезішати й кидати курити, накриється мокрим рядном значна частина броварень, винзаводів та виноградних плантацій, тютюнових фабрик і торговельних точок. А це, якщо хтось не забув, робочі місця. Тисячі й тисячі робочих місць, чимало з яких — для висококваліфікованої робочої сили.
Проте про все це дещо згодом, а зараз — про воду, як і було обіцяно. Спершу трохи інформації до роздумів, запозиченої з інформагенцій.
«Близько чотирьох мільйонів українців не зможуть купувати питну бутильовану воду, а від уживання газованої мінеральної води будуть змушені відмовитися понад п’ять мільйонів осіб, — розповідають пресі представники Асоціації виробників бутильованої води в Україні. — Це відбудеться, якщо уряд не перегляне свої наміри наповнювати дохідну частину бюджету за рахунок виробників води». При цьому, згідно з підготовленим Кабміном та ухваленим Верховною Радою у першому читанні законопроектом, акциз на воду, яка використовується компаніями при виробництві мінералки та питної води у бутлях збільшиться у 15 разів. Скажімо, виробники питної води замість нинішніх 5,04 грн за 1 м3 платитимуть 75,6 грн. У Росії відповідний податок сьогодні у 52 рази(!!!) нижчий за український. Якщо ж закон буде ухвалено, то цей податок перевищить російський практично в 1000 разів. Ба більше: Україна стане європейським лідером за рівнем податку на мінеральну та бутильовану питну воду. Ціна ж останньої для роздрібного покупця зросте приблизно вдвічі (півтора літри мінералки — 1 євро). Так само, як і ціна всіх солодких «живчиків» та «соковинок»...
А тим часом у цивілізованому світі, ба, навіть у Росії спеціально тримають податки на виробництво питної та мінеральної води на низькому рівні. Адже йдеться про здоров’я людей, оскільки у багатьох регіонах застосування води з водогонів для пиття та приготування їжі небажане. У нас же мільйони людей утратять змогу купувати якісну воду для пиття, різко впадуть обсяги продажу, фінансовий виграш буде мізерним, а от загальні втрати — просто-таки колосальними. «Підвищення податку дозволить залучити до бюджету додатково максимум 30 млн гривень, — наголошує Ігор Пастух, президент Асоціації виробників бутильованої води. — Невже здоров’я цілої нації уряд оцінює в таку мізерну суму?».
«Збільшена плата за промислове використання води позначиться абсолютно на всіх видах напоїв, підкреслюю — і напоїв безалкогольних, — зазначає член комітету Верховної Ради з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Ксенія Ляпіна. — У нас все-таки непоганий вітчизняний ринок безалкогольних напоїв, тепер імпорт його витіснить, тому що собівартість українського продукту надмірно зросте. Навіть завезена вода може стати більш конкурентоспроможною, ніж наша. Наприклад, Білорусь свого виробника саме так (себто різко підвищивши акцизи. — С.Г.) і втратила».
Що ж стосується напоїв алкогольних, тут ситуація не ліпша. З пивом ще так-сяк — воно подорожчає на кілька десятків відсотків. А от кріплені вина зростуть у ціні мінімум удвічі, прогнозує Сергій Петренко, голова Асоціації виноградарів і виноробів України. А екс-голова Держкомпідприємництва Олександра Кужель переконана: підвищення акцизів не тільки не збільшить надходжень до бюджету, а й викличе великі проблеми у виноробній галузі, причому з марочними винами й коньяками. «Таке вино, як кагор, коштуватиме стільки ж, скільки й горілка. У світі ніде немає рівного податку на горілку, коньяки і вина (останні менше у п’ять-шість разів). Понад десяток виноробних колгоспів залишаться без роботи — буде зруйнована ціла галузь».
Імовірно, хтось із експертів, яких я цитував, перебільшує цифри втрат та масштаби зростання роздрібних цін (хоча в Україні зазвичай буває саме навпаки — ми будь-яку казку перетворюємо на Кафку). Імовірно, після значного цінового (власне, інфляційного) стрибка все якось устаканиться на новому рівні, і потихеньку, за кілька років, буде відновлено старі обсяги споживання питної води та якісних вин. Але дещо за цей час відбудеться — і стане остаточним та незворотнім.
По-перше, «ляже» виробництво мінеральної і питної води, принаймні значна його частина — як це вже було у 1990-х. І тоді прийдуть нові власники, які за безцінь скуплять збанкрутілі структури, а потім доможуться зниження акцизів як таких, що себе економічно не виправдали. Те саме буде і з виноробством. Власне, чи не задля такої рейдерської операції під прикриттям уряду та парламентської більшості все й робиться? Втім, може бути ще простіша схема: якісь російські корпорації через своїх друзів в оточенні чи то Януковича, чи то Азарова, чи то Цушка «переконливо попросили» здати їм український ринок, зробивши неконкурентоспроможним того самого вітчизняного виробника, про якого вдень і вночі дбає владна команда.
По-друге, постраждає здоров’я кількох мільйонів українських громадян. Без якісної питної води чи рекомендованої лікарями мінералки у них можуть виникнути проблеми, які не усуваються іншими засобами. Що ж стосується акцизів на тютюнові вироби, то внаслідок їхнього зростання виключно на сигарети з фільтром (майже на третину) значна частина споживачів куритиме дешевші (і водночас небезпечніші) цигарки.
По-третє, тяжкий удар буде завдано по новонароджених і ще не народжених дітях. Сьогодні у продажу є чимало різновидів питної води для малюків. У законопроекті мені не вдалося знайти обмежень на акцизи на видобуток цієї води. Та навіть якби і було зроблено виняток — дешеву питну воду одразу ж розкупили б дорослі дядьки і тітки. То що — впроваджувати спеціальні рецепти на питну воду для дітей? Можна не сумніватися: такі рецепти у першу чергу отримають «свої люди», а не реальні матері й батьки. Я вже не кажу про те, що палкі любителі сигарет, пива та «шмурдяка» економитимуть радше на власних дітях, тільки не на своїх «маленьких забаганках»...
...Франклін Делано Рузвельт у часи Великої депресії, коли він був ще не главою держави, а губернатором штату Нью-Йорк, провів через законодавчі збори штату закон про оподаткування розкоші у її різних видах. Одержані немалі кошти йшли цільовим призначенням на оплату запроваджених Рузвельтом громадських робіт. Багатії скрипіли зубами, але платили, бо їм було ясно: проти народу не попреш. А Верховна Рада України не раз уже провалювала спеціальні податки на різні види розкошу, впроваджуючи натомість дикі акцизи на питну воду та інші товари, важливі для пересічного люду. Чого ж нам не вистачає: свого Рузвельта чи народної самоповаги?
