Україна цікавить світове транспортне товариство і як надійний партнер і як небезпечний суперник. Такий підхід, який в будь-якому разі рівнозначний великій повазі до нашої країни, був виявлений у День міжнародного експедитора, що святкувався в Одесі під егідою Асоціації транспортно-експедиторських організацій України «Укрзовніштранс» (УЗТ) за ініціативою відомої на нашому півдні транспортно-туристичної агенції «PLASKE». До того ж наприкінці травня виповнилося 80 років Міжнародній федерації експедиторських асоціацій (FIATA). Свій ювілей ця поважна і дуже відома у світі організація також відзначала в місті над морем. Представницький рівень форуму був найвищий з можливого в експедиторському світі: президент FIATA Манфред Боез, генеральні директори, президенти національних експедиторських асоціацій і керівники їхнiх провідних підрозділів з Італії, Болгарії, Росії, Німеччини, Казахстану, Естонії, Туреччини, Сінгапуру.
Форум експедиторів тривав два дні та був надзвичайно корисний діловими зустрічами й обміном досвідом між представниками центрів підготовки й підвищення кваліфікації експедиторів з різних країн. Велика увага приділялася також ролі транспортних коридорів у процесі інтеграції України до ЄС і СОТ. В ході зустрічей підписано угоду між Держмитслужбою і асоціацією «Укрзовніштранс» (однак ця подія, широко анонсована організаторами, була, на жаль, залишена поза увагою прес-служби Держмитниці: жодної інформації у традиційних розсилках). Здивувало також те, що відома національна експедиторська організація Асоціація міжнародних експедиторів України (АМЕУ) була присутня на цьому транспортному святі лише як гiсть. Але кожному, хто хоч в якийсь спосіб, навіть тільки через журналістику, дотичний до проблем транспортної галузі, відомо, що саме з іменем АМЕУ протягом 10 років (з моменту створення цієї організації) українські експедитори пов’язують можливість отримання сертифікату FIATA і представництво на провідних експедиторських форумах в Україні і в світі. До АМЕУ входять 176 українських компаній. За 10 років роботи за програмою підготовки міжнародних експедиторів, захищеною у FIATA, асоціацією підготовлено понад 200 фахівців. Перше святкування Дня експедитора у 1999 році проведено також АМЕУ. Тому ювілей FIATA в Україні і без АМЕУ — організатора — це звучало принаймні дивно.
Однак нові організатори цього свята і відповідного форуму не такі вже й нові. Асоціація «Укрзовніштранс» створена 1992 року. З 1994- го — член FIATA. Та лише восени минулого року захистила у федерації першу навчальну програму для українських міжнародних експедиторів і навесні цього року випустила перших 8 фахівців, які отримали сертифікати FIATA саме під час святкування в Одесі.
Але чому таку визначну для транспортної спільноти подію, як ювілей FIATA, організовану на такому високому і гідному (всі відмічають!) рівні, «Укрзовніштранс» провів лише за підтримки одного, хай і потужного ринкового гравця ЗАТ «PLASKE». На думку багатьох експертів транспортної галузі, таке святкування Дня експедитора — свідчить про загострення конкурентної боротьби на ринку підготовки фахівців-експедиторів й експедирування вантажів і про те, що у ній вже визначено переможця.
Генеральний директор «Укрзовніштрансу» Євген Новиков називає це не конкуренцією, а змаганням — від англійського «competition». І справедливо вважає, що воно — основа ринку, потенціал його саморозвитку. Кожні чотири роки Міжнародна федерація експедиторських асоціацій FIATA дає можливість національним спілкам захистити свої навчальні курси для підготовки міжнародних експедиторів. Ринок транспортних послуг модернізується, і остання прийнята FIATA програма для України — від «Укрзовніштрансу».
За умовами FIATA, в кожній країні має бути не більше двох національних експедиторських організацій. Вони забезпечують експедиторам можливість вибору: в кого, за якою програмою, за які кошти навчатися. Держава не готує професійних експедиторів. Аби бути на рівні, вони самоорганізовуються і за власний кошт навчаються світовим стандартам бізнесу. Експедитор — одна з найважливіших ланок транспортних перевезень. Це людина, яка пов’язана і з власником, і з одержувачем, і з перевізником вантажу, і з усіма державними службами, які контролюють і забезпечують перевезення. Експедитори знають, як працюють митниці, порти, залізниці, автомобільний транспорт тощо. Їх завдання — забезпечити максимум перевезення вантажу за одиницю часу. Більше вантажів у проміжок часу — краще транзит, більше грошей бізнесу і бюджету, престижу — країні.
На жаль, українська монопольно орієнтована транспортна політика не готова сприйняти той факт, що експедитори — важлива складова транспортного комплексу країни, вважає директор «Укрзовніштрансу» пан Новиков. А президент АМЕУ Юрій Приходько переконаний, що наші експедитори працюють на високому рівні у набагато складніших умовах, ніж в Європі. Українські компанії становлять гідну конкуренцію: у той час, коли зарубіжні експедитори не витримують і півроку роботи в умовах української економіки, наші компанії (потужних близько 50) можуть працювати та бути успішними і на світовому ринку. Завдання галузевих експедиторських асоціацій — захищати інтереси національних компаній перед експансією зарубіжних структур, а також відстоювати інтереси цього бізнесу перед державою.
Навчання експедиторів — це ринок, на якому стикаються інтереси двох національних асоціацій. Кожна з них бореться за членів, учнів, за престиж і прибуток. Однак робота із покращання правового поля експедиторської діяльності — це та ділянка, на якій, здавалося б, інтереси сторін мають націлювати їх на співпрацю. На жаль, так буває не завжди. Між АМЕУ і «Укрзовніштрансом» у грудні 2005 р. підписана угода про співпрацю, яка декларує, що організації спільно виступатимуть на всіх рівнях щодо питань, пов’язаних із покращанням діяльності ринку транспортно-експедиторських послуг. Однак це не завадило останньому підписати «сепаратну» угоду з Держмитслужбою, про що директор АМЕУ дізнався лише на святкуванні в Одесі.
На що ж спрямована ця загадкова угода «про взаємодію при вирішенні завдань, пов’язаних зі спрощенням і прискоренням митних процедур і створенням ефективного механізму їх реалізації» (цитується за прес-релізом «PLASKE»)? Зазначимо, що текст угоди вдалося отримати і переглянути лише через тиждень після підписання. Десять її пунктів повідомляють про те, що сторони мають намір співпрацювати в аналізі, розробці та вдосконаленні правової бази, розробляти спільні програми з імплементації до законодавства України міжнародних норм, що регулюють діяльність експедиторів, розглядати на спільних засіданнях проблеми спрощення і гармонізації митних процедур, розвивати національну стратегію для зміцнення транзитного потенціалу України і так далі в такому же дусі.
Коментуючи документ, пан Новиков зазначив, що він запроваджує новий механізм співпраці, який ґрунтується на взаємній довірі й відповідальності між сторонами і жодних преференцій учасникам ринку. Словом, це — звичайнісінька декларація про наміри. Експерти оцінили її як PR-захід, який не матиме реального впливу на поточну роботу експедиторів. Але скільки інформресурсу було витрачено організаторами свята на рекламу цієї домовленості! На її тлі навіть не згадувалося про домовленості різних компаній щодо співпраці і взаємодопомоги, усунення елементарних непогодженостей на важливих транспортних шляхах, як-от кількість вагонів серії «918» на лінії «Іллічівськ — Варна». Саме такі речі цікаві спеціалістам.
Відтак важлива подія, через невдалі акценти й самопіар організаторів, мало не перетворилася на мильну бульбашку. На жаль, така ситуація для українських транспортників досить типова. Галузеві асоціації, які об’єднують частку ринку, зазвичай висловлюють інтереси далеко не всіх його учасників. Серед їх членів, а також між організаціями йде боротьба за сфери впливу, лобіювання справді преференційних рішень. За таких умов організації важко відстоювати інтереси всього ринку перед державою. Зокрема, добиватися від Держмитслужби реальних кроків назустріч бізнесу. Так, при підписанні з учасниками деяких ринків протоколів і меморандумів про співпрацю, які обумовлювали чіткі процедури сприяння при митному оформленні (їх виконання — окрема тема), умовою держави була участь у протоколах не менше 60% учасників ринку. Для того щоб об’єднатися і здобути, а потім і відстояти справжній результат, багатьом компаніям і асоціаціям довелося поступитися власними амбіціями. Люди, які вийшли на системний рівень розуміння проблеми, усвідомлюють, що вони поступаються зручностями і прибутком заради наведення ладу і встановлення цивілізованих правил гри. Такими «збирачами ринків» виступають громадські колегії при органах влади, якщо вони відстоюють інтереси українського бізнесу, а не бізнес-інтереси окремих осіб.
Попри всю повагу до національних експедиторських асоціацій, важко уявити, що якась iз них, окремо від інших, зможе самостійно вибудувати правовий простір для національних експедиторів і відстояти його перед тією ж Держмитслужбою. Для такої роботи потрібна єдність професіоналів. А в ситуації з експедиторами відкрилися підводні течії й образи. Там, де задіяні бізнес-інтереси, амбіції та ще й емоції (у розмові з обома керівниками асоціацій це стало ясно), здоровий глузд далеко не завжди може перемогти. Але ж зрозуміло: на ринку навчання експедиторів конкуренція потрібна, а от перед іншими «зацікавленими сторонами» — державою і зарубіжними транспортниками — краще виступати єдиним фронтом. Міжнародний експедиторський форум в Одесі надавав таку можливість і міг продемонструвати єдність наших кращих фахівців перед державою і світом. Однак не склалося... Тепер будемо спостерігати за наслідками.
