Завтра Україна має намір продати на конкурсі 26% акцій підприємства з газопостачання і газифікації «Полтавагаз. Як повідомляє прес-служба Фонду держмайна України, брати участь у ньому будуть три претенденти. Наступного дня дадуть старт приватизації ПАТ «Івано-Франківськгаз». 25% його акцій виставили на продаж за 32,6 мільйона гривень. Претендентів тут лише два, причому цілком зрозуміло чому: мало кому сьогодні захочеться змагатися з ПрАТ «Газтек» (Київ), бенефіціаром якого може виявитися відомий підприємець Дмитро Фірташ. Це підприємство претендує на купівлю ще десяти держпакетів газових акцій. Як повідомила компанія, їй впали в око «Вінніцягаз», «Волиньгаз», «Дніпропетровськгаз», «Житомиргаз», «Запоріжгаз», «Кримгаз», «Луганськгаз», «Сумигаз», «Чернівцігаз» і «Тисменицягаз».
Отже, машина приватизації газорозподільних мереж, яку свого часу намагалася законодавчо знерухомити нинішня опозиція, активно набирає обертів. Схоже, каталізатором тут стала також і передача Кабміном на баланс міськ- та облгазів газорозподільних мереж, які не підлягають приватизації. Але одночасно вона дала привід для чергового і, як здається, небезпідставного скандалу. Адже в урядовій постанові від 20 серпня наголошується, що держмайно, використовуване для розподілу природного газу, хоч і не підлягає приватизації, але враховується на балансі господарчих товариств газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від їхнього основного виробництва. Це майно, вказується в постанові, використовується такими компаніями «на праві господарчого відання».
Чому ця постанова з’явилася саме зараз? Чи не тому, що про виставлені на продаж компанії заведено говорити, що вони володіють в основному столами і табуретками? Можливо, урядові потрібно було зруйнувати це упередження інвесторів? Як би там не було, керуючись дорученням Президента, Кабмін, Міненерговугілля і Фонд держмайна розпочали регулювати питання використання газорозподільних мереж. Досі ці мережі, що є державною власністю, перебували в користуванні міськ- і облгазів на правах оперативного управління. Вочевидь, тепер вони стануть менш державними і більш приватними, хоча згідно з законом, як кажуть, ні під яким соусом приватизації не підлягають.
Арсеній Яценюк пропонує створити державне газопостачальне підприємство «Український газ» і передати йому на баланс газорозподільні мережі, а також надати виняткове право постачати газ вітчизняного видобутку населенню. Відповідний законопроект «Про порядок постачань природного газу населенню України» внесено до Верховної Ради і опубліковано на її веб-сайті. У ньому «Український газ» визначається як гарантований постачальник природного газу для потреб населення з правом укладати договори з газотранспортними і газопостачальними підприємствами на використання газорозподільних мереж на платній основі. На думку народного депутата, ресурсна база «Газу України» повинна формуватися за рахунок газу українського видобутку, «за справедливими цінами в межах середньорічних потреб населення». «Справедливість», за Яценюком, повинна складатися з средньозваженої ціни газу власного видобутку як товару, питомих витрат (на закачування, зберігання, відбір з ПСГ і створення страхового запасу), тарифів на послуги з його транспортування і розподілу, а також встановлених податків і зборів.
Чи зможе уряд зупинити приватизацію міськ- і облгазів, запитав «День» у директора Інституту енергетичних досліджень Дмитра МАРУНИЧА.
— Оскільки вже оголошено конкурси, то в черговий раз ганьбитися в очах всього світу було б нераціонально, безглуздо і навіть небезпечно. Не виключено, що на обрії вітчизняної приватизації з’явиться якийсь реальний інвестор, не пов’язаний із українськими фінансово-промисловими групами. Як йому реагувати? Здоровий глузд підказує, що ще один крок назад у приватизації завдав би удару в інвестиційну привабливість країни... Особисто я б такого не робив. Окрім того, спроби створити щось подібне до того, що зараз пропонує Яценюк, у нас уже були й неодноразово. Колишній глава «Нафтогазу» Олег Дубина намагався організувати «Нафтогазмережі» і, так само, як його попередники, зазнав фіаско. І тут питання до урядовців «Нафтогазу»: як так виходило, що ті облгази, якими керувала держава, були проблемними, приносили найбільші збитки? Про це свідчить статистика. Що стосується нинішнього етапу приватизації цих підприємств, то його не потрібно було починати взагалі. Слід було дочекатися якихось сприятливих для неї часів, у тому числі і підвищення тарифів на газ для населення (зараз облгази працюють зі встановленою для них 5%-ю рентабельністю, що не робить цей вид бізнесу особливо популярним серед інвесторів). А якщо вже вирішили приватизувати, то потрібно було відпускати тарифи, керуючись загальноєвропейськими стандартами, і тоді б можна було чекати великих конкурентоспроможних гравців з-за кордону. Наш уряд пішов найбільш простим шляхом: віддати пакети, які залишилися у держави. А оскільки приватизація вже дала старт, то припиняти її та створювати пропоноване Яценюком підприємство, повторюся, не має сенсу. Функції цього підприємства успішно міг би виконувати «Нафтогаз». Але хто всі ці роки заважав його працівникам навести лад і відстоювати майнові інтереси держави? Мені здається, куди простіше було б сьогодні вигнати недбайливих урядовців, аніж городити чергову структуру, де потрібно буде утримувати 25 секретарок...
