Вітчизняні теплоелектростанції та шахтні склади практично вичерпали свої потужності з накопичення вугілля. У перших вже накопичилося три мільйони тонн вугілля, а на складах державних шахт є близько двох мільйонів тонн. Ситуація близька до критичної: держава щомісяця виділяє по 500 мільйонів гривень на виплату зарплат шахтарям і фінансує закупівлю енергоресурсу, при цьому величезні запаси вугілля не зменшуються, а продовжують наростати.
Вирішити проблеми галузі допоможе ліцензування вугілля, створення реєстру приватних шахт і складання прогнозного балансу споживання вугілля на ринку приватними та державними компаніями, вважає голова парламентського комітету з питань промислової та регуляторної політики і підприємництва Наталія Королевська. На останньому механізмі вона робить основний акцент, оскільки він дозволить побачити, хто, скільки видобуває і споживає енергетичного та коксованого вугілля в країні. «Коли ми побачимо повністю картину того, скільки вугілля спожито на ринку, тоді будемо розуміти, який об’єм (коштів. — Авт.) треба виділяти додатково для фінансування створення державного резерву», — говорить вона. Не завадить розібратися і в ситуації з масовим імпортом російського коксівного вугілля в Україну та запровадити його квотування. Адже не дивлячись на те, що в Україні видобувають свій «кокс», вітчизняні підприємства вважають за краще купувати більш дорогий російський, — говорить Королевська.
«Ідея квотування імпорту коксівного вугілля принципово правильна, але все залежить від об’єму квот», — підтримує її заступник міністра промислової політики Сергій Грищенко. За його інформацією, при річному споживанні коксівного вугілля в 22 мільйони тонн вітчизняні шахти можуть дати лише 17 мільйонів тонн. Відповідно, дефіцит може становити п’ять мільйонів тонн. І цей дефіцит треба покривати за рахунок імпорту, тому що вітчизняні шахти не зможуть наростити за короткий період його видобуток.
Питання не стільки в об’ємах «коксу», який видобувається українськими шахтами, скільки в його якості, — говорять представники меткомпаній. Зі слів директора дивізіону вугілля та коксу «Метінвест» Володимира Гусака, в зв’язку з повною відмовою компанії від використання природного газу в доменних печах, різко підвищилися вимоги до якості коксівного вугілля (передусім, до вмісту сірки в ньому). Імпортне та вітчизняне коксове вугілля в цьому плані «принципово різні». Тому їх не можна напряму порівнювати, — вважає він. Зі слів Гусака, компанія готова була б купувати вітчизняне вугілля зі змістом сірки до 1%, однак держкомпанія «Вугілля України» його практично не пропонує.
Вирішувати проблеми не тільки виробників коксівного вугілля, але й енергетичного зі свого боку пропонує заступник міністра палива та енергетики Володимир Макуха. Головними покупцями енергетичного вугілля сьогодні є держава та паливно-енергетичні станції (ПЕС), які виробляють із нього електроенергію. Однак потреба в останній різко скорочується. Так, зі слів Макухи, в січні-травні 2009 року об’єм споживання електроенергії в країні зменшився на 15%, а за підсумками року зниження очікується на 12%. Виходячи з цього, виникає запитання: наскільки доцільно просто накопичувати вугілля на складах ПЕС, адже вироблена ними електроенергія приблизно вдвічі дорожча за електроенергію атомних і гідроелектростанцій. Збільшення ж частки такої енергії в загальному обсязі виробництва приводить тільки до її подорожчання для виробників і, відповідно, до накопичення виробничих збитків.
«Сьогодні ми купуємо вугілля, яке нам абсолютно не потрібно: два мільярди гривень лежить на складах, і питання, чи будуть вони використані в найближчі рік-півтора», — додає до вищесказаного президент Національної енергетичної компанії «Енергетична компанія України» Володимир Зіневич. На його думку, держава повинна або ухвалити рішення про зниження закупівельної ціни вугілля (що означає знову дотації з бюджету), або підвищити оптову ціну і тарифи для населення на енергію, оскільки можливості підвищення тарифів для промисловості вже давно вичерпані.
Щоб не перевантажувати бюджет, оптимальним має стати другий варіант, вважає генеральний директор «ДПЕК» Максим Тимченко. Підвищення має статися на 10 копійок за одну кВт-г тарифу для побутових споживачів. «Середня сім’я споживає близько 200 кВт-г на місяць, а це, відповідно, навантаження близько 20 гривень на сімейний бюджет... Підвищення тарифу на 10 копійок дозволить спрямувати в теплову генерацію понад два мільярда гривень і, загалом, вирівняти ситуацію до кінця року», — говорить він. При цьому Тимченко зазначає, що ухвалення подібного рішення важливо для галузі, оскільки постійне бажання української влади добре виглядати в очах виборця вже привело до того, що діючий тариф на електроенергію приблизно в три рази менший від економічно обѓрунтованого.
