Над приватними підприємцями, які працюють у ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання», зібралися хмари. Схоже, Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) готує для енергопостачальної компанії лише два шляхи: або беззастережне банкрутство, або введення зовнішніх керівників. При цьому ніхто не бере до уваги, що підприємство протягом останнього року продемонструвало стійку динаміку покращання економічних показників.
НКРЕ, всупереч рішенню Київського господарського суду, намагається примусити «Луганське енергетичне об’єднання» підписати договір із держпідприємством «Енергоринок» на умовах, вигідних виключно для останнього та катастрофічних для компанії. Якщо такий договір буде підписаний, у луганського підприємства перспектива лише одна: банкрутство. А його ініціаторами стануть або «Енергоринок», або податківці.
Як стверджують представники ТОВ, договір купівлі-продажу електроенергії між оптовим постачальником в особі ДП «Енергоринок» і луганською енергопостачальною компанією підписали 16 січня 2004 року, і на сьогодні договірні взаємовідносини між сторонами цілком врегульовані. Це 28 березня підтвердив і Господарський суд м. Києва. Але держпідприємству умови договору не подобаються. Уся річ у тому, що луганчани підписали документ із посиланням на наявні розбіжності. Їхня суть і перетворилася на яблуко розбрату між сторонами.
Отже, згідно з підписаним документом, платежі за електрику, що стягуються зі споживачів Луганської області, позначаються в бухгалтерській звітності компанії як погашення її старих боргів за електроенергію перед «Енергоринком».
Держпідприємство з цим не погоджується і хоче, щоб платежі Луганського енергопідприємства зараховувалися як поточні розрахунки. На його думку, погашати старі борги можна буде лише після того, як рівень розрахунків перевищить позначку в 100% вартості купованої електрики.
Здавалося б, для роботи енергосистеми країни абсолютно однаково, яким чином класифікуватимуться платежі в бухзвітності «ЛЕО». Лише б надходили гроші на рахунки енергоринку, звідки їх потім спрямовують електростанціям для розрахунків за газ і вугілля. А вже за якими рядками ці гроші пройдуть, як кажуть, без різниці.
Проте «Енергоринку» так працювати набагато зручніше! Уся річ у мільярдних боргах енергоринку, а також в особливостях Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким платник податків у разі задоволення до нього позовної вимоги кредитора зобов’язаний протягом 30 днів збільшити свої валові доходи та сплатити з цих додаткових сум 25% податку на прибуток і 20% ПДВ.
Оскільки учасники енергоринку разом зі своїми постачальниками та споживачами є взаємними дебіторами-кредиторами, то всі вони між собою безперервно судяться. Постачальники палива відправляють позови генеруючим компаніям, ті — «Енергоринку», а ДП у свою чергу переадресовує позовні вимоги до обленерго. Звісна річ: наражатися на додаткові податкові зобов’язання, які, зважаючи на розмір боргів енергоринку, погасити неможливо, ніхто не хоче.
А ось чиновник «Енергоринку», розіславши позови постачальникам, може вважати свій обов’язок виконаним і почуватися спокійно — з нього в цьому випадку, як кажуть, нічого не візьмеш. Оптовому постачальнику електроенергії, яким і є енергоринок, комфорт створює умову, згідно з якою гроші, що надходять від дистриб’юторів, зараховують як поточні розрахунки за електрику. Завдяки цьому енергопостачальники не в змозі розраховуватися за судовими позовами, оскільки за бухгалтерським обліком поточні платежі за електрику не можуть використовуватися для погашення старих боргів.
Ось «Енергоринок» і вписав цю умову в так званий типовий договір купівлі-продажу електрики, який за підтримки НКРЕ нав’язав енергопостачальним компаніям. Держпідприємству в цій ситуації досить розіслати позови обленерго та залишити їх віч-на-віч зі своїми проблемами. Та й по всьому. Хай енергопостачальники після цього вимагають у судах відстрочки виплат за позовами, а також сподіваються на милість і розсудливість податківців, здатних у будь-яку хвилину арештувати рахунки енергокомпаній. «Енергоринок» свою місію формально виконав.
Але луганське підприємство створює прецедент неслухняності. Крім того, процес задоволення судами позовів до ТОВ істотно ускладнюється. І з цим НКРЕ й «Енергоринок» змиритися не хочуть. «Луганське енергетичне об’єднання» вирішили показово покарати.
Знаряддям виступило територіальне представництво НКРЕ в Луганській області, що провело в обленерго позачергову перевірку. Висновок, відображений у відповідному акті, такий: між «ЛЕО» і ДП нібито не був укладений договір купівлі-продажу електрики, оскільки «переддоговірний спір суд, по суті, не розглядав». Адже юристи держпідприємства не оспорили в суді розбіжності з «ЛЕО» до договору у встановлені законодавством терміни, як визначає Господарський кодекс України, і, таким чином, визнали розбіжності. А ось висновок територіального представництва комісії не може не викликати здивування. По-перше, ніхто не заважав «Енергоринку» оспорити розбіжності луганчан у встановлені законом терміни. І, по-друге, факт укладення договору підтверджений визначенням господарського суду Києва від 28 березня.
І втім, попри те, що претензії НКРЕ до компанії за договором з «Енергоринком» «притягнуті за вуха», у «ЛЕО» проте всерйоз побоюються серйозних санкцій до підприємства. Як додатковий аргумент чиновники НКРЕ можуть використати неповні розрахунки луганчан за електроенергію. Так за результатами 2004 року їх рівень становив 90,5%. Це аж ніяк не найнижчий показник в Україні. Наприклад, «Чернівціобленерго» минулого року сплатили 87,7% електрики, «Миколаївобленерго» — 86,3%, «Закарпаттяобленерго» — 81,7%, «Укренерговугілля» — 79,6%, «Донецькобленерго» — 77,9%. Чому ж банкрутством погрожують лише луганчанам?
Експерти галузі вважають, що, з огляду на очевидну упередженість регуляторів, тобто НКРЕ, до Луганська, неповна оплата луганчанами за електрику може послугувати додатковим приводом для того, щоб ініціювати застосування до компанії різних санкцій. Водночас енергетики мають й інші проблеми, вирішення яких повністю належить до компетенції НКРЕ. Протягом двох років ЛЕО звертається до Комісії з проханням врегулювати розбіжності між ЛЕО і Стаханівським заводом феросплавів у частині формування методики роздрібного тарифу. Відсутність відповідних нормативних документів призводить до того, що СФЗ висуває до ЛЕО гігантські позови (близько 45 млн. грн.). Стягнення цих сум із ЛЕО може призвести до пониження рівня розрахунків із ДП «Енергоринок», невиплати заробітної плати працівникам, а також створити загрозу безперебійним поставкам електроенергії в Луганській області.
Долю «Луганського енергетичного об’єднання» вирішуватимуть 6 квітня на відкритому засіданні НКРЕ. Воно стане для українських енергетиків своєрідним «моментом істини». Якщо за притягнутими за вуха приводами комісія застосує до «ЛЕО» жорсткі санкції, аж до введення зовнішнього управління, це означатиме лише одне — цькування компаній в українських електромережах почалося. Першою жертвою, можливо, стане ЛЕО. Але навряд чи на цьому зупиняться. Адже, по суті, йдеться про зміну власників. Хто наступний?
