Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Податкова реформа – на межі провалу

або До чиїх оцінок уряд має більше дослухатися: бізнесу чи МВФ?
3 листопада, 2015 - 11:01
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Як заявив в інтерв’ю Укрінформу представник Міжнародного валютного фонду Жером Ваше, відповідний законопроект (№3357), зареєстрований у Верховній Раді парламентським комітетом з податкової й митної політики 26 жовтня, «буде для України істотним ризиком, якому вона не може піддаватися у цей момент». «За нашою поточною оцінкою, — сказав Ваше, — законопроект... призведе до скорочення податкових надходжень на 9—10 відсотків ВВП. Це гігантська сума. У міжнародному зіставленні вона майже безпрецедентна, якщо брати до уваги втрату надходжень протягом одного року».

Наявні концепції податкової реформи й переважно єдиний оприлюднений законопроект 3357, відомий у народі як закон Ніни Южаніної (глава профільного комітету Ради), з пристрастю обговорювалися на розширеному засіданні Ради підприємців при Кабміні. Причому у проекті рішення, розданому учасникам, пропонувалося визнати цей документ неприйнятним і таким, що вимагає доопрацювання. Альтернативою йому виступала концепція або модель податкової реформи, оприлюднена міністром фінансів Наталією Яресько (відповідний законопроект поки що залишається в стінах Мінфіну й громадськості не був представлений).

Проте, учасники засідання, які виступали, віддавали перевагу обговоренню законопроекту Южаніної (міністри фінансів і економіки на дискусії не були присутні, оскільки одночасно проходило засідання Кабміну). А сама вона, розповідаючи про комітетський варіант податкової реформи, демонструвала явне співчуття бізнесу й розуміння його проблем: «Усім хотілося б, щоб податкове навантаження (на зарплату) було б не більш як 20% (10%+10%, єдиний соціальний внесок і податок на доходи фізичних осіб). Я до цієї пропозиції ставлюся з глибоким розумінням».

Глава комітету просить підприємців уникати категоричних заяв і закликає їх працювати на благо України, оскільки «вже закінчилися можливості воювати один з одним. Без цієї реформи ми взагалі потрапимо у безвихідь. 31 грудня ми зможемо ухвалити бюджет або на наявній податковій базі або на тій, що буде запропонована Мінфіном». «16-й рік на старій податковій базі економіка вже не витримає», — передрікає Южаніна. Вона пропонує Мінфіну спільно розробити проект бюджету на 2016 рік і вважає, що Верховній Раді треба буде одночасно голосувати за проект податкової реформи та бюджет на 2016 рік, зверстаний на новій податковій базі.

«Від Мінфіну й виконавчої влади йде лише імітація діяльності, — зазначає президент Спілки податкових консультантів Леонід Рубаненко, — й пану Яценюку та пані Яресько не слід нарікати на те, що 14 народних депутатів разом з громадськістю підготували й зареєстрували свій законопроект, продемонструвавши таким чином більшу відповідальність, ніж уряд і вся виконавча влада». Порівнюючи концепцію міністерства фінансів і законопроект Южаніної, він говорить, що запропоновані Мінфіном ставки 20:20:20 — це велике навантаження на бізнес. «Чесна цифра податкових ставок, — упевнений досвідчений експерт, — це 18:18:18».

А ще він радить авторам законопроекту не чіпати спрощену систему й аграріїв. «Я можу багато говорити про це з цифрами й фактами. Але хочу просто запитати: чому ми робимо умовну преференцію великому бізнесу, запроваджуючи оподаткування розподіленого прибутку, й заважаємо розвиватися, підвищуючи ставки, чесному спрощенцю», — говорить експерт. — Хто сьогодні головний кредитор економіки України?» І відповідає: «Аж ніяк не МВФ. Сплата податків авансом, неповернення ПДВ, надумані акти. Це український бізнес кредитує сьогодні економіку України».

ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»

«ЗАНЕПАД ДЕРЖАВИ ЗАВЖДИ ПОЧИНАЄТЬСЯ ЯК ФІСКАЛЬНА КРИЗА»

Валерій ПЕКАР, координатор Громадянської Платформи НОВА КРАЇНА:

— Серед усіх книжок, що стоять у мене на полиці, найбільша кількість закладок — у книзі Френсіса Фукуями «Витоки політичного порядку». Між іншим, розглядаючи всі епохи і континенти, він доводить: занепад держави завжди починається як фіскальна криза. Держава витрачає надміру грошей, робить це неефективно, а нестачу намагається закривати щоразу більшими і брутальнішими податками. Аж ось настає момент рішучих дій: виживання країни та її подальший розвиток чи апетити державного апарату.

Далі можливі два варіанти. У демократичних країнах під тиском громади податки скорочуються, починається відновлення і зростання. В автократичних, зазвичай, нема запобіжника. Тому в якийсь чорний день, незважаючи на високі ставки та брутальність фіскалів, скарбниця виявляється порожня. Це ще не кінець, але точка неповернення.

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: 
Рубрика: