Ми реформуватимемо податки, а ви чекайте різкого поліпшення. Такі обіцянки більше не вселяють підприємцям довіри. Особливо після епопеї зі «спрощенкою» та нескінченної історії з детінізацією економіки. Лише найнаївніші, якщо такі взагалі залишилися в українському бізнес-середовищі, можуть «їсти цю локшину з задоволенням».
«Року з 1993-го я ходжу на круглі столи, де обговорюють перетворення податкового законодавства», — говорила журналістам президент aналітичного центру «Академія» Олександра Кужель, в той час як за дверима вкотре обговорювалася вічна тема «Перспективи податкової реформи в Україні». «І склад учасників анітрохи не змінився, — продовжувала Кужель. — Регурецький, Лановий, Пинзеник, Ляпіна, Кужель і дуже багато іноземних експертів. А що з того?».
Але, можливо, цього разу все буде інакше? Майдан показав, що терпіння підприємців не безкінечне. За словами радника глави держави Володимира Ланового, 62% доходів громадян iде на податки, і в більшості випадків вони про це навіть не здогадуються. «Частину податків закладено в товари та послуги, і це чистої води цинізм податкової служби та держорганів у цілому», — обурюється він.
Створена за дорученням Президента України міжвідомча група вже до грудня повинна довести розроблену сьогодні концепцію податкової реформи (її суть: зменшити всі податки, але різною мірою і з різною швидкістю) до рівня стратегії. Звичайно ж, податкові стратеги все ретельно проаналізують і обговорять. А через рік усі плани почнуть методично реалізовувати. Орієнтовно, за Лановим, повне реформування фіскального законодавства займе років шість. Але якщо зміни ефективно працюватимуть, процес прискориться. До речі, за перші два роки нам доведеться перейти на міжнародні стандарти нарахування податків. Роки три знадобиться, щоб на повну потужність запрацювали зміни в оподаткуванні доходів фізосіб. «У результаті середня ставка становитиме 12%, а не 13—15%. Ті ж, чиї доходи менші за прожитковий мінімум, а матеріальне забезпечення нижче середнього, оподатковуватимуться лише на рівні 10%», — натхненно розповідає Лановий.
Він обіцяє й зниження податку на прибуток, роблячи акцент на тому, що прибуток — це шлях для зростання інвестицій у виробництво, заробітних плат і доходів самих власників підприємств. «В Україні, на мою думку, — розповідає радник Президента, — повинні платити державі 10% від прибутку (в давнину церква отримувала десятину. — Авт. )». Щоправда, нам буде ще далеко до Швейцарії, де сума цього податку становить 4—8% від прибутку, та Естонії, де вона взагалі нульова. Але щойно це ми введемо, відразу обійдемо Словаччину та Ірландію (там податок на прибуток — 15%). Головне тільки, щоб iз адмініструванням у нас нічого не наплутали і перестали фактично нав’язувати підприємцю суму податку, яку він повинен заплатити.
Як відзначають аудитори, «в податковій не повинно бути плану з донарахування податків. Не повинно бути преміювання податківців за зібрані податки і встановлені підприємцям донарахування». На думку аудиторів, треба ліквідувати податкову міліцію і створити замість неї департамент непрямого спостереження. Тоді податківці місяцями не сидітимуть на підприємстві. Їм достатньо буде з’ясувати відповідність між рентабельністю підприємства та сумами, які відраховуються ним до бюджету, порівнюючи все це iз середніми цифрами по галузі.
Враховуючи всі ці нюанси, Кужель вважає, що для хорошої підготовки податкової реформи потрібен, як мінімум, рік. А якщо вона не буде продумана і прорахована за всіма пунктами, її не можна буде впроваджувати. Хоч одного разу вже намагалися вивести зарплату з тіні, знизивши ставки податку з фізичних осіб, але «зарплата в конверті», за словами Кужель, як явище не самоліквідувалась, тому що не зменшили обсяг соціальних податків.
«Я впевнена, що треба мати три важелі і одночасно їх використовувати, — говорить Кужель про своє бачення цих процесів. — По-перше, зменшуємо ставки. По-друге, спрощуємо адміністрування. Інакше пункт перший нічого не дасть. І, по-третє, законодавчо регулюємо відносини підприємців iз податківцями». На її думку, нову концепцію оподаткування до грудня не приймуть, тому що з листопада стартує виборча кaмпанія. Просто ніхто не читатиме законопроекти.
А ось віце-президент Асоціації суднобудівників України Віктор Лисицький у концепцію Ланового вірить. Але при цьому вважає, що перш ніж впроваджувати її масово, необхідно все випробувати на окремих галузях. Схема Лисицького така. Беремо кілька великих підприємств судно- або літакобудівної галузі. І пропонуємо їм перекласти всі нові ставки оподаткування на реальні контракти і бізнес- плани. Отримуємо їхні коментарі, вдосконалюємо концепцію і лише потім — можна впроваджувати масово.
А от народний депутат, колишній перший заступник голови Держподаткової адміністрації Микола Катеринчук упевнений: для того, щоб зняти всі економічні перекоси, до яких відноситься й нереформоване податкове законодавство, треба, по-перше, перестати брехати суспільству щодо економічної ситуації, яка склалася в країні. А коли буде названо реальні цифри ВВП, інфляції і притоку інвестицій, треба буде ще раз прорахувати і зменшення ПДВ з 20 до 10%. І введення нового єдиного податку в розмірі 1% на собівартість. «Можливо, можна буде навіть частково відмовитися від податку на прибуток, — відзначає він і додає. — Але все це не можна робити за рахунок бюджету. Все це потребує аналізу. Добре б розширити експертне середовище, запросити якомога більше вчених і практиків, які б не боялися говорити відкрито з Президентом про реальний стан речей, незалежно від того, залишаться вони у своїх кріслах, чи ні».
Утім, всі ці прожекти підприємців не дуже цікавлять. Для них головне, і в кулуарах це активно обговорювалося, щоб податкові зміни не вносилися заднім числом або законом про бюджет. Щоб існував часовий люфт між прийняттям закону та датою його набрання чинності. Щоб кожен закон мав глибоке економічне обгрунтування. Тоді, можливо, ми досягнемо бажаного ефекту.
