Публічне протистояння Асоціації українських банків (АУБ) з Мінфіном з приводу розробленого ним і направленого урядом до Верховної Ради законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» привернуло до себе увагу громадськості. Писав про це також і «День» (№ 207, 10 листопада). Кабмін, схоже, прислухався до критики. Як повідомили в комітеті з питань фінансів і банківської діяльності ВР, законопроект було знято з розгляду у Верховній Раді. Однак, як вказує у листі до «Дня» президент АУБ Олександр Сугоняко, запитання до Мінфіну залишаються.
Норми, закладені у цьому законопроекті, на думку керівника АУБ, суперечать чинному законодавству, Цивільному кодексу і навіть Конституції України і є одним з характерних обрисів стану в українському суспільстві, зокрема й у владі, засвідчують її «неадекватність суспільно- економічним запитам». При цьому Сугоняко цитує виступ у дискусії з приводу цього законопроекту голови профільного парламентського комітету Сергія Буряка: «У нас сьогодні в банківській системі близько 190 млрд. грн. складають активи, трохи більше ніж 8 млрд. — страхові резерви, що складає лише чотири відсотки від активів. Проте Мінфін пропонує практично зменшити обсяг резервів у 20 разів. Це означає, що у нас у банківській системі відсотків на дев’ять зменшиться регулятивний капітал. Невже метою Мінфіну є те, щоб декапіталізувати українську банківську систему?»
Хоча дестабілізаційний абсурд Міністерства фінансів на даному етапі зупинили вчасно, пише Сугоняко, в АУБ не здивуються, якщо Мінфін знову намагатиметься стояти на своєму. Тому залишаються болючі запитання. З якою метою створюються проблеми для українських банків? Щоб збити їхню ціну? Чому українські (!) чиновники здійснюють політику, вигідну іноземцям? Чому Мінфін намагався практично в двадцять разів зменшити норму формування резервів банків під активні операції на майбутнє? Адже таке рішення несе загрозу для десятків мільйонів вкладників і клієнтів банків. Чому це зроблено в умовах зростання реальних ризиків банківської діяльності? Чому Мінфін так прагнув розформувати раніше створені банками страхові резерви, що аж два рази в рік пішов на порушення 58-ї статті Конституції України? Чому Мінфін прагнув відмінити попередні рішення держави щодо виконання базельських принципів у частині формування банками резервів на покриття ризиків за активними операціями, що запроваджувалися в країні в 1996 — 1997 роках? Хіба це в його компетенції? Чому в країні законами щодо оподаткування опікуються фіскальні органи, а не Міністерство економіки, адже такі закони — це питання економічної стратегії, а не питання тактики затикання бюджетних дірок? Чому громадські організації бачать, а Кабмін не бачить цього абсурду? Чому не зупинили протиправні новації Мінфіну в Кабінеті Міністрів і винесли на розгляд Верховної Ради такий законопроект? ? Чому органи, які відповідають за юридичну та економічну відповідність документів, що виходять з уряду, не помітили очевидних невідповідностей?
За один такий випадок уряд необхідно відправляти у відставку, вказує Сугоняко. Адже завтра можуть через Кабмін пройти інші законопроекти, що шкодитимуть суспільству, державі та дискредитуватимуть владу в очах громадян.
