Домігшись у Верховній Раді прийняття за основу законопроекту про трансфертне ціноутворення, голова Міндоходів і зборів Олександр Клименко одразу ж трохи відіграв назад. Минулої п’ятниці він був вимушений визнати цей документ недосконалим. «Найголовніше завдання — налагодження конструктивного діалогу і знаходження балансу інтересів (у сфері трансфертного ціноутворення. — Авт.) держави й бізнесу», — наголосив він минулої п’ятниці. Проте міністр переконаний, що усі спірні питання щодо схваленого напередодні у першому читанні законопроекту буде вирішено. Він навіть прогнозує, що цей закон буде ухвалено в цілому на нинішній сесії парламенту. Потім, за його словами, буде висунуто завдання якісної імплементації цих механізмів.
Нагадаємо, що 20 червня 279 народних депутатів ухвалили в першому читанні урядовий законопроект «Про внесення змін до Податкового кодексу України про трансфертне ціноутворення». Окрім того, парламентарії погодилися на скорочену процедуру доопрацювання законопроекту, аби винести його на друге читання ще на цій сесії. «Закликаю стати на позиції державного патріотизму, — звернувся Клименко до сумління залу, — точка прибутку має бути в країні, де його зароблено». Законопроект, зокрема, передбачає, що податковому контролю підлягають операції з пов’язаними особами, а також із нерезидентами, зареєстрованими в країні, в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше процентних пунктів нижча, ніж в Україні. Обсяг операцій, що підлягають контролю, становитиме понад 50 мільйонів гривень на рік з кожним контрагентом. Для порівняння ціни в неконтрольованих операціях пропонується визначати діапазон ринкових цін чи діапазон ринкової рентабельності залежно від обраного методу визначення ціни в контрольованих операціях.
Звісно, фракції «Батьківщини» й «УДАРУ» законопроект не підтримали. Так, екс-міністр економіки Сергій Терьохін вважає, що він не відповідає рекомендаціям Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР) і запроваджує пільги для окремих галузей, власники яких наближені до влади: хімії, металургії, вугільної промисловості. На думку опозиції, основною претензією до законопроекту є те, що він передбачає контроль над внутрішніми операціями. «Закон дозволяє впливати на внутрішнє ціноутворення, чого немає ніде у світі», — стверджує народний депутат («УДАР»), екс-голова ради підприємців при Кабміні Оксана Продан.
Немає одностайності у цьому питанні навіть у провладній фракції. Говорить голова профільного комітету Верховної Ради України Віталій Хомутинник (ПР): «Ми проти того, аби був контроль внутрішніх операцій. У нас є своя позиція, ми її обстоюватимемо». Він зазначає, що Міндоходів продовжує наполягати на збереженні цієї норми у тексті закону. «Але парламент ухвалює рішення, а не міністерство ухвалює закон. Хоча міністерство може рекомендувати вето (Президента. — Авт.)», — пояснив керівник комітету. Але, гадаю, ці розбіжності глибоко продумані — норма про внутрішній контроль, схоже, навмисне закладена у проект закону, аби нею, у відповідь на критику, можна було легко пожертвувати. Такі прийоми в нашому парламенті освоєні вже давно. І таке припущення підтвердив і сам Клименко. Він заявив, що Міндоходів не боротиметься за цю норму.
Різко негативну оцінку виніс трансфертному законопроекту Український кредитово-банківський союз. «Окремі норми законопроекту призведуть до істотного погіршення умов ведення бізнесу в Україні. Адже, по суті, запроваджується новий вид податкової перевірки — перевірка контрольованих операцій, перелік яких чітко не визначено, що значно обтяжує ведення податкового обліку і підсилює фіскальне навантаження на бізнес в Україні», — зазначає УКБС у своїй заяві. Експерти союзу наголошують, що регулювання трансфертного ціноутворення слід було б запроваджувати окремим нормативно-правовим актом, а не шляхом змін до Податкового кодексу. Це, як вважають в УКБС, істотно ускладнює розуміння нових норм.
КОМЕНТАРІ
Наталія СЕМЕНЧЕНКО, член-кореспондент Української академії наук:
— Закон необхідний, і це очевидно. Інша річ, що його розробка і впровадження потребують не просто якісних економічних рішень, а й додаткових ресурсів. Слід розуміти, що закон спрямований на викорінення «лівих схем» завезення імпортної продукції в Україну, чим, на жаль, вимушений займатися середній бізнес. Великий бізнес працює легально або використовує інші схеми оптимізації оподаткування. Тому потрібно тонко відстежити ту грань контролю бізнес-структур, яка дасть змогу їм працювати за цього закону, сплачувати необхідні податки, але при цьому продовжувати свою діяльність і не розоритися.
Такий досвід в Україні вже є. Незважаючи на поки що не завершену систему оподаткування, ми вже знаємо про деякі податкові послаблення для підприємств різних галузей. Це дає надію на те, що одночасно з ліквідацією тіньових схем створюватимуться комфортні умови для тих, хто готовий працювати відкрито і приносити користь державі. Водночас хочу наголосити, закон про трансфертне ціноутворення має відповідати міжнародній практиці, бути деталізованим, прозорим і зрозумілим бізнесові. Якщо наш бізнес матиме можливість залучити достатню кількість фахівців-економістів для моніторингу і аналізу цін, якщо буде створено продуманий механізм розв’язання спірних ситуацій і в компаніям не бракуватиме фахівців, які юридично грамотно й економічно обѓрунтовано обстоюють їхні інтереси, то цей закон може бути успішно імплементований. Переконана, що в цьому разі він сприятиме цивілізованому розвитку бізнесу, збереженню валюти в країні і вливанню додаткових коштів у бюджет, що так потрібно Україні сьогодні.
Леонід РУБАНЕНКО, президент Спілки податкових консультантів України, голова Об’єднання організацій працедавців Харківщини:
— У цьому законі немає нічого особливого, новизни там немає. Він майже повністю переписаний з російського. Але як в Росії цей документ не працює, так і в нас не працюватиме. Тому що для вирішення питань трансфертного ціноутворення потрібен такий менталітет, який ми бачимо в Європі. Ось у Німеччині такий закон працює, щоправда, в ньому до бізнесу лояльніше ставлення. А в нас це все, на жаль, добрі побажання. Якби податкова у нас по-людськи працювала, то положення закону бізнес схвалив би. А так я можу стверджувати, що закон про трансфертне ціноутворення спрямований здебільшого на те, аби задовольнити побажання міжнародних спостерігачів за Україною на кшталт МВФ і ЄБРР. Нас запитають, як ви перекриваєте лазівки, що дають змогу ухилятися від податків. І ми відповімо: у нас є новий закон. Але мало його ухвалити. Треба, щоб він працював. А на це можна розраховувати не раніше ніж років через півтора. Але його ще потрібно ухвалити — поки що він пройшов лише перше читання. Цікаво, що для масового українського бізнесу (95%) цей закон, як мовиться, фіолетового кольору, тобто він до нього байдужий, тому що не використовує таких схем. Займається цим лише великий бізнес, у якого раз на рік трапляються операції такого обсягу (50 мільйонів гривень). І хіба знаючі люди не здогадаються, як оминути контроль? Досить операцію провести трохи менше зазначеної суми.
Олег УСТЕНКО, виконавчий директор Фонду Блейзера:
— Концептуально я розумію, що закон про трансфертне ціноутворення необхідний. Досить велика частина економіки, що перебуває в тіні (це, за певними оцінками, до 50%), фактично не сплачує жодних податків. Одна з можливостей так працювати забезпечена прогалинами у сфері трансфертного ціноутворення. І це не лише наша, українська, проблема. Вона властива й країнам з набагато розвинутішими економічними системами. Пов’язані компанії передають продукцію одна одній. При цьому практично нічого не відбувається, окрім передачі документів. У результаті країна, в якій зареєстрована і працює така компанія, просто втрачає свої кошти. Повторюю, закон досить прогресивний. Є звичні побоювання, що виникають в Україні завжди і для всіх законів, пов’язаних з імплементацією. Багато людей не вірить, що цей закон буде реальним і для всіх однаково імплементованим. Але, на мою думку, є все ж таки досить упевненості, що закон нормально працюватиме. І це тому, що Кабмін і його перший віце-прем’єр, який відповідає за економіку, а також міністр доходів і зборів, та й загалом і прем’єр, тобто весь економічний блок, добре мотивовані тим, аби закон почав працювати — необхідно зібрати додаткові кошти до держбюджету. Іншим шляхом, збільшенням чи зміною податків або навіть їх зменшенням, аби потім стимулювати піднесення економіки, цього не досягти. Тому що їх ефекти відкладені в часі. А контроль за трансфертним ціноутворенням може майже одразу дати ефект для бюджету. Це дуже серйозна й тверда мотивація. Але існують і ризики для бізнесу, особливо для того, який користувався такими схемами. Щоправда, відповідні компанії не надто активно розвивали своє виробництво в Україні, а вирішували завдання зовсім іншого характеру: намагалися не лише мінімізувати витрати, а й вивести гроші з країни.
Продовження теми:
