Одна з особливостей вітчизняної податкової системи в тому, що важкістю для платників податків є не стільки високий рівень оподаткування, скільки неузгодженість правових норм, хаотичність і непродуманість змін і правовий нігілізм із боку не лише платників податків, а й законодавців і контролюючих органів.
Наприклад, із трьох податків, що становлять підмурівок українського оподаткування, податок на прибуток є найменш довершеним порівняно з аналогічними податками в країнах ринкової економіки. У більшості зарубіжних країн упор при оподаткуванні прибутку юридичних осіб робиться на формування ставки податку й пільг за податком таким чином, що оподаткування прибутку підприємства за зниженою ставкою або з отриманням податкових пільг пов’язане із здійсненням підприємством інвестицій у розширення бізнесу. При цьому оподатковуваний прибуток розраховується за даними бухгалтерського обліку після проведення невеликих за обсягом коригувань. В Україні для визначення оподатковуваного прибутку підприємство вимушене фактично вести паралельний облік усіх операцій за спеціальними (небухгалтерськими) правилами, а сам «податковий» прибуток є суто розрахунковою величиною, мало пов’язаною з прибутком у сенсі бухгалтерського обліку. От і виходить, що тоді як, наприклад, у країнах Заходу ставки податку на прибуток доходять до 40—45%, в Україні — 25%, фактично за вищої номінальної ставки підприємства зарубіжних європейських країн мають значно сприятливіші можливості для розширення діяльності, ніж українські.
Ситуацію обіцяють виправити, ухваливши новий Податковий кодекс, однак поки успіхів у цьому напрямку не дуже багато. Над цим кодексом законодавці ведуть роботи вже мало не 10 років, і різні запропоновані проекти Податкового кодексу поки свідчать швидше про наявні розбіжності щодо того, яким має бути документ.
Але українським підприємствам для успішної роботи необхідне вільне законодавство про оподаткування прибутку, яке дозволить, по-перше, без зайвих складностей самим підприємствам розрахувати прибуток для оподаткування, по-друге, дозволить податковим органам без зайвих складностей перевірити правильність розрахунку та сплати цього податку. А система пільг за податком має давати можливість цілком легально зменшити податкові зобов’язання в обмін на розширення діяльності підприємства. Враховуючи особливу схильність наших державних органів до тлумачення законів у своїх інтересах, такий законодавчий акт має містити максимальну чіткість формулювань і бути без термінів, що можуть мати двояке тлумачення.
