Минулого тижня Світовий банк (СБ) у своєму звіті «натякнув»: уже незабаром його гроші (передбачені програмою щорічного інвестиційного кредитування IFC. — Ред.) можуть стати для України чи не єдиним джерелом міжнародного кредитування. Буцімто у Вашингтоні «втомилися» від невиконаних обіцянок української влади, й МВФ уже серйозно міркує про розрив кредитної угоди з Україною.
Стратегія партнерства з Україною на 2012—2016 роки, затверджена радою виконавчих директорів СБ, дає досить сувору оцінку стану української економіки, й зокрема банківської системи, приймаючи не менш суворий вирок: «Один з ключових макроекономічних ризиків пов’язаний з доступом до зовнішнього фінансування. Є ризик розірвання чинної угоди про кредит stand-by з МВФ, посилюються ризики для реструктуризації заборгованості, пов’язані з тим, що на 2012 рік припадають значні суми виплат з обслуговування боргу, зокрема перед МВФ». СБ ставить Україні досить тяжкі умови для отримання фінансування: «Підвищення тарифів на енергоносії для домогосподарств і комунальних підприємств, розв’язання структурних проблем у газовому секторі будуть перевіркою серйозності намірів уряду, особливо напередодні парламентських виборів 2012 року». Простіше кажучи, не буде реформ — не буде й коштів змінюватися.
У стратегії наголошується, що загальна сума заборгованості України європейським банкам є високою, й банківська криза в Європі або зменшення банками частини кредитних коштів може призвести до фінансової нестабільності в Україні. «Банк не може ефективно пом’якшити ці ризики, — підкреслюють автори документа, — проте досвід кризи 2008—2009 рр. дає підстави вважати, що влада може швидко реагувати в період кризи, щоб відновити доступ до фінансування».
Чи зробив СБ якесь відкриття щодо українських проблем? Нагадаємо, що прем’єр-міністр України Микола Азаров ще напочатку цього року заявив, що Україна 2012 року зможе обійтися без нових кредитів МВФ, як вона це зробила 2011 року. Та все ж таки уряд, за його словами, сподівається відновити кредитування, щоб рефінансувати отримані в 2008—2009 рр. кредити МВФ за попередньою програмою stand-by. За даними МВФ, виплати України цій фінансовій організації 2012 року становитимуть 3,75 мільярда дол.
Цікаво, що напередодні того дня, коли Стратегія партнерства СБ з Україною потрапила до ЗМІ, дуже значиму й навіть дещо несподівану заяву зробив глава Національного банку Сергій Арбузов. Він, певна річ, не став обговорювати намірів уряду піднімати чи не піднімати ціни на газ для населення, а говорив виключно про те, що входить до сфери відповідальності регулювальника — про стабільність національної валюти. «Цього року НБУ також вживає необхідних заходів для утримання нормального — позитивного або нульового — платіжного сальдо, й можна з упевненістю говорити, що рух валюти також буде прогнозованим. Тобто ми поки не бачимо передумов для глибокої девальвації або ревальвації, — цитує його сайт Нацбанку. «Наразі стабільності національної валюти ніщо не загрожує, — продовжував Арбузов, — НБУ вживає всіх необхідних заходів для забезпечення стабільності платіжного балансу, від якого безпосередньо залежить стабільність національної валюти».
Якщо вірити молодому банкірові (високопоставлені працівники НБУ говорять про нього як про професіонала з особливо гнучкими мізками), Україна має можливість і рішучість нормалізувати єдиний з макропоказників, який може сьогодні викликати занепокоєння. Думається, його слова призначалися саме Світовому банку й мали переконати міжнародних банкірів, що Україна відповідальний і надійний партнер, який може своєчасно й повністю обслуговувати свої зобов’язання.
Тим часом у Стратегії СБ звертає на себе увагу не лише економічний аналіз українських реалій. Наполеглива, слідом за МВФ, вимога підвищити ціни на енергоносії для населення нагадує погано прикритий політичний тиск, що яскраво проглядається в наведеній вище фразі про «перевірку серйозності намірів уряду, особливо напередодні парламентських виборів». Утім, деякі опитані «Днем» експерти прозоро натякали також на те, що й за економічними, й за політичними умовами кредиторів стоїть турбота про так званих політичних в’язнів. Але є й інша думка: якщо владі настільки дорога доля країни та її людей, вона могла б і пожертвувати в їхнє ім’я своїми м’якими кріслами.
Проте джерело, близьке до уряду, сказало «Дню», що розірвання угоди про кредит stand-by аж ніяк не означає розриву відносин з МВФ. На думку експерта, ризик невиконання цієї угоди «вельми невеликий». Крім того, він нагадав, що в історії України вже були випадки, коли доводилося відмовлятися від раніше укладеної угоди з МВФ. У цьому випадку починалися переговори про новий кредитний договір. І це було неодноразово, підкреслив співбесідник «Дня». Зараз такий варіант теж теоретично можливий, але продовження чинної угоди безпосередньо залежить від результатів переговорів з Росією про ціну газу. Наявний рівень газових цін для населення підштовхує МВФ до виключно жорстких вимог підвищення тарифів.
Але українська сторона не може на це піти, зазначає експерт. А оскільки сьогодні угоди з Росією щодо газу ще немає й ніхто не знає, якою буде ціна газу для України, дуже важко передбачати долю програми з МВФ. Щойно таку угоду підпишуть, відбудуться додаткові переговори з Фондом, на яких уточнять траєкторію подальшого руху макроекономічної ситуації в Україні. МВФ наполягає, щоб ми, говорить джерело, привели свої фінанси до ладу або хоча б розповіли, яким чином закриватимемо бюджетні дірки, й перш за все в бюджеті «Нафтогазу».
Щоб погасити суми боргу МВФ, що підлягають поверненню цього року, Україні не залишається варіантів, окрім пошуку джерел коштів для перекредитування. І найгірше те, що «інші» кредити будуть набагато дорожчими, стверджує джерело. І тут розповідає про наявний вихід: сьогодні перед Мінфіном і Нацбанком відкриваються нові можливості, якими треба буде обов’язково скористатися, — залучення заощаджень українських громадян в іноземній валюті. Перші успішні випуски таких облігацій свідчать, що це правильне рішення, переконує співбесідник. От тільки комерційні банки, за його словами, поки дуже неохоче надають цю послугу населенню. Їм значно вигідніше позичати уряду під 9% кошти з депозитів населення, за які вони самі платять по 6%. Але навіть це значно дешевше, ніж кредити, які можуть надати Україні приватні іноземні інвестори або Росія та Китай. Уряду, звісно, вигідно брати гроші там, де вони дешевші. Але все питання в тому, що в рік виборів він, звісно, не піде на підвищення тарифів, резюмує чиновник.
Що буде з фінансовою безпекою країни, якщо кредитна угода з МВФ таки буде розірвана? Хто вже готовий стати для нас альтернативним джерелом грошових вливань, і чим такий поворот подій загрожує нам і геополітичній карті світу? На ці й інші запитання «День» попросив відповісти експертів.
КОМЕНТАРI
«ТРЕБА ПОЗБУТИСЯ ІЛЮЗІЙ, НІБИ МВФ ВИКОНУВАТИМЕ БЛАГОДІЙНІ ФУНКЦІЇ»
Віктор ПИНЗЕНИК, екс-міністр фінансів України:
— МВФ не приймав рішення скасувати програму. І, сподіваюся, не буде. Але ризики для такого сценарію існують. Вже рік як програма фінансування не працює. Її зупинено. Сама зупинка програми є наслідком так званих оглядів програми та наступних візитів чи консультацій, що у звичних, нормальних умовах завершуються виділенням наступного траншу.
Але так не може продовжуватися вічно. Тим більше, що це вже другий, починаючи з 2008 року, випадок. 2009 року програму зупинили і потім скасували. Правда, тоді це відбулося одночасно зі схваленням нової програми.
Причини обох зупинок однакові — невиконання завдань економічної політики, яку зобов’язувалися виконувати.
Буде чи не буде працювати програма, вирішальною мірою залежить від української сторони, від волі тримати слово (виконувати взяті зобов’язання). І треба позбутися ілюзій, ніби МВФ виконуватиме благодійні функції.
Уже зараз Україна стикається з проблемою утримання одного з фундаментальних балансів — потоків зовнішніх платежів (платіжний баланс). Торгова частина балансу минулого року наблизилася до рівня 2008 року — 14,2 мільярда доларів США (18,5 2008 року). По кредитних стосунках треба повернути протягом року понад 50 мільярдів доларів. Резерви — менше 31 мільярда доларів. Звідси зрозуміла надзвичайна наша вразливість від рефінансування старих боргів. А МВФ це і сигнал для інших, і, власне, гроші. Але, в першу чергу, потрібні сигнали з українського боку. Слова і заяви уже довіри не матимуть. На мій погляд, діятиме принцип: ранком — стільці, ввечері — гроші, а не навпаки.
«СВОЄЮ ВПЕРТІСТЮ У ВАШИНГТОНІ РИЗИКУЮТЬ ЗДАТИ УКРАЇНУ РОСІЇ ЧИ КИТАЄВІ»
Віктор ЛИСИЦЬКИЙ, економіст, екс-голова групи радників голови НБУ:
— Якщо Україна втратить МВФ, то це потягне за собою суттєві втрати на зовнішніх ринках. У першу чергу скоротяться іноземні інвестиції, відбуватиметься згортання проектів співпраці з іншими країнами... Адже що б там не говорили про МВФ, його ставлення до країни є одним із визначальних факторів для вирішення інвестора, мати справу з цією країною чи ні. Україні сьогодні зовсім не з руки давати зайві підстави для хвилювання своїм потенційним партнерам.
Я особисто не бачу економічних підстав для розірвання МВФ кредитного договору з Україною. Утім, він (МВФ. — Ред.) сьогодні знаходиться під значним впливом політичних факторів. Світовий банк у своєму звіті написав, що в Україні немає діалогу влади з бізнесом. Це — інтелігентне формулювання для громадськості, насправді ж вони прекрасно розуміють, що в Україні сьогодні відбувається перерозподіл власності та сфер впливу.
МВФ неодноразово наголошував, що його діяльність спрямована на підтримання монетарної стабільності. До питань демократії вони мають дуже опосередковане ставлення. Одна справа — це демократичний устрій, інша — монетарна стабільність. Кореляція між ними може бути дуже слабка. Це вже продемонстрував приклад Греції.
У межах поліпшення правил гри ми зможемо з ними домовитись. Але якщо вони переходять на мову політичних категорій, то тим самим підштовхують нас до більш тісного союзу з Росією. Світ конкурентний. Якщо Україні гроші не дасть МВФ, то, як раніше заявляв віце-прем’єр Сергій Тігіпко, дасть Росія і Китай. Основні генератори рішень у Вашингтоні повинні розуміти, що через свою впертість вони ризикують здати Україну своєму конкуренту й програти гру. Україна може стати ключовим партнером у конкурентній боротьбі США з Росією і Китаєм. Хай краще читають Бжезинського. Таке враження, що вони вже не пам’ятають, яким був світ 50 років тому.
«СЛОВО «РОЗІРВАТИ» —З ЛЕКСИКОНУ СІМЕЙНОЇ СВАРКИ»
Олександр ПАСХАВЕР, президент Центру економічного розвитку:
— МВФ діє абсолютно формально: якщо не виконується спільно погоджена дія — він не дає грошей, виконується — дає. Тут немає жодних таємних мотивів. Якийсь політичний тиск, мабуть, завжди є, але рішення пов’язані саме з цим. І якщо буде виконано умови позики, співпраця відновиться.
Слово «розірве» означає таку собі драматичність, тобто «я з тобою більше не граюся». Так МВФ не чинитиме. Поки що він не даватиме грошей Україні, але й припинити співпрацю в нього теж немає можливості, адже ми — члени МВФ. Мені здається, ця заява — зайва драматизація. Просто ми не виконуємо з об’єктивних причин умов договору, тому що це випливає із загальної, я б сказав, всієї конструкції політики нашого уряду, для якого кардинальна зміна системи управління, у тому числі економічного, є складною. Він не в змозі проводити ліберальні реформи. МВФ вимагає, як правило, лібералізації державного управління. Наприклад, така проста вимога: витрачайте відповідно до своїх достатків, тобто витрачайте доходи, а не втрати. Таку просту вимогу насправді виконати дуже важко. Вона суперечить популізму, корупції. Тому, мабуть, не вийде виконувати ці вимоги. Отже ми матимемо великі проблеми з МВФ, і навряд чи МВФ найближчим часом даватиме нам додаткові гроші. А слово «розірвати» — з лексикону сімейної сварки.
«РУХАЄМОСЯ НЕ В ТОЙ БІК»
Володимир ЛАНОВИЙ, екс-міністр економіки України, президент Центру ринкових реформ:
— Я гадаю, угоду буде розірвано. Причини: перша — безперспективність надання кредиту, бо фінансова і макроекономічна ситуація в Україні лише погіршується, тобто маємо невідповідність цілей надання кредиту і результатів його застосування. Друга — боргова криза в Європі і нестача ресурсів для підтримки некредитоспроможних держав. Третя — погіршення загального економічного і демократичного клімату в Україні.
Щоб змінити рішення, Україна має змінити владу. Тому що потрібні геть інші підходи. Україна рухається не в той бік — не відповідно до ринкових пріоритетів, пріоритетів громадянського суспільства, збалансованості фінансів. Усе, що робиться, на жаль, руйнує і економічний, і соціально-економічний розвиток.
Сьогодні уряд нічого не зможе зробити, запропонувати, бо вже припустився дефіциту бюджету, високих цін на газ, — усі механізми в русі і створюють дисбаланс у фінансах і валюті — значно більший, ніж торік.
Загалом же уряд мав би, по-перше, зупинитися, ухвалити профіцитний бюджет країни, створити умови стимулювання експорту (автоматичне повернення ПДВ тощо). По-друге, зменшити закупівлю газу в Росії. По-третє, зупинити кредитування банками дефіциту бюджету і проектів, які реалізуються через стабілізаційний фонд, дати можливість збалансувати ліквідність банківської системи (понизити процентні ставки і збільшити її кредитоспроможність).
Якщо кредитний договір усе-таки буде розірвано, то уряд муситиме цього року знижувати ставку курсу гривні. Утім, «кінця» не буде. Економіка гнучка. Буде поступова девальвація гривні — те, чого не хочуть урядовці, бо їм треба віддавати міжнародні борги.
