«Ми сьогодні ведемо прагматичний, діловий, дружній переговорний процес з Російською Федерацією. Ми сподіваємося до кінця року врегулювати найскладніше питання, яке стосується відносин у газовій сфері, постачання російського газу на територію України», — заявив днями заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони (РНБО) України Нестор Шуфрич, який з’явився в інформаційному полі після довгого мовчання.
Ця заява може свідчити не лише про те, що групу голови Адміністрації Президента Сергія Льовочкина, до якої входить також міністр палива й енергетики Юрій Бойко, змусили дещо звузити сферу неподільного впливу. Вочевидь, інформаційно-газова війна між Росією і Україною урізноманітниться за формою, хоча зміст її, звичайно ж, не змінюється. Поряд з тактикою жорстких сигналів Україна, демонструючи гнучкість своєї позиції, почне використовувати також і угодовськи-компліментарний підхід, що проявився в заяві Шуфрича, який вийшов з опали і політичного небуття. «Перконаний, — каже він, — що кооперація з Росією, посилення економічної співпраці, розширення можливостей для кооперації — це те майбутнє, яке забезпечить прорив в економіці нашої країни». «Збільшився товарообіг і, звичайно ж, за цих умов ми не можемо не відзначити, що співпраця з Росією стимулювала розвиток нашої економіки, — резюмує чиновник. — Ми бачимо, що доходи державного бюджету збільшилися в півтора раза».
Тим часом за день до цього інший чиновник високого рангу, міністр екології і природних ресурсів Едуард Ставицький у Нью-Йорку перед зустріччю Президента України Віктора Януковича з представниками компанії Chevron розповів, що Україна планує в листопаді підписати три контракти з видобутку сланцевого газу з компаніями Chevron, Shell і «ЕксонМобіл». «Ми вийшли на фінішну пряму, — сказав він, — ми отримали попередній контракт від компанії Chevron, який вони хочуть підписати з нами. Підписання приблизно відбудеться наприкінці жовтня — на початку листопада цього року». Міністр уточнив, що на етапі геологічного вивчення планується залучити 1,3 мільярда гривень інвестицій і 25 мільярдів на етапі промислової розробки. Міністр розповів, що українська сторона розраховує до 2017 року вийти на промисловий видобуток. «Відповідно до цього ми розраховуємо отримати від 300 до 400 мільярдів кубометрів газу. За оптимістичним сценарієм, щороку видобуватиметься 5 мільярдів кубометрів, за песимістичним — 3 мільярди, що, як вважає міністр, «значно скорочуватиме наш дефіцит у балансі газу, який існує сьогодні». Крім того, за його словами, в листопаді планується підписати контракти з компанією Shell та «ЕксонМобіл».
Заяву дещо іншого характеру зробив цими днями урядовий уповноважений з питань співпраці з країнами СНД Валерій Мунтіян. «У зв’язку з тим, що угода про зону вільної торгівлі в рамках СНД набрала чинності, ми маємо право створити експертні групи і провести переговори упродовж шести місяців для того, щоб Україна мала доступ до середньоазіатського газу і могла його прокачувати», — сказав він журналістам.
І того ж самого дня надійшла відповідь із Москви. Заступник міністра економічного розвитку РФ Андрій Клепач сказав у ході відеомосту Москва — Київ: «Згідно з Угодою про зону вільної торгівлі, погоджено список, за яким у взаємній торгівлі Росія зберігає експортне мито на енергоресурси. Це питання наших відносин не з Україною, а з зовнішнім світом: не може бути для України один режим, а для Німеччини — інший. Хоча й для України є пільговий режим через угоди щодо Чорноморського флоту». Відповідаючи на запитання про можливість доступу інших країн до «російської труби», він зазначив: «Якщо говорити про угоду щодо транзиту, то ці переговори велися раніше, вестимуться й надалі», — сказав Клепач і зазначив, що відповідні зміни можуть реалізовуватися лише в рамках Митного союзу.
Ще жорсткішу думку висловив глава Фонду національної енергетичної безпеки (Росія) Костянтин Симонов. Він упевнений, що «зараз починається битва гігантів, починається практично відкрита (газова) війна між Росією та Європою. Зрозуміло, що український транзит дуже важливий, але на тлі розбірок з ЄС суперечки з Україною відходять на другий план». «Європа веде політичну гру, а Росія цим же відповідає, заявляючи про переспрямування потоків до Китаю, — сказав Симонов. — Є продавець, є покупець, які довго жили й щасливо, але після війни з Україною 2009 року всі ніби з ланцюга зірвалися й луплять один одного палицями по голові». Глава Фонду вважає, що Єврокомісія затіяла боротьбу з «Газпромом» з метою змусити його знизити ціни й зняти штрафні зобов’язання за невиконання контракту. «Практично йдеться про відміну принципу Take or pay, — уточнює він, ніби підтверджуючи вислів Шуфрича про те, що найскладнішим питанням для України є вже не ціна російського газу, а його постачання Україні, які наша країна планує істотно скоротити. Цьому може допомогти згода Словаччини надати свою ГТС Україні для реверсного прокачування палива з Європи. Експерти вважають, що за умови інвестицій у розмірі $18—20 мільйонів з 2014 року Україна зможе отримувати близько 10 мільярдів кубометрів газу.
Політично, з боку Європи, питання реверсу можна вважати вирішеним, зазначає директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар. Але є ще й російський «Газпром» до чиїх планів це не входить. «Якщо монополія («Газпром» — Ред.), усупереч підписаному зі Словаччиною договору, виконає свою погрозу й скоротить транзит газу, це буде найкращим доказом обмеження конкуренції на ринку Європи з боку Росії», — говорить енергетичний експерт Дмитро Марунич. На його думку, хисткі позиції «Газпрому» в Європі в перспективі приведуть до прийняття вигідних Україні рішень, що дозволяють диверсифікувати постачання газу до країни.
