Iнфляція в Україні, згідно повідомлення Держкомстату, у травні прискорилася до 0,6%, тоді як у квітні була нульовою. Тож інфляційна пауза закінчилася, а тенденція дуже помірного зростання цін триває. Нагадаємо, що у березні інфляція становила 0,2%, у лютому — 0,6% і 0,5% — у січні. Основні складові травневої інфляційної диспозиції: продовольчі товари подорожчали на 1%, непродовольчі товари подешевшали на 0,3%, послуги подорожчали на 0,8%.
За п’ять місяців року темп інфляції склав 1,9% (за аналогічний період минулого року — 2,8%). Тон у зростанні цін з початку року задали послуги (4,5%) та продовольчі товари (2,3%), а от ціни на товари непродовольчої групи збереглися незмінними.
Важливо, що зростання цін споживчого кошика було нижчим за середнє значення для цього місяця. Крім того, зростання індексу цін споживчого кошика на рівні менше 1% триває з грудня 2006 року. З цього можна зробити висновок, що інфляція нині контрольована, хоча ризики її прискорення частково матеріалізуються. Але у поточному і наступному кварталах вони, мабуть, залишаться поміркованими. Річний бюджетний орієнтир (7,5%) виглядає досяжним.
Цей висновок виходить також iз того, що попит на гроші стабільний: швидкість їх обертання падає. При цьому монетарна маса все ще надійно абсорбується достатнім попитом бізнесу на гроші. Цінове ралі блоковане удвічі повільнішим, ніж рік тому, рухом доходів. Фіскальна політика не зазнала несприятливих для цінової стабільності змін.
Втім, не можна не зважати і на ризики. Відновилося підвищення цін на бензин. Закріпилася квітнева тенденція зростання цін на м’ясо (після п’ятимісячної перерви). Хитнулися ціни на цукор. Як наслідок, сезонна ремісія продовольчих цін дещо вийшла за межі прогнозу, й у балансі макроризиків сталося легке зміщення в сторону інфляції. Підвищені ціни виробників починають «розвантажуватися» на споживчу інфляцію. Втім, на мою думку, розвороту двомісячного низсхідного тренду інфляції ще не відбулося. Те, що сталося, як і у лютому, скоріш за все, можна характеризувати як легкий тимчасовий «відскок» від дезінфляційної тенденції, що сформувалася у листопаді 2006 року. У травні—серпні 2006 року теж була зафіксована інфляційна «гойдалка»: прискорення зростання цін у травні (0,5%) та липні (0,9%) було лише корекцією попередньої дефляції у березні ( 0,3%) та квітні ( 0,4%). Дезінфляція відновлювалася у червні та серпні: відповідно 0,1% та 0%. Тож нинішня травнева акселерація темпу інфляції не є сюрпризом. Ситуація виглядає як черговий тимчасовий розрив у боковій інфляційній тенденції першого півріччя. Адже, поки що, справа не дійшла до стійкого підвищення споживчих цін. Інфляція у другому кварталі, вірогідно, не перевищить першоквартальну (1,3%) і не вийде за межі 1% за накопичувальним підсумком. Нинішній ситуації сприяє стабільність тарифів на комунальні послуги, що утримує інфляцію на рівні історичного мінімуму. Сезонне прискорення динаміки цін, як і очікувалося, демонструють ринки продовольчих товарів. Утриманню цінової рівноваги на основних ринках сприяє і поміркованіше, ніж у стартові місяці року економічне зростання. Динаміка виробництва в реальному секторі стабілізувалася.
На щастя, не підтвердилися деякі серйозні побоювання. Останнє підвищення пенсій і зарплат ще не чинить додаткового тиску на ціни. Усе більша частина доходів населення спрямовується на заощадження. Ще не викликав значного вторинного ефекту на інших товарних ринках і черговий стрибок цін на бензин. Епізод не став епідемією. Не призвело до значного збудження девальваційних і інфляційних очікувань і політичне протистояння. Дуже важливо, що в країні зберігається довіра до національної валюти — гривневі депозити швидко зростають.
Водночас у фокусі уваги мають бути деякі інфляційні виклики, що вже «на підході». Це неврожай, в т.ч. овочiв і фруктів, новий накат цінової хвилі на ринку нафтопродуктів, підвищені бюджетні видатки соціального спрямування (квітневе, червневе, і вересневе підвищення зарплат і пенсій), а також збільшення дефіциту бюджету через фінансування виборів і протидію засусі.
Не можна не враховувати також фактор уповільнення зростання ВВП і відповідної товарної пропозиції, так само як і передвиборні коливання інфляційних і девальваційних очікувань. Триває кредитна експансія. Зростає готівка в структурі грошової маси. Насторожує відсутність компенсуючої ролі «продовольчої» і, зокрема, «м’ясної» дефляції. А послуги, натомість, знову дорожчають. Є дані про початок трансформації зростання оптових цін у підвищення роздрібних.
В цих умовах країна має готувати на зазначені виклики дієві антиінфляційні відповіді. Бажано уникнути різких коливань обсягів коштів на єдиному казначейському рахунку Уряду у зв’язку з плановими і позаплановими видатками бюджету на споживчі витрати, а також на вибори і боротьбу із засухою. Треба обмежити купівлю валюти в резерви, якщо це не супроводжуватиметься ризиком коливань обмінного курсу за межу 2% від значень, що мали місце у перші п’ять місяців року. Варто б не вдаватися до нових обмежень на імпорт м’яса і нафтопродуктів і утриматися від запровадження мінімальних цін на низку продовольчих товарів, ініційовану Мінагрополітики. Позиція Нацбанку в третьому кварталі повинна б бути вичікувальною. Тож не варто сподіватися на ще одне зниження облікової і робочих ставок рефінансування.
