Українська судова система продовжує працювати проти себе, постійно видаючи рішення, які підривають довіру громадян до суду і суддів, оскільки останні, й це все більш очевидно, керуються не законом, а вказівками влади. Причому тепер вже криза довіри адресована не якимсь окремим людям і установам, а системі взагалі, оскільки цього разу «високі» зразки правосуддя продемонстрував не хто інший, як сам Верховний Суд України. Йдеться про його відмову задовольнити скаргу ВАТ «Нікопольський завод феросплавів». Офіційне формулювання — завод не є зацікавленою стороною в конфлікті навколо приватизації 50%+1 акція підприємства.
Але чи знає цей суд історію громадянки Назарової, за позовом якої українська судова система зрештою переглянула рішення про приватизацію «Криворіжсталі»? Її права, інтереси і зобов'язання, виявляється, продажем «Криворіжсталі» було порушено, а права ВАТ «НЗФ» і його робітників, що пікетували в дні засідання суду київські вулиці, хіба не зачепили?
Проте це все цілком риторичні питання, що виходять із здорового глузду, тоді як наші незалежні суди останнім майже ніколи не керуються, замінюючи його думкою вищого начальства з сусідньої гілки влади. Саме воно все й вирішує, не особливо прислухаючись до інших думок.
А втім, вони існують. Багато людей, які відомі країні, вважають, що у разі розірвання операції з придбання консорціумом «Придніпров'я» Нікопольського заводу феросплавів, держава має відшкодувати покупцю його збиток. «Треба реально оцінити вартість підприємства й відшкодувати збиток власнику», — сказав одному з інформагентств народний депутат (фракція Компартії) Володимир Матвєєв. Його колега Сергій Слабенко («Наша Україна») також упевнений, що консорціум «Придніпров'я» може звернутися до суду як потерпіла від порушення договору сторона і зажадати від органів державної влади відшкодування збитку. «Держава несе певною мірою відповідальність за порушення договору. Сторона, яка зазнала збитків від такої угоди, може звернутися до суду, вимагаючи їх відшкодування», — зазначив він. Слабенко також вважає ще одним виходом з ситуації укладання між державою і власником НЗФ мирової угоди з відповідною доплатою за пакет акцій, придбаний раніше під час приватизації. «Державі за великим рахунком цікаво, щоб надійшла саме та сума грошей, яку коштує даний об'єкт», — сказав депутат. У той же час Слабенко зазначає, що укладення мирової угоди може призвести до різкої критики влади, оскільки ситуація з НЗФ дуже заполітизована.
Представник іншої політичної сили в парламенті народний депутат Михайло Добкін («Регіони України») також вважає, що влада продемонструвала б конструктивну позицію, погодившись на доплату за НЗФ. «Якщо дійсно мова йшла не про те, щоб відібрати що-небудь належне Пінчуку, а про те, щоб принести користь державі, тоді, — пропонує він, — потрібно було прорахувати якусь певну суму, яка задовольнила б всі сторони й надійшла б до бюджету держави». На думку Добкіна, зміна власника буде потрясінням для підприємства, що неминуче призведе до збиткової діяльності.
Один із найбільш шановних членів експертного співтовариства країни радник Президента України і президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер вважає казусом той факт, що за ухвалою суду в справі НЗФ постраждав сумлінний покупець, а не Фонд державного майна, який порушив правила проведення конкурсу приватизації. «Фонд державного майна не постраждав, хоча це саме та організація, яка порушила правила проведення конкурсу з приватизації і неправильно продала завод. Цей факт був визнаний ФДМ під час розглядів справи. Проте на Фонд стягнення не покладено, а страждає, причому за ухвалою суду, сумлінний покупець», — зазначив експерт. «Для мене цілком припустимо, що з юридичного погляду, можливо, це і цілком коректно, але з погляду здорового глузду це абсолютно незрозуміло», — додав Пасхавер і зазначив, що наявність на НЗФ двох ворогуючих міноритарних акціонерів, які контролюють відповідно близько 23% і 26% акцій підприємства, робить проблематичним як закріплення контрольного пакету акцій у власності держави, так і його подальший перепродаж. Із урахуванням цього й можливої монополізації ринку Пасхавер назвав у розмові з Інтерфаксом-Україна укладення мирової угоди одним із кращих виходів із ситуації.
Але держава, як правило, не прислухається до порад своїх радників...
