Реальний валовий внутрішній продукт (ВВП) України в липні 2006 року порівняно з відповідним періодом 2005 року виріс на 7,7%, у січні-липні — на 5,5%. Порівняно з червнем, коли реальний ВВП виріс на 9,3%, темпи зростання дещо знизилися, однак усе одно залишилися досить високими, що дозволило поліпшити показник ВВП за підсумками семи місяців до 5,5%, тоді як за підсумками шести місяців він становив 5%. Як зазначає Держкомстат, зростання ВВП у січні- липні спостерігалося за рахунок збільшення валової доданої вартості в торгівлі (на 11%), транспорті (9,1%), будівництві (7,1%), у виробництві та розподілі електроенергії, газу та води (6,8%), у видобувній промисловості (5,8%).
Статистичні дані свідчать: спад у сільському господарстві (-1,4%) та двозначні темпи зростання в торгівлі (11%) можна розглядати як сенсації першого місяця другого півріччя. І все ж тенденції в русі ВВП — головного макроіндикатора економіки — свідчать про збереження позитивної динаміки розвитку.
Отже, на старті другого півріччя можна стверджувати про те, що експансія економіки триває. При цьому її внутрішній вектор стає ще більш виразним. Але і внесок чистого експорту залишається вагомим. Приємно, що до фаворитів серед галузей економіки знову приєдналося будівництво. Разом із тим не може не викликати неспокою те, що липнева економічна активність поступилася місцем ціновому збудженню.
Щоб протистояти цьому, треба проводити, але не затягувати консультації уряду з товаровиробниками з питань вступу до СОТ. Уряду також дуже важливо зняти мораторій Мінфіну на обґрунтоване бюджетне відшкодування ПДВ експортерам. Дуже багато можуть зробити міністерства. Мінагрополітики необхідно дебюрократизувати оформлення експорту зерна. Мінекономіки разом із МінАП треба за найкоротші терміни відновити торгівлю м’ясо-молочною продукцією з Росією, а також запобігти введенню мораторія на поставки труб у цю країну.
Але, мабуть, головне завдання Мінагрополітики полягає в тому, щоб відновити втрачену керованість галуззю, й особливо — у сфері ціноутворення та забезпечити позитивний внесок аграрного сектора в створення ВВП (хоч би до рівня 2005 року). Мінпаливенерго слід би внести ясність у питання газових цін в короткостроковій і середньостроковій перспективі. Фонду Держмайна час уже відновити темпи приватизації та забезпечити завдяки цьому активніше залучення іноземних інвестицій.
Економіці загалом треба наблизитися до бюджетного цільового показника зростання ВВП (7%). Але це можливо лише за певних умов. Якщо за короткі терміни буде відновлено переважно ринкове регулювання процесом ціноутворення на продукцію сільського господарства і насамперед тваринництва. Адже саме падіння цін на його продукцію стало причиною того, що за відмінного врожаю 2005 року ВВП, створений галуззю, виріс лише на 0,4% проти 19,8% за такого ж урожаю 2004 року. З жовтня 2005 року ціни на продукцію тваринництва неухильно знижуються. У цьому сенсі додатковий аргумент отримують прихильники обережнішого підвищення житлово-комунальних і енергетичних тарифів, оскільки уповільнення їхнього зростання в якійсь мірі сприятиме стабілізації м’ясо-молочних цін, оскільки попит може зміститися на них, а також інші продовольчі товари. У четвертому кварталі можлива низхідна корекція зростання виробництва в металургії. Її можна було б урівноважити висхідним рухом у галузі переробки сільськогосподарської сировини нового врожаю. Можна прогнозувати, що будуть збережені досягнуті в липні темпи зростання торгівлі. Вони спираються на дворічне розігрівання споживчого попиту.
Не випускаючи з уваги антиінфляційних орієнтирів макроекономічної політики, необхідно загальмувати тенденцію до уповільнення зростання номінальних доходів населення. У цих умовах дуже хотілося б почути гучні голоси тих людей у нових урядових колах, хто виступає проти девальвації національної валюти як інфляційного податку на середній клас, насамперед і на незаможних. Певні заяви вже були, але їх слід би підтвердити на найвищому рівні, щоб не вийшло так, що уряд говорить одне, а партії, які підтримують цей уряд, — інше, породжуючи в суспільства якісь очікування зниження курсу. Якщо такі настрої підживлюватимуть, це смерті подібне.
Втручання в ситуацію на ринку нафтопродуктів, звісно, своєчасне. Але не можна повторити помилки попередників, коли деякі елементи адміністративних обмежень розглядалися як тимчасові, а потім отримали такий розвиток, що затьмарили собою весь ринковий фон регулювання. Тут дуже важливо дати суспільству чіткі сигнали, що це справді ринкове регулювання, а не фіксовані ціни на бензоколонках, що це економічний договір, у якому поставлений на кін авторитет уряду.
Піклуючись про зростання виробництва в промисловості та сільському господарстві, треба не забувати, що за кожен додатковий відсоток ВВП доведеться платити підвищенням інфляції. Але є багато чинників, які можуть її стримати. Головний із них — це бюджет. Якщо уряд хоче мати 7,5-відсоткову інфляцію, то, я думаю, треба підкоректувати прогноз дефіциту бюджету з 3% до менше двох.
Уже сьогодні потрібна велика чіткість у ціноутворенні на сільськогосподарську продукцію. Розмова про ціни на зерно — чи то 40% рентабельності, чи то менше — свідчить про те, що за бажання всім цим можна управляти. Інакше хороший урожай цього року може, як і минулого року, не привести до збільшення внеску села в зростання ВВП. Тут є над чим замислитися. На мою думку, зараз це не менш чутлива зона, аніж ситуація на ринку нафтопродуктів.
Уряд збирається відновити вільні економічні зони. Тут треба прояснити ситуацію, сказати людям, що йдеться не про повернення до всіх проблем, які супроводжували роботу цих зон, а про нове трактування, про те, що тепер ці зони приноситимуть до бюджету більше, ніж недодадуть у нього.
І слід би більш обережніше говорити про кризу, про антикризові програми. Хіба отримані за перше півріччя 5,5% зростання ВВП і 3,8% інфляції (це — найкращі показники в СНД) свідчать про кризу? Погано мати бюджетний дефіцит у шість мільярдів гривень, але це все-таки при тому, що плановий дефіцит мав становити 13 мільярдів.
Так що програму для уряду та країни слід би іменувати програмою відновлення зростання. І це було б і правильно, й оптимістично, й налаштовувало б людей на роботу.
