«У найближчій перспективі ми ставимо завдання відновити виробництво і вивести на ринок унікальний літак Ан-124 «Руслан». А також наситити російський ринок регіональними літаками Ан-140», — зауважив Федоров. Він додав, що найближчим часом може бути оприлюднена ще низка спільних проектів з українськими партнерами.
У «синергії» від авіапрому не відстають і суднобудівники... ВАТ «Об’єднана суднобудівельна корпорація» (ОСК) планує створити єдиний російсько-український суднобудівельний кластер, повідомив президент ОСК Роман Троценко.
«В рамках нашої компанії ми купуємо комплектуючі, запчастини і матеріали для суднобудування з України на 200 мільйонів дол. на рік і вважаємо, що ця сума може бути надалі більшою, ставлячи за мету створення єдиного російсько-українського кластера з виробництва комплектуючих і матеріалів для суднобудування», — зауважив він.
Українська сторона в особі Віктора Януковича, у свою чергу, заявила, що розраховує на лояльність РФ у питанні повернення на нафтогазовий ринок Середньої Азії. Звертаючись до Дмитра Медведєва в ході форуму, він зазначив: «Я б, Дмитре Анатолійовичу, тут просив би вас врахувати той чинник, що за п’ятирічний період часу, прямо скажемо, Україна не самостійно пішла з ринків Середньої Азії, газових ринків, Україну виштовхнули». При цьому Президент України зауважив, що країна не пред’являє й надалі не пред’являтиме ніяких претензій щодо цього. «Але ми б хотіли повернутися до цього питання і, звичайно, за великим рахунком, його обговорювати — і щодо нафти, і щодо газу», — зазначив він.
Нагадаємо, що синергія (від грец. synergys — що діє разом) — це зростання ефективності діяльності в результаті інтеграції, злиття окремих частин в єдину систему. Яких результатів від такого злиття в єдину систему слід чекати українській економіці, і як скоро? Про це «День» запитав наших експертів — учасників бізнес-форуму.
КОМЕНТАРI
В’ячеслав БОГУСЛАЄВ, голова ради директорів ВАТ «Мотор Січ», народний депутат України:
— В рамках співпраці буде створено спільну українсько-російську компанію з управління програмами «Антонова». Але зараз іде мова про створення робочої групи, яка складатиметься із учених, в тому числі і з НАН України, аби не нашкодити цій справі. Поки що не ставиться питання про те, скільки відсотків такої компанії належатиме кожній країні, бо український авіапром і російський доволі різні. Так, у Росії ці підприємства акціонерні, у нас — державні. Багато нез’ясованого й у сфері митного оформлення та оподаткування. І цей комплекс питань потрібно вирішувати в робочому порядку. Думаю, нам вдасться 2010 року їх вирішити.
Рінат АХМЕТОВ, власник компанії СКМ, народний депутат України:
— У результаті українсько-російських домовленостей підприємства металургійного комплексу очікують можливості стати сильнішими та більшими. Бізнесу не потрібні ніякі преференції. Україна має бути відкритою для всіх, серед іншого й для російського бізнесу. Від цього вона тільки виграє. За останні п’ять років ми не бачили нічого хорошого, ми бачили п’ять років конфлікту. А конфлікти не приносять ні дивідендів бізнесу, ні покращання життя жодному громадянину України. У понеділок ми побачили теплу зустріч двох президентів. І саме такими відносини й мають бути.
Нова українсько-російська дружба говорить про те, що потрібно прибрати додаткові перепони для українського та російського бізнесу, для інших інвесторів... До цього ми й повинні прагнути. Коли є амбіційні цілі, то під них треба шукати можливості. І тоді, я вважаю, їх реально виконати.
Ганна ГЕРМАН, заступник глави Адміністрації Президента:
— Думаю, що бізнесові еліти повинні мати впевненість, що вони будуть захищені правом у обох країнах, що вони можуть бути спокійними за свої інвестиції, що можна вкладати гроші: не буде жодних авантюр і революцій. Гроші люблять спокій, тишу і порядок, і бізнесмени мають відчути, що такий порядок буде, що вони можуть спокійно інвестувати.
Антон ФІЛІПЕНКО, президент Української асоціації економістів-міжнародників, доктор економічних наук, професор кафедри світового господарства й міжнародних економічних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка:
— Російський капітал є надзвичайно агресивним. Державно-монополістичний капіталізм Росії та Китаю — найагресивніші в світі. Вони нагнали страху на весь світ: у Європі вже застосовують запобіжні заходи, аби російський капітал не поглинав підприємства.
Тож я б застеріг: якщо будуть перейдені межі участі російського капіталу в фінансовій, промисловій, аграрній галузях, це буде дуже небезпечно. І критерії зовнішньоекономічної безпеки мають дотримуватися в кожній угоді, яка зараз приймається. Тому що без цього ми матимемо загрози.
Крім того, Росія позиціонує себе винятково як країна-імперія. А це треба мати на увазі... Росія вирішує свої політичні завдання, показуючи, що Україна залишається сферою її впливу.
Та й коли ми об’єднуємо наші застарілі, технологічно нерозвинуті економіки, ніякої синергії не відбудеться. Як кажуть, якщо об’єднати два інваліда, чемпіона не вийде. Тобто в багатьох напрямках ми консервуємо нашу технологічну відсталість. І будемо перебувати на тих же рубежах, що й зараз, якщо будемо орієнтуватися винятково на взаємну співпрацю.
Володимир ЛАНОВИЙ, президент «Центру ринкових реформ»:
— Домовленості неоднозначні за своєю значущістю для економіки України. Так, зниження ціни на газ — безумовний позитив для більшості вітчизняних галузей, багато з яких протягом останнього року практично не отримували прибутку (хіміки, металурги). З іншого боку, задуми з об’єднанням певних українсько-російських державних управлінських систем дуже суперечливі, і не містять під собою економічного грунту. Об’єднання управлінських систем тільки збільшує чисельність управлінського апарату й бюрократію, а нових виробничих потужностей не створюється. Тому це недоцільно робити. До того ж аргументом на користь останньої тези виступає й те, що об’єднання таких систем повністю суперечить ринковому розвитку країни. Бо після об’єднання окремо взяті підприємства вже не зможуть окремо конкурувати на світових чи європейських ринках, вони повинні будуть прислухатися до свого партнера, а це не завжди вигідно для країни. Адже геополітичні чинники ніхто не скасовував.
