Україна увійде в новий рік з бюджетом чи без нього? Хоч як це дивно, це питання сьогодні чи не однаковою мірою непокоїть як владу, яка, безумовно, завжди й у всьому винна, так і опозицію, яку також можна звинуватити в гальмуванні бюджетного процесу. Не шукатимемо винних — це контрпродуктивно. Значно важливіше зауважити, що відновлення бюджетного процесу в парламенті в нинішній ситуації — це тьмяне, але все-таки світло в кінці тунелю.
У понеділок президент України Віктор Янукович навіть дав прочухана за зволікання з найважливішим державним документом власним соратникам. (Нагадаємо, що ще до того, як заступник міністра фінансів Анатолій Мярковський представив у парламенті проект держбюджету-2014, Рада підтримала пропозицію глави бюджетного комітету Євгена Геллера (ПР), згідно з якою бюджет планується ухвалити лише 16 січня). Януковича такі темпи не влаштовують. «Такого у нас ще не було, — сказав Президент, — коли вже готовий бюджет, і сьогодні держава чекає фінансування, а ми не маємо цього документа». Президент наполягає на тому, щоб продовжити парламентську сесію й цього тижня «не відпочивати, а працювати». «Так ми завжди робили, до речі, — додав він. — В останній тиждень перед Новим роком ми приймали бюджет». І не настільки важливо, що тут поруч стоять «такого ще не було» й «так ми завжди робили». Питання в тому, наскільки сьогодні дієві слова глави держави й чи чують їх хоча б у правлячій партії...
Тим часом для опозиції бюджетна пауза — це черговий шанс. Того ж дня, коли Янукович проводив нараду щодо бюджетних питань з прем’єр-міністром Миколою Азаровим і спікером парламенту Володимиром Рибаком, звертаючи їхню увагу також на важливість виконання соціальних зобов’язань держави в бюджеті-2013, представники опозиції вийшли до журналістів з критикою соціальних і багатьох інших статей законопроекту про новий бюджет. Цікаво, що напередодні його текст чомусь зник з офіційного парламентського сайту, а потім, швидше за все, з якимись поправками знову з’явився, що дало ще один привід для звинувачень на адресу уряду.
Заступник глави комітету ВР у питаннях соціальної політики й праці Павло Розенко («УДАР») цитує виступ Азарова, який, розповідаючи на засіданні уряду про параметри бюджету, обіцяв 2014 року зростання основних соціальних стандартів у три етапи, починаючи з 1 січня. Але, за словами народного депутата, слова прем’єра «абсолютно не відповідають дійсності — це відверта й цинічна брехня». Як пояснює Розенко, з 1 січня, згідно із законопроектом про бюджет, немає жодних підвищень соціальних стандартів. «З 1 січня 2014 року фіксуються всі соціальні стандарти... на рівні 2013 року», — викриває прем’єра заступник глави комітету.
Його слова можна було б просто взяти на віру. Але, мабуть, не той зараз час — краще перевірити. І що ж виходить? Насправді мінімальна заробітна плата в грудні цього року відповідно до чинного бюджету становить 1147 гривень. З 1 січня 2014 року вона має підвищитися до 1218 гривень. Зростання, звісно, не таке вже й велике, але все-таки воно передбачене. Причому саме з 1 січня. Не залишиться на рівні 2013 року й прожитковий рівень для різних категорій населення, а від його динаміки залежать і зарплати, й пенсії, й різні види державної допомоги. Якщо зараз він становить для основних категорій населення, тобто для тих, хто працює, 1108 гривень, то вже з 1 січня підніметься до 1176 гривень, а з 1 жовтня до 1256 гривень. Можна було б і далі наводити аналогічні цифри...
Але повернімося до Розенка. Колишній заступник міністра соціальної політики в уряді Тимошенко стверджує, що впродовж першого півріччя 2014 року жодних підвищень соціальних стандартів не станеться, а в бюджеті передбачено лише два етапи підвищення соцстандартів з 1 липня й 1 жовтня, а не так, як розповідає Азаров і міністр соціальної політики Наталія Королевська. При цьому він справедливо зазначає, що уряд Азарова досі використовує застарілий, на його думку й на думку президента Януковича, стандарт, як рівень забезпечення прожиткового рівня.
Але, думається, в цьому в уряду є резон, який не повинна була б відкидати опозиція. Якщо ви бачите, що зарплати й пенсії не відповідають прожитковому рівню, то це дає зайвий привід критикувати уряд і добиватися підвищення ефективності економіки й зниження рівня корупції, щоб довести відповідне відношення до 100%. До речі, вже 2014 року уряд планує добитися такого рівня для дітей. Чи доб’ється? Але це вже інше питання... питання виконання бюджету.
У чому правий Розенко, то це в тому, що починати рік без бюджету — це ганьба, й у першу чергу для уряду. Аналогічної думки дотримується й народний депутат («Батьківщина»), екс-голова Держказначейства Тетяна Слюз. Як досвідчений податківець і учасник бюджетного процесу вона знайшла в новому держкошторисі чимало погрішностей і помилок, і хотілося б вірити, що хоча б деякі з них будуть виправлені. Зокрема, Слюз зазначає, що не виявила в бюджеті-2014 жодних слідів гучного російського кредиту. Вона впевнена, що його пустять на покриття дефіциту бюджету й на підтримку НАК «Нафтогаз України». Те, що не встигли відобразити ці чималі кошти в бюджетних доходах, це, звісно, погано й неправильно. Не встигли? Це не виправдання.
На цьому питанні наполягає й керівник Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський. Він упевнений: «Якщо дійсно Росія дає гроші в позику на 2-3 роки, це означає, що вже з 2015 року, 2016-го й 2017-го року гроші треба буде повертати. Отже, це потрібно враховувати вже в бюджеті на 2014 рік і говорити про цілеспрямовану програму повернення боргу». Експерт досить скептично ставиться до ефективності російського кредиту: «Цими грошима ми закриваємо якісь дірки. Але гроші короткострокові, а отже, 2014 року навряд чи будуть якісь істотні зміни. Усе-таки рік передвиборний, а отже, вже зараз бюджет несе в собі ознаки передвиборного року».
А чи був у історії людства такий бюджет, який влаштовував би всіх, хто міг з ним ознайомитися, й мав для цього відповідні знання? Питання риторичне. Бюджет — це завжди компроміс...
