Цікаво, що травневе бажання парламенту надати діяльності
Нацбанку законодавчих рамок дивно збіглося в часі з двома іншими обставинами.
Точніше сказати, саме вони й підштовхнули до законодавчих рішень. По-перше,
після звіту (з претензією на скандальність) тимчасової слідчої комісії
ВР з перевірки діяльності НБУ ще пам'ятні переживання членів комісії, керівництва
НБУ, різних лобістів. По-друге, на ухваленні чітких законів «Про Нацбанк»
і «Про банки і банківську діяльність» давно наполягає Світовий банк, від
якого Київ уже заждався чергового траншу $100 млн. на реформування фінансового
сектора...
Нагадаємо, що практично всі старання голови слідчої комісії
ВР Віктора Суслова щодо виведення на чисту воду «махінацій у болотці НБУ»
успіхом не увінчалися. Занести сокиру над головною банківською головою
В. Суслов фактично не може, в чому, власне, він і розписався, резюмувавши:
«на місці Ющенка я б подав у відставку». В.Ющенко, будучи на своєму місці,
відповів, що це було б найпростішим виходом, а він збирається боротися...
Через шість днів почалося друге слухання закону про НБУ. Причому в парламентському
залі В.Суслов був присутнім, а саме В.Ющенка не було видно. Надія, що ледве
жевріла, на полюбовне примирення двох Вікторів померла, не приходячи до
пам'яті.
Зате поведінка головуючого на засіданні ВР комуніста Адама
Мартинюка дещо з'ясувала. Голова підкомісії з питань банківської діяльності
Анатолій Станков розповів кореспонденту «Дня» Віталію Княжанському, що «через порушення процедури, допущені А. Мартинюком,
багато статей, що навіть мають принципове значення, було проголосовано
неправильно або ж зовсім не ставилися на голосування». І справді, навіть
депутати були здивовані голосуванням по десять статей поспіль.
Можна передбачити, що Нацбанк, який зовні абсолютно спокійно
ставиться до голосування закону «про себе» (голови НБУ в залі не було,
а його заступник Володимир Стельмах те, що відбувається в залі, не коментував),
зайняв безпрограшну позицію. З одного боку, підтримка найчисленнішої парламентської
фракції теоретично може допомогти Нацбанку отримати закон у потрібному
вигляді й заодно протистояти тиску з боку прокучмівської СДПУ(о), що посилюється.
За день до голосування голова СДПУ(о) Віктор Медведчук, проігнорувавши
застереження Президента не робити «негативних заяв, які можуть вплинути
на стабільність фінансової системи», знову погодився з Віктором Сусловим
щодо того, що діяльність НБУ заслуговує на «подальше розслідування і прийняття
відповідних рішень». Правда, для цього все ж необхідний закон про Нацбанк.
Тому рухи тіла в трикутнику СДПУ(о)—Нацбанк—комуністи стали ще цікавішими.
СДПУ(о), нападаючи на НБУ, кидається камінням у комуністів, у той же час
вона зацікавлена в законі про НБУ, який «допомагають» ухвалити ті ж комуністи.
Нацбанк, опинившись між двома вогнями, з надією на закон у прийнятному
варіанті, ризикує бути злегка використаним у фінансово-передвиборній війні.
Але в нього все ж є вихід. Уже сьогодні можна передбачити, що в разі «невдалого»
співробітництва з комуністами, вимушений пестунчик Президента Віктор Ющенко
першим запропонує Л. Кучмі скористатися правом вето на «невідповідний»
закон...
Сьогодні достеменно відомо, що одним із найважливіших для
НБУ законодавчо не врегульованих питань є створення спостережної ради.
Поки що парламент проголосував за формування ради з 14 чоловік з терміном
повноважень сім років. На Грушевського Нацбанку настійно пропонують, очевидно
заради більшої незалежності, змиритися з такою спостережною радою, яка
б у своїх правах не обмежувалася одними лише спостереженнями. Природно,
НБУ така перспектива не влаштовує. Заступник голови НБУ Володимир Стельмах
розповів «Українським Новинам», що «Нацбанк, зокрема, не задовольняє ухвалений
регламент роботи ради банку, яка, з одного боку, є найвищим управлінським
органом НБУ, а з іншого — його члени працюють на громадських засадах».
«Ми згодні, — заявив В. Стельмах, — нехай це буде найвищим органом. Але
тоді члени ради повинні працювати в банку на постійній основі й нести відповідальність
за прийняті рішення». Про це «День» попереджав А. Станков: «Як колишній
перший заступник голови Нацбанку (коли ним був Вадим Гетьман. — Авт.
) можу сказати, що в огульно ухвалених статтях є багато такого, що
не повинно влаштовувати Нацбанк. Немає в законі багатьох концептуальних
положень. Не визначено, наприклад, хто повинен очолювати раду (спостережну.
— Авт.) Нацбанку. Чи ця людина повинна працювати в НБУ, чи ж вона
має бути, як голова ради, над Нацбанком».
Цікаво, що під час другого читання постало запитання про
статус службовців Нацбанку. Олександр Станков, наприклад, запропонував...
перейменувати НБУ в Центральний державний резервний банк. Він же заявив
кореспондентові «Дня» Віталію Княжанському, що «якби це було ухвалено,
то службовці установи автоматично отримали б статус держслужбовців. Тоді
не потрібна була б поправка Віктора Суслова, яка ще не пройшла, про поширення
дії закону про кримінальну відповідальність на голову НБУ та його заступників»...
Між іншим, один із парламентаріїв, пояснюючи, чому сьогодні немає сенсу
детально коментувати свіжоухвалені статті законопроекту, стисло пояснив
кореспондентові «Дня», для чого потрібен закон. За його словами, якщо «Ющенко
чи будь-хто інший не захоче грати за чиїмись правилами, його завжди можна
буде посадити або хоча б настрахати». Ну як тут не пригадати обіцянки лідера
пропрезидентської партії?
А тим часом на третє читання пішла і примітна стаття —
«Публікації», що регулює обнародування офіційної інформації НБУ. Експерти
не виключають, що «навчений» Нацбанк завдяки їй хоче «закрити» інформацію
про свої валютні резерви. І ось тут можна чекати дружнього втручання ще
однієї зацікавленої особи — МВФ... Стане гарячіше...
P.S. До речі, про версію «В. Ющенко попросить Президента
скористатися правом вето». Є надія, що закон стане законом після третього
читання. Однак, знаючи швидкість просування законопроектів у парламенті,
можна припустити, що В. Ющенку доведеться мати справу з іншим президентом.
