Україна протягом січня — травня скоротила споживання газу на 21,5%, а електроенергії — на 10,1%. При цьому частка промисловості в загальному обсязі спожитої електроенергії зменшилася майже на 3,7% порівняно з 2014 роком, а частка населення, навпаки, зросла на 2,8%.
Співзасновник української мережі ініціатив з енергозбереження Greencubator та менеджер групи РПР «Реформи енергетичного сектору» Андрій ЗІНЧЕНКО, якого разом з його братом Романом вважають батьками українських енергетичних стартапів, розповів про те, як вирішувати проблеми енергозаощадження та енергоефективності в Україні.
— Над якими енергетичними проектами ви працюєте зараз?
— Ми вже зараз почали вчити представників місцевих громад робити деякі правильні речі: домовлятися про спільні енергетичні проекти, створювати інструментарій, розповсюджувати прозору й зрозумілу інформацію в цій сфері. Одним із важливих напрямків є також створення енергетичних кооперативів. Ще одним напрямком, який ми активно зараз розвиваємо — спільна розробка Energy Torrent — відкритий конструктор для використання відновлюваних джерел енергії. У цьому проекті ми спрямовуємо зусилля на те, щоб технології були доступними й відкритими для всіх, щоб ніхто не залежав від патентів і конкуренція відбувалася на рівні сервісу й технологічних новацій.
— Також ви активно займаєтесь лобізмом законів про енергоефективність...
— Серед найсерйозніших речей, які ми зробили — законопроекти з підтримкою Реанімаційного пакету реформ — №1313 та №1409, які нещодавно підписав Президент. Вони надають можливість залучати приватний капітал до термомодернізації будівель, що належать державним установам, які здебільшого не здатні утеплитися самостійно. Цими законами ми запровадили так звані ESCO — енергосервісні компанії. Діють вони приблизно таким чином: компанія підписує договір, наприклад, з міською радою про те, що надає ESCO-послуги міській лікарні. При цьому вона встановлює відповідне обладнання, утеплює будівлю, і всі платежі за енергію надходять до неї — фіксується розмір платежів на певний час.
Залежно від того, наскільки розрахований проект, компанія виходить з договору, залишаючи все обладнання на балансі свого клієнта. За рахунок утеплення дуже різко знижується енергоспоживання. Компанія має певну дельту, яку вона залишає собі і завдяки якій повертає інвестиції та отримує прибуток. Цей механізм працює в США та Європі. А зараз під наші закони почнуть виробляється підзаконні акти. І це вже буде досягненням для України.
— Чи розробляєте сьогодні нові законопроекти?
— Ми брали участь у затвердженні нового статуту Держенергоефективності. А надалі плануємо просувати законопроект про комерційний облік енергоресурсів (офіційна назва — проект Закону України «Про забезпечення комерційного обліку теплової енергії, води та водовідведення у сфері комунальних послуг»). Коли його буде ухвалено, ви не зможете купити енергію в компаніях, які її продають, не маючи лічильника. У нашій державі існує реальна потреба в енергетичному контролі. Сьогодні є тільки дві країни на всіх просторах Євразії, де не встановлено повного обліку — це Україна і Туркменістан. Отже, ми будемо намагатися, щоб до 2017 — 2018 рр. впровадити зобов’язання щодо обов’язкового встановлення лічильників.
— На вашу думку, як можна досягнути максимального ефекту від використання альтернативних джерел енергії?
— Якщо ви встановили вітряк, це ще не означає, що ви досягнете енергоефективності. Спочатку необхідно зменшувати споживання, потім — оптимізувати наявну теплову чи електричну генерацію. І тільки на третьому етапі відбувається перехід до відновлюваних джерел енергії. Має бути лише така послідовність.
Багато українців уже використовують альтернативні джерела енергії. Вони досить вигідні, особливо на тлі зростання ціни на газ та інші енергоносії. Але якщо чесно, то в кожному конкретному випадку треба обчислювати економічну доцільність. Новітні енергетичні проекти набагато легше розвивалися б, якби правила приєднання до мережі були чіткими та прозорими. Наразі ж приєднання як до теплової, так і до електричної мережі залишається дуже проблемним в Україні.
— Що б ви порадили для українців, які хочуть зекономити на електроенергії?
— По-перше, фундаментальна складова заощадження — це облік. Якщо ви не контролюєте, скільки споживаєте, то, відповідно, не контролюєте своїх виплат. Отже, той, хто не має лічильника, мусить його придбати. По-друге, більша частина витрат — це витрати на тепло. А отже, необхідно придумати, яким чином їх мінімізувати. Найкращий зі способів — енергозбереження. Варто починати не зі встановлення нового котла, а з утеплення. Свого часу поляки почали з котлів, встановили нові котельні, а потім через декілька років взялися за утеплення. Як наслідок — більшість котелень закрилися, оскільки різко скоротилося споживання.
Тут діє такий принцип: якщо ви потрапили в яму, то передусім — припиніть копати, тобто почніть споживати менше ресурсів. Звісно, якщо ми говоримо про електроенергію, то всі заходи з енергозбереження вимагають витрат. Дещо складніше з багатоквартирними будинками, які є цілісними майновими комплексами. Робити індивідуальне опалення десь на десятому поверсі, коли будинок до того абсолютно непридатний, — це несерйозно. Клаптикові утеплення теж не мають сенсу, бо забезпечують не більше +2 — 3 градуси взимку. І все. Економічного ефекту від цього немає. Але мешканці багатоповерхівок мусять усвідомити, що енергозбереження і заощадження — стосуються кожного. І облік потрібен насамперед для енергоефективності.
— Яку роль має відігравати в цьому процесі держава?
— Вона повинна стимулювати громадян. Варто сказати, що перший крок у цьому напрямку було зроблено. Створено фонд — інформацію про нього розміщено на сайті Держенергоефективності. Надано 300 мільйонів гривень. Ці гроші використовуються як компенсація частини проектів з енергоефективності й для використання відновлюваних джерел енергії. ОСББ може отримати до 40% вартості свого проекту, наприклад, утеплення будинків. Це важлива річ. Хоч надана сума — мізерна, але добре, що держава стала на цей шлях.
Якщо подивимося з іншого боку, то цього року держава вкине в субсидії для населення 24,5 мільярда гривень. Дивно, що такі великі гроші йдуть на «проїдання», їх варто було б спрямувати на енергоефективність. І тоді це стало б інвестуванням у реновацію будівель, створення нових робочих місць і, певна річ, принесло би податки в держбюджет.
Мешканцям багатоквартирних будинків слід створювати ОСББ, самим брати свій будинок на баланс і пробувати залучати кредитні ресурси від держави на підтримку власних проектів, у тому числі — на утеплення. Якщо люди не можуть зібратися й подбати за свій спільний будинок, тут уже нічого не скажеш. Це їхня безвідповідальність.
