Без спеціальних знань та навичок тут, звісно, й робити
нічого. Проте Микола Миколайович заходився коло справи, так би мовити,
багатопрофільно: він і лекції читає, і дає можливість студентам, аспірантам
і взагалі всім бажаючим фахівцям писати і друкуватися в незалежному спеціалізованому
журналі «Банківська справа», головним редактором якого він є (крім того,
Микола Садовий — президент Київської обласної організації «Знання»). До
речі, «Банківській справі» днями виповнюється п’ять років.
— Миколо Миколайовичу, що вирізняє «Банківську справу»
на ринку економічних видань?
— По-перше, те, що журнал було створено на чистому ентузіазмі
групою однодумців. Він заснований громадською організацією — товариством
«Знання». По-друге, ми не маємо ні спонсорів, ні багатих покровителів.
У перший рік видання журнал (як перспективний проект) одержав грант Міжнародного
фонду «Євразія». Надані кошти головним чином спрямовувалися на виплату
гонорарів авторам, що істотно допомогло нам на першому етапі діяльності
журналу і формування концепцій його видання. Щоправда, багато авторів відмовлялося
на користь журналу від гонорарів за опубліковані матеріали (і це теж була
важлива форма і моральної, і матеріальної підтримки). Серед них такі відомі
в Україні люди, як Леонід Кравчук, Віктор Ющенко, Володимир Матвієнко,
Анатолій Гальчинський, Валерій Геєць, Олександр Савченко...
До особливостей нашого журналу я б відніс насамперед його
науково-практичну спрямованість. Переважна більшість статей мають глибокий
теоретичний характер, але завершуються конкретними практичними рекомендаціями
стосовно розбудови економіки України. Редакція орієнтується на поширення
економічних знань не тільки серед працівників кредитно-банківської та фінансової
систем. Численну аудиторію читачів становлять студенти, аспіранти і просто
люди, які хочуть знати про стан справ у банківській системі, клієнтами
якої вони є або стануть у майбутньому. Громадяни, які прагнуть жити в соціально
орієнтованому демократичному суспільстві, не можуть не знати азів ринкових
відносин, найважливіших законів та принципів функціонування ринку. До речі,
Міністерство освіти планує з 2001 року запровадити в усіх середніх школах
країни обов’язкову дисципліну «Основи економічних знань». Це ще більше
розширить коло наших читачів.
Сьогодні нерідко можна зустрітися з викривленими уявленнями
про банківську систему, працівників якої часто звинувачують у процвітанні
на тлі загальної глибокої кризи в суспільстві. Ми намагаємося нести нашим
читачам об’єктивну інформацію про стан речей у цій сфері, показати, що
банкіри — це не «гладкі коти капіталізму». Адже розвинута банківська система
— атрибут ринкових відносин. Без банків неможливе ефективне функціонування
всіх секторів економіки.
Ще одна особливість (і сьогодні про це я кажу впевнено):
журнал став дійсно всеукраїнським виданням. Про це свідчать географія його
передплати, листи читачів і той факт, що наші автори представляють практично
всі регіони України.
Прагнемо підтримати молодих науковців, аспірантів, талановитих
студентів, котрим, як відомо, завжди дуже важко опублікувати свої праці,
довести до широкого загалу результати творчих пошуків. Також працюємо над
розширенням проблематики, над оновленням і збагаченням рубрик. Стали писати
про розвиток банківських технологій, проблеми безпеки та економічного ризику
в банківсько-кредитній сфері, про становлення ринку страхування, про формування
таких економічних форм, як факторингові та форфейтингові операції, лізинг,
питання моральності, культури (в найширшому розумінні) в сфері підприємництва.
А як вам рубрика «Банкір і мода»?
— Гарна рубрика. Кажуть, що в голови Національного банку
України найкраща колекція краваток.
— Якщо це справді так, то це добре. Я непогано знаю Віктора
Ющенка, причому не тільки як фахівця найвищого гатунку в банківській сфері,
але і як людину, неординарну особистість. Він допомагав нам у становленні
журналу. І що мене приваблює в ньому, крім фахових якостей, це людяність,
інтелігентність, інтелект. Він пише вірші, картини, є автором наукових
праць, монографій. І найголовніше — він патріот України.
— Цікаво, ви як економіст і редактор спеціалізованого видання
бачите різницю між банківською системою п’ятирічної давності й сьогоднішнім
станом?
— Можу сказати з упевненістю, що українська банківська
система вже вийшла з дитячого віку. Я не можу стверджувати, що сьогодні
вона досягла зрілості: в окремому секторі економіки не може бути все гаразд,
якщо система в цілому переживає кризу. Безумовно, й остання азійська фінансова
криза, її відгук у Росії позначились також на стані справ в Україні. Це
негативний факт, але він свідчить про певну ступінь інтеграції в економічні
структури СНД і всього світового співтовариства. Не можна заперечувати,
що кризові явища ззовні ми відчули меншою мірою, ніж, скажімо, Росія. Це
свідчить, що в Україні вже почали формуватись певні захисні механізми,
які блокують вплив зовнішніх негативних соціально-економічних процесів,
дозволяють утримувати ситуацію в певних межах.
— Жартують, що нам просто не було звідки падати на відміну
від Росії, економіка якої хай і не набагато, але все-таки зросла останнім
часом.
— Як і в кожному жарті, тут є частка правди. Однак я не
став би переоцінювати здобутки Росії і принижувати реальний стан справ
в економіці України. Якщо вести мову безпосередньо про банківську систему
України, то, наприклад, система електронних платежів, створена Національним
банком України, сьогодні одна з кращих не тільки в країнах СНД, але і в
усьому світі. В Україні вже створено, по суті, нову інфраструктуру банківської
системи, власний монетний двір, ринок валютних операцій.
— Цікаво, а яке місце посідає наша банківська система порівняно
із системами інших країн СНД?
— Є десятки критеріїв, рейтингових систем, котрі спираються
на різні методології. Однозначно скажу, вона не в найгіршому стані й у
неї є майбутнє. Але повторю, банківська система не може розквітати в умовах
занепаду власного товаровиробника, неефективної фіскальної політики. Про
це знають і кажуть усі: і бізнесмени, і банкіри, і Президент, і народні
депутати, і сам голова Податкової адміністрації України.
— Чого ж тоді вони не змінять її і не дадуть людям дихати?
— Це дуже складне питання. На жаль, постійні спроби реформувати
податкову систему лише дестабілізують ситуацію. Усім відомі негативні наслідки,
наприклад, намагання змінити акциз на тютюнові та алкогольні вироби. Погляньте,
як важко проходить обговорення законодавчих проектів, спрямованих на вдосконалення
податкової системи, забезпечення її стимулюючого характеру. І це не дивно:
тут ми бачимо і популізм, і боротьбу різних політичних сил.
— І як усі ці процеси висвітлюються на сторінках вашого
журналу?
— Слово, як відомо, це — зброя, і дуже сильна. Я нагадаю,
що наш журнал не відомче видання. Ми друкуємо різні, часом навіть полярні
точки зору, які відображають реальний стан справ у суспільстві, а не інтереси
якогось відомства, партії чи корпорації, запрошуємо до дискусії всіх мислячих
людей. У пошуках істини редакція намагається бути чесною і принциповою.
Звичайно, це не означає, що лише ми бачимо істину. Але ми категорично проти
«розгойдування човна», нагнітання соціальної напруженості в суспільстві,
спекуляції на труднощах нашої держави.
№240 15.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
