Далеко не у всіх в Україні були щасливі новорічно-різдвяні канікули. Напередодні святвечора (5 січня) рятувальники виявили під завалом бездиханні тіла машиніста комбайна Геннадія Шевченка (1970 року народження) і помічника начальника прохідницької ділянки Романа Процика (1980 р.н.). Таким став фінал аварійно-рятівної операції на підприємстві ДТЕК шахта «Комсомолець Донбасу» (м. Кіровське Донецької області). Там, на прохідницькій ділянці №6 о 5 годині ранку 3 січня, як повідомляла прес-служба ДТЕК, стався спонтанний викид метану без спалаху. На ділянці працювали четверо гірників. Один із них за допомогою саморятівника зміг самостійно вийти із зони аварії. 3 січня рятувальники виявили тіло 32-річного прохідника Юрія Шумського. Доля двох інших шахтарів до вечора 5 січня залишалась невідомою.
Кількість жертв могла б бути набагато більшою — на момент аварії під землею, за даними прес-служби ДТЕК, перебувало 300 гірників. Проте вибуху вдалось уникнути, оскільки під час викиду метану спрацював автоматичний захист зняття напруги. Відповідний пристрій було встановлено в рамках інвестиційних заходів посилення безпеки праці. Інвестиції в охорону праці і промислову безпеку на підприємстві, повідомляє прес-служба, за оперативними даними, зросли 2012 року порівняно з 2011-им на 23,7% — до 47 мільйонів гривень.
У прокуратурі повідомили, що за фактом аварії на шахті «Комсомолець Донбасу» відкрито кримінальне виробництво. Тут усе ще діє спеціальний штаб. Триває ліквідація наслідків аварії і розчищання завалу, говориться в повідомленні. В аварійно-рятівних роботах за період із 3 по 5 січня брали участь понад 550 осіб — шахтарів, гірничорятувальників, співробітників Держслужби з надзвичайних ситуацій. На місці аварії також працюють представники Держміськпромнагляду й експерти науково-дослідних інститутів. Але мер Кіровського Ольга Куліш не побоялась іще до висновків відповідної комісії висловити свою думку щодо причин аварії. Вона вважає, що викид на шахті «Комсомолець Донбасу» — це природна аномалія, така як вулкан, ураган або землетрус. «Людина слабка проти сил природи і не може захистити себе в такій ситуації», — сказала вона, висловлюючи сім’ям загиблих своє співчуття.
Постійно стежить за ходом аварійно-рятівних робіт президент компанії СКМ (до неї входить ДТЕК) Рінат Ахметов. «Передусім хочу висловити сердечні співчуття рідним і близьким загиблого гірника Юрія Шумського, — зазначав він у перший же день після аварії, — і сказати, що в цей страшний день ми не залишимо вас у біді, ми зробимо все від нас залежне, щоб ви не почувалися покинутими в горі. Наразі робиться все можливе, аби врятувати двох шахтарів, що залишилися під завалом — Романа Процика і Геннадія Шевченка, і на це кинуто кращі сили. З цієї трагедії треба зробити найжорсткіші, найвідповідальніші висновки». «Проблема безпеки — це, — підкреслив Ахметов, — найголовніша проблема в роботі шахт. І ми її зобов’язані вирішити».
«Враховуючи складні геологічні умови і газоносність, ми завжди приділяли підвищену увагу безпеці праці на шахті «Комсомолець Донбасу», — заявив того ж дня генеральний директор ДТЕК Максим Тимченко. — Я приголомшений цією трагедією. Причини аварії будуть ретельно вивчені, включаючи внутрішнє розслідування із залученням незалежних експертів. Про хід розслідування і його результати ми інформуватимемо громадськість, винних буде суворо покарано. Роботу шахти не буде поновлено, допоки ми не будемо абсолютно впевнені в безпеці людей. Ми сумуємо разом із сім’єю загиблого і продовжуємо сподіватись на диво щодо двох людей, які залишились під завалом».
За словами Тимченка, ДТЕК максимально відкритий для проведення об’єктивного розслідування причин аварії, які наразі з’ясовуються. Разом із незалежними експертами буде перевірено прилади контролю. Опитують співробітників шахти, які працювали на зміні, коли стався викид метану. До офіційних даних, як вважає гендиректор, робити якісь висновки передчасно. Водночас він запевняє, що, за підсумками розслідування, буде прийнято дуже жорсткі рішення, незважаючи на чини і попередні заслуги. Тимченко нагадав, що ДТЕК приділяє величезну увагу охороні праці. Інвестиції в цей напрям на вугільних підприємствах компанії 2012 року перевищили 400 мільйонів гривень. Водночас, за його словами, «допоки на шахтах продовжують гинути люди, роботу в цьому напрямі ніколи не буде визнано задовільною». Тим часом у повідомленні вказується, що систему управління охороною праці в ДТЕК шахта «Комсомолець Донбасу» сертифіковано 2009 року на відповідність вимогам міжнародного стандарту OHSAS 18001:2007.
Але гарний папірець у рамці — це одне, а реальна робота в складних умовах — мабуть, зовсім інше. Як повідомляли в TСН, батько одного з тих, кого тоді ще шукали в завалі, розповідав, що його син кілька днів тому попереджав, що на ділянці є метан. «Син 30 числа передає керівництву, що газ у шахті — що мені робити? Їдьте по ходу. Як можна їхати по ходу, якщо газ, ви розумієте?» — стривожено говорив батько шахтаря, який потрапив у біду.
Неприємні для адміністрації шахти відомості можна почерпнути й на інтернет-форумі міста Кіровське. Аварії тут — не новина. 29 червня 2011 року на тій самій ділянці виникла пожежа, коли в шахті в нічну зміну працювали під землею 334 особи. «Роботу на аварійній ділянці тимчасово призупинили. Жертв і постраждалих немає, — лаконічно повідомляло МНС України. — До гасіння пожежі залучили шість відділень воєнізованої гірничорятувальної служби. Причина спалаху встановлюється».
«Так, за ділянку ПР-6 (колишня ШСУ-КД) образливо. Я на ній майже вісім років відпрацював, — доповнює на форумі намальовану МНС картину шахтар-пенсіонер. — Ставили рекорди, були кращою прохідницькою ділянкою на шахті. Лише дивом хвилею не накрило зміну. Але чудеса часто не відбуваються. Поки що проносить». Інший колишній чи нинішній шахтар пояснює: «Просто хлопці давали план по 3, 4 стружки знімати? А газу куди діватися? Далі можна самому додумати»...
Ще один учасник дискусії зазначає: «Спочатку, коли не було ніякої інформації, я написав, що найшвидше, це газ, що причина в тому, що ділянкам дають такі завдання, які без порушень неможливо виконати. І це багато в чому так! Але потім поспілкувався з хлопцями, які працюють на «Комсомольці Донбасу», саме з цього приводу, і вони розповіли, що спалах був за лавою, де немає жодних механізмів, кабелів тощо. Для газу майже завжди потрібна іскра. У тому-то й причина, що той, хто знає, що було інакше (якщо було) — мовчить...».
«До мене теж чутки доходять, що накривають датчики контролю метану робами, фуфайками, заліплюють отвори пластиліном, навіть на них презервативи натягують, — говорить відверто інший дослідний шахтар. — Але все це чутки. Адже реальної немає людини, яка може відкрито про це сказати. Боїмось, а потім (не дай Боже) і з’являються у нас такі трагедії, як на шахті Засядька, на Скочинського, на «Рассвете» тощо. Заради чого? Щоб заробити на пару «штук» більше. Я завжди був противником перевиконання плану будь-якою ціною. Виходило — працювали по максимуму. Коли з’являвся газ, 100 разів попереджав хлопців, щоб не займались дурницями — воно того не варте. Може, тому за 20 років мого бригадирства в моїй бригаді не було жодної трагедії... Ось цим я пишаюсь значно більше, ніж своїми «медальками». Метри проходки давали (понад 300 на місяць), були травми, але життя хлопці не втрачали».
«Не знаю, як зараз. Можу лише здогадуватись, — включається в дискусію ще один ветеран. — Під час моєї роботи на шахті «КД», а також на інших шахтах, «загрублення» датчиків контролю метану, датчиків контролю повітря практикувалося, звісно, нелегально. Були для цього механічні способи, а слюсарі ще з діодами хімічили. Все це робиться в нічні зміни. Правильно: хто вдень працює, до того тільки чутки й доходять. Ось так план робили!».
«Так, було у мене таке, що змінний гірський майстер (не знаю його нік на цьому форумі, а прізвище, як я розумію, тут писати не можна, а так хочеться...) кричав на мене: «Я наказую тобі поставити діод на датчик!». (Діод — це щоб заблокувати газовий захист). Я, щоправда, не поставив... можливо, завдяки цьому ще живий і сьогодні», — згадує гірник.
«А чому не можна? — сперечається з ним інший. — Хіба тут є правила, які забороняють робити це? Нехай і сім’я цього «майстра» почитала б, що їхній батько (чоловік) сам камікадзе, який не шкодує не лише свого життя, але й життя десятка (може, й сотні) хлопців. Про таких треба говорити вголос! Потім у нас і стаються такі випадки, і винних немає — скрізь стихія. А він, може, озвучить і прізвище керівника вищого рангу, хто дає йому такі вказівки. Батьківщина повинна знати своїх «героїв».
