На жаль, економічна аналітика просто не здатна встигати за політичною, яка, зазвичай, може видавати свої висновки відразу ж після подій. Економічна статистика, а через неї й аналітика, досить неповоротка. Втім, це дозволяє їй не поспішати й робити, здебільшого, більш виважені висновки та рекомендації... З огляду на це слід розглядати й підсумки поточної зовнішньоторговельної діяльності за останні місяці, які, без жодного перебільшення, справляють, поряд із темпами зростання внутрішнього валового продукту, найбільший вплив на курсову динаміку національної валюти, а отже — значною мірою також і на цінову ситуацію в країні.
Почнемо з хороших новин: у вересні продовжилося нарощування позитивного сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу, й перш за все — зовнішньоторговельної діяльності. У порівнянні з попередніми місяцями воно зросло ще майже на півмільярда доларів. Хоча це свідчить про дещо скромнішу динаміку, ніж за січень—серпень, але відповідає сезонним закономірностям. Збереглася тенденція й до зростання позитивного сальдо торговельного й товарного балансу. Тут теж дещо уповільнена динаміка росту, але й вона пояснюється сезонним пожвавленням імпорту. (До того ж уряд, виходячи з цінової ситуації на ринку, зробив більш жорсткими умови вивезення м’яса та істотно лібералізував його імпорт).
У цілому ж можна відзначити, що тривало деяке уповільнення кумулятивного зростання експорту, але позитивна вереснева динаміка, як і в минулому році, була відчутною. Підвищувальна корекція експорту сприяла тому, що цей місяць вийшов на друге місце після квітня. Досить сказати, що експорт зернових був найбільшим з початку року — на рівні високоврожайного 2002 року. Прискорився і був майже на рівні квітня і лише на $113 млн. менше найвищого цьогорічного травневого показника приріст експорту металургії, який на цей час торік дещо уповільнився. Натомість дещо знизилася динаміка зростання експорту машинобудування (торік вона мала тенденцію до прискорення).
У цілому ж аритмія імпорту, характерна для цього року, збереглася. Після серпневого значного скорочення його абсолютних обсягів у вересні відновився липневий рівень. Такі ж коливання спостерігалися й торік. Щось схоже робилося і з інвестиціями. Нині не є неможливим припущення щодо початку сезонного збільшення інвестицій в основний капітал після уповільнення у другому кварталі та в літні місяці третього. Адже у вересні приріст імпорту машин і устаткування був майже у п’ять разів швидшим, ніж на цей період торік.
Однак рівень асинхронності зростання зовнішньої торгівлі (співвідношення експорту та імпорту) зберігся. Розрив у темпах на користь експорту був майже таким, як і в першому півріччі. Це покращує поточний рахунок і створює макрофундамент для утримання значного притоку валюти у четвертому кварталі. Ймовірність досягнення прогнозного ($6,4 млрд.) річного показника профіциту поточного рахунку значно зростає.
Проте в місяці, що залишились до кінця року, на поточний рахунок, платіжний баланс в цілому і на тактику здійснення валютно-курсової політики впливатимуть також такі прогнозні контртенденції. Хоча очікуване прискорення аграрного експорту збільшить приток валюти, але ймовірне подальше зростання цін на нафту діятиме у протилежному напрямі. Відтак зростатиме попит на валюту з боку імпортерів. Тому, на мою думку, не виникає нагальної потреби у зміні тактики управління обмінним курсом гривні. Адже з огляду на необхідність відчутної стерилізації наднормативної грошової пропозиції досить ризиковано послаблювати курс і тим самим підживлювати інфляційні очікування, які йдуть «ніздря в ніздрю» з девальваційними.
Ризики цього періоду визначаються тим, що приток капіталу через прямі іноземні інвестиції та участь у приватизації буде поєднуватися з його можливим, хоча й незначним відтоком. Водночас деяке охолодження зростання ВВП і експансія споживчого попиту в останні два місяці року, а також підтримка високих темпів інвестування може дещо зменшувати профіцит платіжного балансу. При цьому випереджаючі темпи зростання заощаджень населення, порівняно з динамікою інвестиційного попиту, наближатимуть перспективу його подальшого збільшення.
У цих умовах уряд і Нацбанк (незалежно від того, хто переможе на президентських виборах) прагнутимуть фіскальної консолідації, покращання графіка зовнішніх запозичень, підтримуватимуть аграрний та металургійний експорт (з метою додаткового поповнення резервів), реалізовуватимуть наміри збільшення експорту електроенергії, прискорюватимуть укладання угод з МВФ щодо програми випереджувальний stand-by та зі Світовим банком щодо структурних проектів. Можна сподіватися, що ці та інші заходи допоможуть утримувати здоровий ритм зовнішньої торгівлі, та, відповідно, поменшать вірогідні ризики для курсової політики.
