Мораторій на продаж сільськогосподарських земель можуть зняти вже з початку наступного року. Такий «анонс» днями зробив голова Адміністрації Президента Борис Ложкін, чим здивував експертів та учасників ринку. Адже говорити про земельну реформу мав би, як мінімум, прем’єр або галузевий міністр (читай виконавча влада). Але аж ніяк не «секретар» президента, в компетенцію якого це питання не входить. Втім, теза Ложкіна логічно співпала з термінами закінчення земельного мораторію, записаними в Земельному кодексі України — до 1 січня 2016 року. Тож, схоже, до земельних торгів таки готуються.
Але чи готова до них країна і її громадяни — питання неоднозначне. Адже закону «Про обіг сільськогосподарських земель» досі немає. Не все так просто й з розробленим за фінансової підтримки Світового банку Земельним кадастром.
Нещодавно в інтерв’ю з «Днем» директор Світового банку у питаннях Білорусі, Молдови й України Чімяо ФАН заявив, що з технічної точки зору кадастр готовий на 100% і успішно працює. Тобто комп’ютерна програма, в яку заносяться земельні дані, повністю готова. Але вона наповнена тільки на 25%, озвучив найсвіжіші дані прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк. Тож головне завдання наразі — наповнювати цю базу далі і якнайшвидше відкрити кадастр. Адже це свого роду віртуальний реєстр паспортних даних земельних ділянок, які перебувають у власності українців та держави. І тут є теж незакриті пробіли. На думку Фана, найперше чим має зайнятися уряд — якнайшвидше провести інвентаризацію державних земель, бо ніхто не знає, скільки їх і де вони знаходяться. А це чималий шматок, який, за оцінками експертів, оцінюється в 10-12 мільйонів метрів га землі. А от поспішати з земельними торгами не варто, переконаний директор Світового банку у питаннях Білорусі, Молдови й України, бо сьогодні існує ще багато бар’єрів для відкриття вільного ринку землі. «Краще закцентуватися на створенні якісної законодавчої бази», — додав Фан.
Тож «День» поцікавився у експертів наскільки готовий Земельний кадастр України до роботи? І чи варто з таким рівнем підготовки поспішати відкривати вільний ринок землі?
Георгій ВАШАДЗЕ, радник президента Грузії, співголова «Фонду інновацій і розвитку Грузії»:
— Дієвий кадастр в Україні створять, як тільки з’явиться інтерес бізнесу до ринку землі. А продавати землю потрібно. Наразі компанії використовують нелегальні механізми, бо немає реальної можливості приватизації сільськогосподарських земель. Цим користуються олігархи. Якщо для всіх будуть єдині, прості правила, то бази для олігархічного бізнесу не буде... Найскладнішою буде приватизація землі. Це, в першу чергу ментальне, а потім вже механічно-політичне рішення. Всі його складності знають популісти-політики і часто заробляють свої бали на цьому. Звідси всі розмови «не можна, нас скуплять за копійки». Такі речі тільки зміцнюють позиції олігархів, а земля не бере участі в реальній економіці.
Андрій СЕНЧЕНКО, колишній народний депутат, екс-т.в.о. заступника глави Адміністрації Президента:
— Технічно кадастр більш-менш готовий, але проблема в тому, що немає політичної волі реально боротися з корупцією. Аби люди розуміли, що все відбувається прозоро і чесно, він не має бути механізмом маніпуляції землею. А наразі цей ризик існує, оскільки вся процедура прийняття рішень із землею — непрозора. Кадастр — це інструмент, а ми говоримо про процес, тобто й про питання повноважень у прийнятті рішень, проведенні процедур. Здавалося б, після революції ми вибрали нову міську київську владу, але її механізми обслуговування ті самі, що й при Черновецькому... Кадастр готовий на три з плюсом, бо залишається ще питання актуалізації картографічної інформації, уточнення меж земельних ділянок.
Звідки ці проблеми? П’ятдесят років тому ці дані знімали за допомогою лише одного методу. Таким чином технічно накопичувалися помилки при топографічних роботах. Сьогодні використовуються цифрові технології і GPS. Тому й виникають ситуації, коли у суміжних землекористувачів можуть не співпадати межі ділянок. Багато ще спірних питань, які треба вирішити, або переписуючи договори та вносячи ці зміни в кадастр, або проводячи суди і на базі їх рішень знову міняти дані кадастру. Це безкінечний процес. Тому держава має інвестувати в наповнення цієї бази даних, завершити інвентаризацію земельних ділянок, винести в натуру межі таких ділянок. Це велика частина роботи з формування нормального цивілізованого ринку.
Поки не буде чіткості в цьому питанні, доти у людей виникатимуть суперечки і сумніви стосовно правильності всього, що відбувається з землею. Оскілки земля, умовно кажучи, — останній ресурс народу (приватизація промисловості вже пройшла), то спочатку треба створити прозорі механізми її розподілу, гарантії права власності, а тоді продавати.
На мій погляд, зараз не час продавати землю ще й тому, що народ — без грошей. Проводити в таких умовах приватизацію землі — цинічно. Це гра в одні ворота. Замість десяти сімей, які правили в оточенні Януковича, країні представлять нових десять сімей, а, можливо, й менше. В душі я намагаюся зберегти добре відношення до проведення реформ. Але я проти того, щоб маніпуляції називали реформами. Проведення земельної реформи в запропонованому вигляді — це спроба перерозподілу ринку землі. Раніше він був у сім’ї Януковича. А тепер контроль на ринком сільськогосподарських угідь можуть отримати олігархи, наближені до влади. Такий ризик існує.
Андрій КОШЕЛЬ, президент асоціації «Земельний союз України»:
— Кадастр недосконалий, хоча загалом його система досить прогресивна. Але база даних не повна, бо протягом 24 років земельної реформи були паперові документи із приватизації ділянок, і вони не внесені в електронний реєстр. Я чув, що приблизно 17 із 25 мільйонів земельних ділянок внесені в кадастрову базу. Але офіційно нам цю інформацію не показував ніхто. Зараз нові дані вносять в реєстр за принципом заяви (коли треба продати, подарувати ділянку). Тобто, якщо немає на ринку угод з землею, то немає і наповнення кадастру.
Але це не має бути підставою для гальмування ринку землі. Адже без проведення цих операцій, нові дані в кадастрі ніколи не з’являться. Кадастр не досконалий, але для обслуговування ринку землі він підходить і буде поступово наповнюватися. Далі треба відкривати дані про власників і користувачів земельних ділянок, тоді буде менше зловживань, рейдерств. Сьогодні зробити це заважає закон «Про захист персональних даних». Але наразі всі розуміють, що краще ці дані відкрити. Є лоббі «за» і «проти» такого відкриття. Проти — ті, хто займається земельними оборудками. Заважає також і відсутність виконання законів: наприклад, закон «Про земельний кадастр» дозволяє власнику ділянки брати витяг із Земельного кадастру в будь-якого кадастрового реєстратора. А фактично це не виконується.
Ростислав КРАВЕЦЬ, адвокат, старший партнер АК «Кравець і Партнери»:
— Українська земля сільськогосподарського призначення не може бути товаром. Надання можливості торгувати нею навіть з обмеженнями — це державна зрада. Що стосується земельного кадастру, то він далекий від досконалості. Але його треба відкрити, аби зупинити будь-які маніпуляції з землею. Формально нотаріуси можуть самостійно брати дані з кадастру, але там майже немає ніякої інформації. Тому в більшості випадків, доводиться звертатися в управління земельних ресурсів або в управління державного земельного кадастру. Якщо всі ці виписки є, то процедура оформлення землі стає значно простішою.
