Обсяг промислового виробництва в Україні у вересні, за даними Держкомстату, зріс у порівнянні з вереснем 2006 року на 8,4%, а за січень—вересень — на 10,7%. Ці дані слід розглядати, як одну з відповідей на запитання щодо того, чи послабилася динаміка промислового виробництва настільки, що уповільнення економічного зростання може стати більшою загрозою, ніж вересневе прискорення інфляції? Аргументи будуть наведені нижче, однак відповідь дамо відразу ж: індустріальну динаміку можна вважати задовільною, а відтак найбільшу загрозу створює вереснева цінова хвиля. Отже, про зростання промислового виробництва. У вересні проти серпня воно скоротилося лише на 0,1%. Це — рівень статистичної похибки. Навіть дещо більше уповільнення у 2000 році (на 0,4%) не завадило закінчити рік з високим показником — 12,5%. Підсумки вересня дозволяють стверджувати, що у річному підсумку кумулятивний показник темпів зростання у промисловості збережеться на позначці 10—11%. Отже зростання в промисловості залишається сильним і достатнім, щоб вирішальним чином сприяти досягненню бюджетного орієнтиру ВВП на рівні 6,5% і навіть більшому, ніж торік — 7,2—7,4%. Позитивно, що нині триває реіндустріалізація економічного зростання. У 2006 році ВВП і промисловість рухалися у січні—вересні з розривом 0,9% на користь ВВП. Наше твердження, що загроза інфляції є більшою, ніж уповільнення зростання економіки, підкріплюється й тим, що у вересні при стабільності руху промислового випуску оптові ціни виробників піднялися на 1,1%. До того ж, за останні дев’ять місяців вони зросли на 15% проти 8% у відповідному періоді 2006 року. Тож і ціни виробників зростають, і кумулятивна динаміка промисловості послаблюється в режимі м’якої посадки — з 15,8% у січні до 10,7% у січні— вересні. Актуальним сьогодні є посилення монетарної політики. Це, зокрема, підтверджується станом легкої промисловості. Вона є однією з підгалузей промисловості, які «працюють» на збереження цінового балансу на товарних ринках. На жаль, з початку року вона залишається єдиною з сегментів переробної промисловості, яка перебуває на межі стагнації. Однак рік тому спад в легкій промисловості був на порядок вищим і становив 3% (за січень—вересень ц.р. — 0,2%, при зростанні проти серпня у вересні на 0,3%.). Крім того, набирає обертів енергетика, яка до червня демонструвала спад. За дев’ять місяців її зростання становило 1,7% проти 1,4% за вiсiм місяців. Продовження у II кварталі тенденції висхідного руху інвестицій в основний капітал і, зокрема, прямих іноземних інвестицій (відповідно на 32% та 50%) підтримує «на плаву» машинобудування й галузь будівельних матеріалів, які разом із деревообробною промисловістю зберігають лідерські позиції (відповідні показники становлять 24,9%, 19,1% та 24%) за дев’ять місяців. Суттєво не збавила оберти і харчова промисловість. У жовтні навіть слід очікувати піку її зростання, коли на максимальні потужності вийде переробка сировини нового врожаю. Не викликають особливого занепокоєння й експортні галузі. Спад у металургії до попереднього місяця є сезонним і меншим, ніж рік тому у вересні (2% проти 2,2% у 2006 р.). Уповільнення в хімії значною мірою віддзеркалює ефект бази порівняння. У серпні галузь додала динаміки на 2,6%, а рік тому цей показник був мінусовим (0,1%).
Отже, поза всяким сумнівом ризики гальмування росту в промисловості не виходять за межу прийнятних. Вона не потребує пом’якшення монетарної політики. Стандарти кредитування для індустріального сектору можуть навіть бути стриманішими. Якщо інші продуценти ВВП не продемонструють більш різкого, ніж промисловість уповільнення, то Нацбанк може розглянути доцільність виходу на позитивні, антиінфляційні процентні ставки з метою оптимізації ліквідності. Принаймні промисловість на поточний момент не потребує невідкладного здешевлення кредитних коштів.
