Одного разу до Запоріжжя приїхав погостювати один наш знайомий із Києва. Проїжджаючи через дамбу Дніпровської ГЕС, з якої відкривається прекрасний вид на Хортицю, ми розповідали йому про славне історичне минуле острова, показували, де ведуться зйомки кінострічки «Тарас Бульба» режисера Володимира Бортка. Але увагу нашого столичного гостя весь час відволікала панорама труб запорізьких промислових гігантів, які димлять.
— Це ж треба, яка міць, — твердив він, дивлячись у вікно маршрутки. Виявилося, що види, які давно вже стали традиційними для жителів індустріального мегаполісу, можуть викликати живий інтерес у гостей міста.
Те, що промисловий туризм дійсно користується в українців попитом, підтвердили нам і співробітники Головного управління культури та туризму Запорізької обладміністрації. За їхніми словами, до управління періодично надходять прохання від туристичних фірм організувати відвідування групою іногородніх туристів, скажімо, одного з металургійних заводів міста. А французькі дітки, які приїжджали до України за міждержавною програмою обміну, були вражені екскурсією цехами «Запоріжсталі». Але, незважаючи на це, даний вид туризму досі не став для регіону джерелом додаткового прибутку, хоч йому і є що показати бажаючим.
Як пояснив «Дню» начальник відділу охорони праці заводу «Дніроспецсталь» Олександр Шкор, насамперед, це пов’язано з надто жорсткими вимогами норм техніки безпеки.
— Ми, звичайно, можемо показувати бажаючим наші цехи. На ДСС це практикується. Затверджується список групи, маршрут екскурсії, проводиться ввідний інструктаж із ТБ і група, у супроводі співробітників підприємства, вирушає на територію проммайданчика. Але взяти самостійну участь у плавленні або посидіти у кабіні висотного крана турист вже не зможе, оскільки це суворо забороняється правилами техніки безпеки і може призвести до сумних наслідків, —стверджує фахівець.
Крім того, до промислового туризму може домішуватися ще й промислове шпигунство, тому заводська служба безпеки, швидше за все, заборонить фото та відеозйомку.
До харчопрому в цьому сенсі вимоги ще жорсткіші. Наприклад, на мелітопольському підприємстві «Молокозавод ОЛКОМ» «Дню» повідомили, що радо б узяли участь в організації промислового туризму в області, тим більше, що до них надходять заявки від ВНЗ, Сільськогосподарської академії та міських шкіл. Але, згідно з нормативними документами, молокозавод не має права пускати до цехів сторонніх людей і показувати своє виробництво без наявності у відвідувачів довідок про проходження спеціального медогляду та заповненої санітарної книжки.
Але в регіоні все ж таки є промислове підприємство, що не один рік регулярно приймає у себе групи туристів. Раз на місяць ВАТ «Запоріжкокс» проводить день відкритих дверей, коли підприємство можуть відвідати всі бажаючі. Але, за словами співробітниці відділу кадрів Ніни Орловської, яка займається цим питанням, через велику кількість заявок організовувати екскурсії доводиться набагато частіше. Чисельність екскурсійних груп інколи може сягати і 40 осіб, головним чином учнів старших класів, радіотехнічного коледжу та студентів місцевих вишів. Приблизно раз на рік підприємство відвідують студенти НТУ «Київський політехнічний інститут». Бувають на заводських екскурсіях і приватні особи, щоправда, трапляється це досить рідко.
— Крім загальних екскурсій, які включають історичну довідку про підприємство та екскурсію основними виробничими цехами, на заводі ще існують спеціалізовані екскурсійні програми з виробничим, технологічним і екологічним нахилом. Для їхнього проведення ми залучаємо, як гіди, не лише співробітників технічного відділу, але й цехових працівників, які знають матеріал глибше, — розповідає Ніна Дмитрівна.
Щоправда, цю діяльність «Запоріжкоксу» наразі ще не можна назвати повноцінним промисловим туризмом, оскільки всі екскурсії проходять не на комерційній основі. Навіть автобусами туристичні групи підприємство забезпечує за власний рахунок. Завод, у цьому випадку, ставить перед собою не економічні, а радше просвітницько-пропагандистські цілі. Наприклад, підняти серед молоді престиж професії металурга та зменшити дефіцит кваліфікованих кадрів не лише «Запоріжкоксом», що давно вже відчувається, але й іншими підприємствами галузі.
І промисловці, і чиновники сходяться на тому, що Запорізька область, як проте й інші індустріальні райони України, має колосальний потенціал для розвитку промислового туризму. Правильне його використання могло б принести їм хороші економічні дивіденди, допомогти оновити місцеву інфраструктуру й створити додаткові робочі місця. Але для цього потрібно вміти ефективно реалізовувати свої можливості, чого ми поки ще робити не навчилися.
