Україну не влаштовує транзит 10 — 15 мільярдів кубометрів газу на рік з 2020 року, як це пропонує російський «Газпром», оскільки прокачування такого малого обсягу було б економічно збитковим, стверджує міністр енергетики та вугільної промисловості України Ігор НАСАЛИК. На думку міністра, економічно вигідним для України є транзит за річного обсягу не менше ніж 40 мільярдів кубометрів.
Та чи відома Насаликові насправді повна картина з транзитом російського газу українською ГТС та глибина проблем, які залишились, незважаючи на переможне для України фінансове рішення Стокгольмського арбітражу?
ЗАГРОЗА ДЛЯ ТРАНЗИТУ
Щодо цього можуть існувати небезпідставні сумніви. Адже «Нафтогаз України» грає з нашим урядом, який є єдиним акціонером цієї компанії, в якусь дивну гру, приховуючи від нього повний текст остаточного рішення, винесеного у Стокгольмі.
Більше того, нині з’явилися дані про кардинальну зміну ставлення керівництва «Нафтогазу» до реалізації згаданого плану. Про це, зокрема, свідчить лист голови НАК Андрія Коболєва прем’єр-міністрові України Володимиру Гройсману, який потрапив до редакції «Дня».
У документі висловлюється сумнів щодо того, що названий план може бути реалізований, як передбачено постановою Кабміну, протягом 30 днів з дати набрання чинності остаточними рішеннями по суті арбітражних справ, «які тривають», і що майно «Укртрансгазу» буде передано ПАТ «Магістральні газопроводи України» (з урахуванням кредитних зобов’язань НАК та її дочірніх компаній).
Свій сумнів у «Нафтогазі» пов’язують з тим, що арбітражним рішенням не було підтримано позовну вимогу «Нафтогазу» щодо можливості передачі прав та обов’язків за контрактом на користь іншої компанії — оператора газотранспортної системи України без згоди ПАТ «Газпром». Адже за контрактом виконавцем послуг із транзиту є виключно «Нафтогаз».
"Північний потік-2" - "Троянський кінь" ЄС - Андрій Коболєв в "Немцова.Інтервью" (Відео)
«Це означає, — пише Коболєв у листі до прем’єра, — що контракт зобов’язує саме компанію надавати послуги з транзиту природного газу українською ГТС на користь ПАТ «Газпром». Більше того, голова НАК вважає, що отримати письмову згоду ПАТ «Газпром» на передачу контракту іншому операторові ГТС на чинних умовах є нереальним. І це його дуже турбує.
ВІРТУАЛЬНІ МІЛЬЯРДИ «НАФТОГАЗУ»
Адже за висновком арбітражу обсяг обов’язкового транспортування (транзиту) газу українською ГТС має становити не менше ніж 110 мільярдів кубометрів. Позитивний фінансовий ефект від цього висновку (за рахунок права на отримання компенсацій «Газпрому» за недопостачання газу для транзиту у 2018—2019 рр.) може скласти, як підрахував Коболєв, щонайменше $1,2 мільярда. Крім того, право на перегляд тарифу загалом може дати змогу «Нафтогазу» отримати додаткову компенсацію в розмірі до $15 мільярдів. Суперечка щодо тарифної ставки транзиту, запевняє Коболєв, також може стати суттєвим економічним стимулом для «Газпрому» продовжувати транзит i після 2019 року. Голова «Нафтогазу» навіть повідомляє, що його компанія вже зробила подання про початок процедури перегляду тарифу на послуги з транзиту українською ГТС.
Коболєв навіть посилається на радника «Нафтогазу» — юридичну фірму Wikborg Rein, у якій вважають, що в разі відокремлення оператора ГТС відповідно до Плану реструктуризації (анбандлінгу) «Нафтогаз» втратить юридичний інтерес для захисту своїх прав за контрактом (зокрема, щодо перегляду тарифу на транзит).
Загалом, робить висновки Коболєв, доцільним було б переглянути План реструктуризації і внести до нього зміни в частині передачі майна ГТС та інших матеріальних ресурсів ПАТ «Укртрансгаз» до ПАТ «Магістральні газопроводи України» у строки, визначені рішенням НКРЕКП про сертифікацію нового оператора ГТС, але не раніше за дату закінчення строку транзитного контракту. «Ця пропозиція забезпечує належний баланс між збереженням транзиту і проведенням реформи газового ринку, — вважає Коболєв, — без шкоди інтересам компанії...»
Думки експертів «Дня» щодо цього неоднозначного листа дещо розходяться. Член правління Інституту енергетичних стратегій Юрій КОРОЛЬЧУК констатує, що така позиція Коболєва — це доказ не просто протистояння з урядом, яке триває вже півтора року, а прагнення залишити за собою вплив на компанії, які мають вийти з «Нафтогазу» (і «Укртрансгаз», і «Укргазвидобування»). А коли відбуватиметься конкурс на відбір європейського партнера з управління українською ГТС, хочуть мати можливість заблокувати цей процес. «Така їхня кінцева мета», — констатує Корольчук.
Однак він не впевнений, що цієї мети буде досягнуто. Коболєв, за словами експерта, вважає свій тил дуже добре захищеним. Проте Корольчук не виключає, що голову НАК можна звинувачувати хоча б у тому, що він свідомо чи ні, але підігрує «Газпрому». Бо за півтора року, які залишилися до закінчення контракту на транзит від 2009 року, «вони нічого не зроблять, і це, фактично, блокування процесу».
Експерт нагадує, що останні два роки від Коболєва та інших очільників «Нафтогазу» ми тільки й чули: як тільки буде рішення суду у Стокгольмі, ми відразу ж все зробимо і все передамо. Тепер же, на його думку, концепція змінилася: не хочуть, а тому погрожують просто засунути палицю в колеса і затягти процес до 2019 року.
«У таких діях «Нафтогазу» я нічого хорошого не бачу, — каже Корольчук і додає: — Отже, потрібен посередник. І це абсолютно нормальний процес, у тому числі й для «Газпрому». Питання лише в тому, що за це отримає Європа». Експерт не сумнівається в тому, що її інтерес до участі в управлінні українською ГТС не зменшиться через загрозу скорочення російського транзиту до 15 мільярдів кубометрів. Він наголошує, що таке можливе лише аж після 2027—2029 року, коли «розкачається, якщо його побудують, «Північний потік-2».
Екс-міністр енергетики України Сергій ЄРМІЛОВ у розмові з «Днем» відзначив, що, вигравши суд у Стокгольмі, керівники «Нафтогазу» все одно не хочуть анбандлінгу і тягнуть час до кінця контракту на транзит. «Але якщо «Північний потік-2» відбудеться, то вже не потрібен буде й анбандлінг, — каже експерт, — тому що транзиту газу вже не буде й інтересу до наших магістральних мереж уже ні в кого не буде — ні в українських олігархів, ні в європейських».
«А що потрібно робити, щоб зберегти транзит, — запитує Єрмілов і відповідає: — Щоб європейські компанії менше дивилися в бік «Північного потоку-2», і потрібен був цей анбандлінг. Треба було виділити чистий бізнес для транзиту, пустити туди європейських партнерів-інвесторів. І тоді вони, можливо, відчули б, що наш маршрут гарантує надійніше й дешевше транспортування газу з Росії, ніж якимись іншими шляхами». «Мій висновок, — наголошує екс-міністр, — будь-яке перешкоджання розділенню бізнесу за допомогою анбандлінгу зменшує шанси на збереження транзиту».
