Неврегульований видобуток напівдорогоцінного бурштину, який із недавнього часу вельми подорожчав на світовому ринку, відкриває в країні внутрішній фронт. На жаль, вже є й жертви.
ТЕМНА ІСТОРІЯ
Але почнемо з мирного і майже корпоративного конфлікту. «Український бурштин віддають офшорній компанії за 300 тисяч, — написав міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавічус на своїй сторінці в Twitter. — Де логіка? Завтра засідання госпсуду в Рівному. МЕРТ бореться за «Укрбурштин». ДП «Укрбурштин» хочуть збанкротувати за борг у 300 тисяч доларів, хоча потенційні доходи працюючого підприємства — сотні мільйонів гривень. Темна історія», — вважає міністр.
Він, звичайно, переважно має рацію. Але на його посту слід бути точним. «Укрбурштин» дійсно належить до сфери держвласності. Але це не держпідприємство, а дочірнє підприємство іншого держпідприємства — державної акціонерної компанії «Українські поліметали», що входить до сфери управління Мінекономрозвитку і торгівлі. Між «мамою» і «дочкою» якийсь конфлікт, але обидві сторони прагнуть дотриматися пристойності. Проте з початку серпня протистояння між ними до межі розжарилося. До цього призвело те, що в «Укрбурштині», схоже, придумали спосіб, як вийти з-під «маминої» опіки.
«Укрбурштин» має спеціальний дозвіл на геологічне вивчення і дослідно-промислову розробку родовища бурштину «Олексіївка» в Рівненській області площею 1027 га (одного з найбільших в Україні). Але офіційно видобуток на цій ділянці не ведеться, повідомили «Дню» в материнській компанії. За її даними, спецдозвіл в «Укрбурштині» намагаються використовувати для легалізації незаконно здобутого бурштину, зокрема 2,6 тонни цього каменю, заарештованого правоохоронними органами 4 серпня в Рівному.
«Дочірнє підприємство «Укрбурштин» ДАК «Українські поліметали» з 2003 року перебуває у стані банкротства і з 2005 року контролюється комітетом кредиторів і керуючим санацією, а не державою, — інформували «День» в «Поліметалах». — З весни 2015 року керуючим санацією, за ініціативою комітету кредиторів, призначено арбітражного керівника Олену Левкович».
Познайомимося з її точкою зору. Левкович повідомила, що «Укрбурштин» входить у перелік підприємств, що не підлягають приватизації, а тому «ні корпоративні права, ні майно і основні засоби передати іншим юридичним або фізичним особам, згідно з законом, неможливо». Розмови про передачу підприємства у власність іноземної компанії або його вихід із державної власності вона називає міфами, які навмисно поширюються в засобах масової інформації.
Дивно, що при цьому керуюча санацією Левкович нічого не розповідає про новий склад комітету кредиторів «Укрбурштину», єдиним учасником якого, за її ж ініціативою, повинна стати компанія Thamesvest LTD (Великобританія, Лондон, код 09674107, зареєстрована 7 липня 2015 року, статутний капітал чотири фунти стерлінгів). Зате вона з легкістю руйнує аргументи юристів материнської компанії, які стверджують, що «бурштинова дочка» є гірничим підприємством, а це, у свою чергу, дає можливість закрити справу про банкрутство. Вона пропонує погасити заборгованість кредиторам в процедурі санації або банкрутства підприємства або через мирову угоду. Інакше кредитори, на її думку, будуть дуже довго чекати, і, можливо, погашення їхніх боргів стане взагалі неможливим.
Але хто такі ці кредитори і навіщо «Укрбурштин» брав у них кредити? Відповідаючи «Дню» на це запитання, Левкович узагальнила: «Це юридичні і фізичні особи». Але назвати їх не захотіла: «Я всіх не пам’ятаю». І звернулася за підтримкою до юриста підприємства Алли Рижої: «Може, ти пам’ятаєш?». «У нас багато кредиторів, серед них і державні органи — Пенсійний фонд, Податкова служба», — відповіла Алла. «Це ті, кому ви не сплатили. А хто все-таки давав гроші?» — наполягав «День».
Петро Порошенко: Два тижні даю силовикам для ліквідації кришування на ділянках видобутку бурштину. 90% бурштину в Україні видобувається нелегально під кришуванням правоохоронних органів. Під’їду без охорони в одну з трьох західних областей і покажу, яким чином і хто кришує беззаконня!
«Кредити бралися в межах справи для того, щоб підприємство підтримало себе фінансово, — роз’яснює Рижа. — Ми ж не фінансуємось із держбюджету. Ми не здійснюємо підприємницьку діяльність, яка дозволяє нам отримувати прибуток. Для того, щоб провести геологорозвідувальні роботи, передбачені нашим спецдозволом, нам потрібно було укладати угоди про поворотну фінансову допомогу. Ми беремо її як у банку, тільки без відсотків. І завдяки таким кредиторам підприємство працює. Це — всі наші підрядні організації, це люди, які працюють безпосередньо на підприємстві. Це попередній керівник підприємства, який вніс безпосередньо свої гроші».
Але повернімося до позиції «Поліметалів». Напередодні засідання господарського суду в Рівному 26 серпня вони опублікували матеріали, в яких, зокрема, вказувалося: якщо процедуру банкрутства буде припинено, то новий менеджмент «Укрбурштину» вже в перший рік роботи зможе забезпечити видобуток не менше п’яти тонн бурштину приблизною вартістю до 250 млн гривень. Об’єм податків і зборів до бюджетів усіх рівнів складе орієнтовно 70—80 млн гривень. Надалі можливе зростання видобутку бурштину до 20 тонн на рік. Прийнявши пропозицію Левкович про новий склад комітету кредиторів, упевнені в «Поліметалах», суд фактично підтримає «схему повного виведення «Укрбурштину» з державної власності під контроль компанії-нерезидента...».
ВІДОМІ ІНТЕРЕСИ
«День» не збирається жодним чином впливати на суд. Сподіваємося, він і без підказок ухвалить законне рішення. А попередню цитату привели для того, щоб отримати можливість ознайомити читача з її закінченням: «...компанії-нерезидента, за якою стоять інтереси відомих учасників нелегального ринку бурштину в Україні». З цього місця, будь ласка, детальніше, попросив «День» співрозмовника, який побажав залишитися невідомим. Не без побоювання в голосі він розкрив «бурштинову таємницю» — назвав ім’я і прізвище одного з можливих «інтересантів». Як наголошується в його біографії, розміщеній на LB.ua, пише сайт «Генштабъ», ця людина є кримінальним авторитетом і злодієм в законі, 1989 року був засуджений на три роки, відбував покарання в колонії ШВК-66 в Шостці Сумської області. Про нього свого часу тодішньому президентові Кучмі доповідав покійний міністр внутрішніх справ Кравченко: «Економіку регіону захопив деякий злодій у законі, який має політичні амбіції».
Виявилось, колеги журналісти вже не раз викладали в інтернеті розповіді про його минуле, про статті і терміни, про деякі недавні витівки. А також про зв’язки екс-депутата-регіонала, що тягнуться, можливо, на самий верх нинішнього нашого істеблішменту. Колись про цю людину напишуть детективні повісті або навіть романи, але нас зацікавив тільки маленький епізод із його життя, щедро проілюстрований відео і фотографіями в мережі. Справа була торік. Сотня чоловіків із автоматами приїхала на джипах в ту саму Олексіївку, на яку в «Укрбурштину» є спецдозвіл. І оголосили незаконним старателям бурштину, що у них тепер буде господар. Люди обурилися, і тоді бандити почали стріляти. Було декілька поранених. Але беззбройний народ перейшов у наступ, прогнав бандитів і спалив декілька їхніх авто.
Днями на незаконних бурштинових копальнях побували активісти «Автомайдану», а після цього заглянули в Рівне, де Господарський суд вирішував долю «Укрбурштину». Один із автомайданівців — Олексій Гриценко — того ж дня дав інтерв’ю журналістці Ларисі Чорнопиській з ІБ «Правий» і заявив, що це екс-регіонали віднімають у держави дочірнє підприємство «Укрбурштин». За його словами, лапу на підприємство хоче назавжди накласти той, хто контролює його вже близько 10 років. «Це навіть у неофіційних бесідах говорила сторона, що є кредитором «Укрбурштину», — зазначив активіст. — Він займався цим підприємством. Це була дуже зручна схема: загнали його в борг, узяли в своє управління державне підприємство з можливістю добувати бурштин. Формально щось показували державі, а реально прибуток ішов нелегально у кишені по вертикалі: міліції, яка все це прикривала, СБУ тощо».
НІЧИЙНІ НАДРА
А чим закінчилося засідання господарського суду в Рівному? Як повідомили «День» юристи «Українських поліметалів», він не розглянув прохання «Укрбурштину» про заміну його кредиторів, унаслідок чого контроль над комітетом кредиторів, а значить, і над усім підприємством міг би перейти до компанії Thamesvest LTD. Юристи задоволені: контроль над «Укрбурштином» залишається в українських кредиторів.
Водночас суд не став розглядати і вимогу «Українських поліметалів» і Мінекономрозвитку і торгівлі про припинення справи про банкротство, призначивши нове засідання на 7 жовтня. Отже, в суді на сьогодні у сторін цього процесу нічия, 1:1. Нічийними, в гіршому сенсі цього слова, залишаються і надра Житомирської, Рівненської і Волинської областей України, де можна було б налагодити рентабельний видобуток сонячного каменю. Але в країні немає відповідного закону і немає порядку.
Про це «День» говорив із колишнім керівником «Українських поліметалів» Олександром Гребенюком. «Є незаконний видобуток, в ході якого самостійні старателі завдали серйозного екологічного збитку території. Аби його вирівняти, треба зрозуміти, як нам працювати далі. Я вважаю, що видобутком повинне займатися велике державне підприємство, а довкола нього — старательські артілі. Тоді підприємство допомагатиме їм, бо там потрібна техніка, а не просто лопатами кидати. Старателям треба допомагати і в геологорозвідці, виучувати людей, розповідати їм, як берегти ліс, який споконвіку давав тут людям деревину, ягоди, гриби. Треба зберегти і цей промисел. А те, що відбувається сьогодні, коли бурштин видобувають незаконно, це жахливо — підривається земля, відбувається обводнення території. Це треба впорядковувати».
«Хто кришував і кришує зараз цей бізнес?» — запитав «День». «Раніше все було в одних руках», — сказав екс-керівник. «Чиїх?» — допитувався «День» у марній надії докопатися до істини і з іншого боку (Гребенюк був учасником прес-конференції, яку проводила Левкович). «Українських поліметалів», — дещо несподівано відповів Гребенюк. — 2004 року нас розділили на два підприємства. Зробили «Бурштин України» і «Укрбурштин». Причому перше відійшло до Мінекології, а друге залишилось в «Українських поліметалах». Так давайте повернемося і створимо єдину потужну державну промисловість, яка контролюватиме старательські артілі. Тоді ми знатимемо, хто, де і на яких підставах працює і як дотримуються екологічні вимоги. Іншого варіанту немає. Яких б заходів щодо припинення незаконного видобутку не вживали правоохоронні органи, результату не буде, поки ми не почнемо дивитися в корінь проблеми. Потрібен закон. Потрібно, аби тут працювала велика державна монополія і разом з нею — маленькі приватні підприємства. Тоді буде порядок».
