До початку конкурсу з відкритою пропозицією ціни за принципом аукціону з продажу держпакету акцій (99,567%) публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» (м. Южне) залишилося рівно три тижні. У Мінфіні з нетерпінням чекають на чималу суму і, звичайно ж, сподіваються, що в результаті торгів вона буде істотно вищою за початкову ціну 13 мільярдів 175 мільйонів гривень.
Як наголошується в аналітичній роботі, проведеній Центром досліджень корпоративних відносин, ОПЗ— унікальне підприємство. І не лише тому, що у нього високі виробничі і технологічні можливості. У світовій історії навряд чи знайдеться підприємство з такою тривалою, а часом і драматичною «приватизаційною історією». У всякому разі, у незалежній Україні не було іншого такого об’єкту, який би, залишаючись надзвичайно привабливим для інвесторів, продавався впродовж двадцяти з гаком років. Як відзначають дослідники, причина цього полягає у тому, що при кожній новій спробі торгів за ОПЗ дуже значними виявлялися кланово-олігархічні протиріччя довкола цього підприємства і пов’язані з ними ризики, які, як вважають у ЦДКВ, підтверджують винятковість підприємства.
Сьогодні дуже багатьох у нашій країні та за кордоном хвилює, чи буде завод продано цього разу. Віце-президент центру В’ячеслав Бутко зазначає, що від успіху конкурсу з ОПЗ залежать підсумки всієї запланованої на 2016 рік приватизації державного майна в Україні. Проте, за його словами, дослідження показало, що підготовку приватизації проведено невдало. Він не виключає, що насправді готується «адресна приватизація на користь заздалегідь визначеної фізичної або юридичної особи». «Це поставить під удар і без того поганий інвестиційний клімат у країні»,— попереджає дослідник.
На його думку, свідченням неякісної підготовки до продажу заводу може бути непрозорий відбір радника з приватизації. Щоправда, до його результату претензій немає, оскільки швейцарський банк UBS має у світі високий авторитет. Але вибір оцінювача ОПЗ з сумнівною репутацією, приховані від громадськості висновки фінансового аудиту, відмова від проведення громадських слухань, зрив зборів акціонерів, закритість інформації про учасників конкурсу, а також неврегульований монопольний статус підприємства на ринку перевалки аміаку— все це негативи, які можуть поставити під сумнів підсумки конкурсу, зазначає Бутко.
У грудні минулого року голова Фонду держмайна України Ігор Білоус заявляв, що купівлею ОПЗ цікавляться близько 20 інвесторів, зокрема чотири американські компанії, норвезька Yara і низка європейських, у лютому цього року він повторив цю цифру і озвучив, окрім норвезької, ще й назви американських компаній IBE Trade, Koch Fertilizers, CF Industries, польської Сiech, марокканської ОСР, а також згадав, але не назвав компанії з Туреччини й Індонезії. Бутко наголошує, що, незважаючи на заяви про велику кількість потенційних іноземних учасників, офіційно жоден з інвесторів не підтвердив своєї участі.
Крім того, проблемою при приватизації ОПЗ є, на думку Бутко, позов до заводу компанії бізнесмена Дмитра Фірташа Ostchem щодо заборгованості у розмірі $193 млн. «І це ще не все. Є ще штрафи і пеня, від яких Ostchem навряд чи відмовиться. З урахуванням цих сум заборгованість ОПЗ перед компанією— близько $240 мільйонів, що становить близько 40% від початкової ціни заводу.
Бутко зазначає, що сам цей борг, можливо, і не перешкодить приватизації ОПЗ. «Але на рішення великих іноземних інституційних інвесторів про участь у конкурсі він, безумовно, вплине»,— припускає дослідник. Затягнути процес приватизації ОПЗ може і позов компанії «Нортіма», яка перемогла на аукціоні з продажу заводу 2009 року. «Будь-який притомний інвестор не захоче судитися з нею, оскільки це дуже витратна і нервова справа. Тим більше що правова позиція у «Нортіми» є досить серйозною і якісною»,— наголошує Бутко і звертає увагу також на те, що, згідно з умовами нинішнього конкурсу, інвестор не зобов’язаний до початку торгів надати інвестиційний і бізнес-план розвитку підприємства.
На відміну від конкурсу 2009 року, коли переможцеві було заборонено протягом п’яти років скорочувати персонал підприємства, тепер новому власникові дозволено звільняти людей вже за півроку після купівлі ОПЗ. Бутко відзначає дуже привабливі для майбутнього власника умови приватизації ОПЗ і порушує питання «про мотиви такої лояльності до майбутнього власника і нелояльності щодо інтересів держави, проявлених держчиновниками». Цього року умови, за словами дослідника, «і простіші і більш примітивні». У дослідженні наводяться слова екс-голови ФДМУ Олександра Бондаря: «Зрозуміло, що нинішнє оточення Президента, наближені до нього бізнесмени однозначно намагатимуться отримати ОПЗ за пільговою ціною і на пільгових умовах. Чи втрутяться західні інвестори? Я маю дуже великі сумніви, оскільки все, що відбувається довкола ОПЗ, практично знеохочує їх брати участь у приватизації».
Екс-радник голови ФДМУ (1998—2003 роки), директор Центру антиолігархічної політики Володимир Ларцев називає процес підготовки до приватизації ОПЗ «найбільш цинічним у порівнянні з усією попередньою приватизацією, яка була в Україні. Навіть з тією приватизацією, яка була за Януковича». Зокрема, він зупиняється на якості оцінки ОПЗ, яку проводила українсько-угорська компанія «Увекон». Усі наші так звані незалежні оцінювачі займаються підгонкою цифр під необхідний результат. Він зазначає, що проводити оцінку ОПЗ узагалі не було необхідності, а потрібно було взяти суму, з якою попередній конкурс виграла компанія «Нортіма» бізнесмена Коломойського ($625 мільйонів) і зробити її стартовою. І не платити 185 тисяч гривень за цю квазіоцінку (тут Ларцев ужив більш «міцне» слово, для якого у газеті не знайшлося місця).
«День» поцікавився, чи не думають такі люди, як панове Коломойський і Фірташ, взяти участь у конкурсі. Бутко відповів, він не має таких даних. Натомість Ларцев з упевненістю спрогнозував, що і той, і інший можуть спробувати. І в тому разі, якщо фінальна ціна торгів виявиться нижчою за ту, з якою екс-губернатор Дніпропетровської області виграв, то він позиватиметься до суду. Більш того, він навіть припустив, що олігархів допустять до участі. Адже парламентська група «Відродження» проголосувала за потрібні рішення, пояснив Ларцев.
«На них (олігархів) буде тиск безпосередньо з боку Порошенка, що ми, мовляв, даємо тобі послаблення щодо боргів бюджету «Укрнафти», а ти не піднімаєш ціну на конкурсі»... Щоб виграв той, хто потрібно? Хто ж цей щасливчик? Користуючись тим, що Білоус, за словами Ларцева, не завжди тримає язик за зубами, екс-радник нагадав, як голова ФДМУ згадав серед потенційних учасників конкурсу якусь компанію з ОАЕ, яка зацікавилася приватизацією ОПЗ. Він також натякнув, що у тих південних краях не вважається ганебним віддячувати за якісь чиновницькі послуги. «І я упевнений на 90%, що це буде (переможцем) компанія з арабським корінням»,— спрогнозував експерт.
КОМЕНТАР
Екс-радник голови ФДМУ (1998—2003 роки), директор Центру антиолігархічної політики Володимир Ларцев називає процес підготовки до приватизації ОПЗ «найбільш цинічним у порівнянні з усією попередньою приватизацією, яка була в Україні. Навіть із тією приватизацією, яка була за Януковича».
Зокрема, він зупиняється на якості оцінки ОПЗ, яку проводила українсько-угорська компанія «Увекон». Усі наші так звані незалежні оцінювачі займаються підгонкою цифр під необхідний результат.
Він зазначає, що проводити оцінку ОПЗ узагалі не було необхідності, а потрібно було взяти суму, з якою попередній конкурс виграла компанія «Нортіма» бізнесмена Коломойського ($625 мільйонів) і зробити її стартовою.
І не платити 185 тисяч гривень за цю квазіоцінку (тут Ларцев ужив більш «міцне» слово, для якого у газеті не знайшлося місця).
