Фундаментальною причиною послаблення гривні є різке погіршення стану платіжного балансу у жовтні. Воно пов’язане певною мірою з посиленням чистого відтоку валюти за торговельними та сервісними операціями. Але більше — з обвальним спадом залучених зовнішніх запозичень і прямих іноземних інвестицій. Якби цього не сталося і притік валюти за згаданими статтями зберігся хоча б на вересневому рівні (2 мільярди 699 мільйонів доларів), то цього б вистачило, щоб перекрити відтік капіталу за поточними операціями ( але в жовтні ця цифра була 1 мільярд 902 мільйони доларів).
У поточному рахунку закріпився перехід до прискорення процесу нарощування дефіциту (серпень, вересень, жовтень), оновився максимум відтоку капіталу за поточними платіжними операціями (тепер він становить 1 мільярд 902 мільйони доларів). Попередній максимум був зафіксований у березні (1 мільярд 802 мільйони доларів). Змінився і тренд збільшення дефіциту торгівельного балансу. У серпні—вересні він зростав на 780—790 мільйонів доларів. У жовтні був майже вдвічі вищим (1 мільярд 739 мільйонів доларів).
Оформилася тенденція уповільнення експорту. Після досягнення піку в липні (9 мільярдів 728 мільйонів доларів) у серпні-вересні експорт зростав на 1 мільярд доларів повільніше. Вже у жовтні «просів» на 1 мільярд і майже 800 мільйонів доларів (з 8 мільярдів 817 мільйонів доларів у жовтні). В серпні динаміка експорту зійшла з піку 65% (у липні) до 52,6%, а у вересні — відбувалася незначна корекція — до 57,1%. В жовтні вперше динаміка різко погіршилася у 2 рази — до 28,2%. Отримали місячний мінімум динаміки експорту в поточному році...
Семимісячне ралі профіциту балансу послуг перервалося. Різко. Вперше в цьому році сальдо стало негативним — 9 мільйонів доларів. Зліквідована й перевага кумулятивного показника профіциту. Над минулорічним. Він вже поступається йому на 13 мільйонів доларів.
На старті IV кварталу знову прискорилося зростання дефіциту поточного рахунку у співвідношенні до ВВП: у І кварталі згаданий індикатор становив 10%, але вже у ІІ і ІІІ кварталах послідовно зменшувався до 6,6% та 3,0%. Наразі дефіцит поточного рахунку становить 11,3%. Показник січня—жовтня 2008 року став у 2,4 рази вищим ніж у відповідному періоді 2007 року (6,5% проти 2,7%). Десятимісячний показник дефіциту є найвищим за ті роки, коли він фіксувався (2006 рік —1,5%; у 2007 — 3,7%). Швидше за все, за підсумками року буде досягнуто нового історичного максимуму.
Психологічною і вирішальною причиною жовтневої девальвації стало драматичне (2,5 мільярда доларів) вилучення валютних депозитів із банківської системи та продовження відтоку коштів нерезидентів (311 мільйонів доларів). Зазначене зменшення валютних авуарів банківської системи на 0,5 мільярда доларів перевищує відповідний показник усього ІІІ кварталу (2 мільярди 355 мільйонів доларів). Разом із відтоком валюти за поточними операціями (1 мільярд 902 мільйони доларів) згадане вилучення коштів населення і іншого короткострокового капіталу (2 мільярди 811 мільйонів доларів) не було компенсоване прямими інвестиціями і запозиченнями. Притік прямих інвестицій (8 мільярдів 906 мільйонів доларів) за 10 місяців був майже нейтралізований відтоком коштів населення з банків та грошей нерезидентів (8 мільярдів 746 мільйонів доларів). Саме тому платіжний баланс за цей місяць склався з безпрецедентно високим (3 мільярди 961 мільйон доларів) дефіцитом. За відсутності психологічного чинника він міг би становити 1 мільярд 461 мільйон доларів, тобто бути у 2,7 разу меншим. Такою є ціна паніки, рейдерських та інформаційних атак спекулянтів і політиканів.
Поради:
Перша. Не уникати продажу валюти. Водночас виявити необхідну стриманість. Вдосконалити механізм інтервенцій. Не піддаватися політичному тиску щодо фіксації обмінного курсу. Дотримуватися погодженого графіку змін чистих валютних резервів. Стриманість у витрачанні валютних резервів для балансуючих нетто-інтервенцій на продаж необхідно здійснювати за наступних причин. Вже витрачено всі резерви, що отримано в поточному році у періоди нетто-інтервенцій на купівлю валюти.
На відміну від 1999—2005 років, валютні резерви сформовано здебільшого на борговій основі. Як і в 1994—1998 роках, за поточними операціями Україна має чистий відтік валюти.
Цього факту не враховують ті, хто пропонує «залити» ринок валютою. Досить нагадати, що у жовтні 2008 року чистий відтік валюти за поточним і фінансовим рахунками (зведений баланс) був на 1 мільярд доларів більшим, ніж за весь IV квартал 2004 року (3 мільярди 961 мільйон доларів проти 2 мільярдів 876 мільйонів доларів). Ситуація різко змінилася саме в жовтні. Відтік капіталу за поточним рахунком у січні—жовтні становить вже 10 мільярдів 485 мільйонів доларів. У 2004 році всі місяці був приток капіталу за поточними операціями. За 2004 рік Україна мала профіцит рахунку поточних операцій майже 7 мільярдів доларів. А тільки за десять місяців цього року чистий відтік валюти вже становить 10 мільярдів 485 мільйонів доларів. Тому різними є і джерела пропонованого «розливу валюти». У 2004 році ним був реальний сектор, в 2008-му — в основному запозичення.
Цього року слід виявити більшу обережність в інтервенціях на продаж валюти. Економіка не у фазі підйому. Одна справа — вилучати ліквідність при зростанні ВВП, наприклад, на 12,7% (за 10 місяців 2004 року), а друга — коли відповідний показник становить 5,9%. А в базовому секторі (промисловість) — відповідно 13,6% та 2,2%.
В балансі ризиків загроза рецесії є вже більшою, ніж загроза прискорення інфляції. Цього не спостерігалося, до речі, у тому ж 2004 році, коли економіка й ціни були перегріті, а місячні показники інфляції восени перевищували відповідні цьогорічні. Тому підтримка ліквідності вимагає дозованого витрачання валюти в умовах ажіотажного попиту на неї.
Нарешті, цьогорічна девальвація дещо підтримає експорт товарів. У жовтні його динаміка знизилася вдвічі (з 62% у вересні до 30,5% у жовтні). У відповідні місяці 2004 року експорт теж знижувався, але повільніше — з 38% до 23%. Отже, певне сприяння експорту сьогодні доцільне.
Друга. Участь Нацбанку в інтервенціях на продаж валюти має супроводжуватися адекватним нарощуванням рефінансування, і не тільки для збільшення ліквідності у фазі охолодження економіки. Також — і для відновлення ролі процентної політики, якою вона була до 2003 року. Саме тоді різко посилився приток валюти в країну за поточними і фінансовими операціями.
Підвищення ролі продуктивної емісії через канал рефінансування має відбуватися за умов:
— подальшого вдосконалення діючого механізму застави;
— посилення контролю за цільовим використанням наданих кредитів;
— поступовим виведенням всіх процентних ставок на рівень позитивних;
— активізацією участі Нацбанку на вторинному ринку цінних паперів;
— додаткових зусиль уряду щодо розвитку відкритого ринку цінних паперів через підвищення ролі внутрішніх запозичень.
