Мудрець колись радив надто рішучому царедворцю: порахуй до трьох перед тим як щось сказати. Схоже, цією порадою почали користуватися. І небезуспішно. Принаймні противники приватизації НЗФ у судах говорять про що завгодно, але не обвинувачують його власників у тому, що акції заводу куплені дуже дешево. З іншого боку, надмірна емоційність, як відомо, державним діячам протипоказана, а іноді навіть і шкідлива. Цю відому ще з давнини тезу повністю підтвердила прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, яка зазнала відчутних репутаційних збитків після того як несправедливо звинуватила виконувача обов’язків голови Вищого господарського суду Миколу Хандуріна.
Нагадаємо, під час прес-конференції 28 липня прем’єр-міністр Юлія Тимошенко заявила про те, що Хандурін незаконно вилучив справу про приватизацію Нікопольського заводу феросплавів з Апеляційного господарського суду міста Києва. І розповіла детективну історію про те, як під покривом ночі високопоставлений суддя пробирається до приміщення Апеляційного суду та «з м’ясом вихоплює рішення суду», згідно з яким приватизація НЗФ визнавалася незаконною. Водночас Тимошенко відзначила достойну громадянську позицію суддів Апеляційного господарського суду Києва Віталія Корсака та Сергія Бондаря, які нібито противилися незаконним діям Хандуріна.
Хоч як би пристрасно звучали обвинувачення голови Кабінету Міністрів, через день ситуація вирішилася досить прозаїчно. Хандурін під час прес-конференції спростував обвинувачення прем’єр-міністра та продемонстрував журналістам документ, згідно з яким рішення про передачу «нікопольської» справи та тимчасове припинення виконання рішення київського Апеляційного господарського суду прийняла судова колегія з п’яти осіб. А ось самого Хандуріна серед них не було. Звісно, про жодне викрадення судової справи під покривом ночі також не йдеться. Того ж дня, коли Юлія Володимирівна викривала виконувача обов’язків голови Вищого господарського суду, інший суддя, заступник голови Апеляційного господарського суду міста Києва Сергій Бондар визнав, що особисто відвіз матеріали справи по Нікопольському феросплавному заводу до Вищого госпсуду. Таким чином звичайна судова процедура з передачі справи до суду вищої інстанції переросла у викладі прем’єра в гостросюжетний детектив з опівнічним викраденням.
У цій страшній казці, розказаній Тимошенко, є не лише лиходій Хандурін, а й позитивні герої — Корсак і Бондар. Перший очолював суддівську колегію Апеляційного госпсуду міста, що прийняла 25 липня рішення (його згодом і передали до Вищого господарського суду) про задоволення апеляційної скарги Генпрокуратури та Кабінету Міністрів і визнання незаконною приватизацію пакета акцій ВАТ «НЗФ» у розмірі 50%+1 акція. Як відомо, хід процесу викликав протести з боку адвокатів власника акцій НЗФ — концерну «Придніпров’я», представників трудового колективу НЗФ, яким відмовили в участі в процесі в ролі третьої сторони, а також журналістів, яких не допустили на процес. За словами адвокатів «Придніпров’я», судді всіляко намагалися прискорити розгляд справи, відмовляли представникам концерну в праві подавати клопотання та ставити запитання представникам Генпрокуратури та Кабінету Міністрів, а також перешкоджали фіксації того, що відбувалося в залі суду, на відеоплівку. Крім того, рішення Вищого господарського суду про вилучення «нікопольської» справи було оголошене судовою колегією Апеляційного суду ще 25 липня, до винесення рішення Апеляційним судом, проте було суддями проігнороване.
Того ж дня, коли Тимошенко викривала Хандуріна, судді Корсак і Бондар узяли участь у прес-конференції, організованій групою «Приват» і присвяченій ситуації навколо судового розгляду законності приватизації НЗФ. Хандурін на прес-конференції 29 липня критично відгукнувся про факт участі суддів Апеляційного суду в прес- конференції. Адже відомо, що група, яка її організувала, вкрай зацікавлена у визнанні приватизації феросплавного заводу незаконною, про що неодноразово заявляли її представники. У разi, якщо НЗФ буде повернений у держвласність, «Приват» має намір отримати завод у своє управління. «Грубе порушення судової етики полягає в тому, що прес-конференція суддів Апеляційного господарського суду міста Києва була організована групою «Приват», яка, як відомо зі ЗМІ, зацікавлена в розгляді цієї справи», — заявив Хандурін.
Історія зі «зникненням» рішення Апеляційного суду показала, як легко заплутатися в героях і лиходіях. Особливо тодi, коли йдеться про багатомісячні реприватизаційні розбірки навколо Нікопольського заводу феросплавів, що нерідко подаються як справедлива державна справа, спрямована на те, щоб повернути країні украдені в неї гроші. Але дивно, що питання про реальну вартість підприємства позивачі від держави так жодного разу і не порушили...
