У Міністерстві палива й енергетики України мають намір закінчити інвентаризацію державних вугільних активів до кінця літа. Про це «Дню» повідомив перший заступник міністра Юрій Ященко. За його словами, робота над інвентаризацією полегшується тим, що щось подібне вже проводили, коли відбувалося укрупнення вугільних підприємств у холдинги. Після інвентаризації холдинги тимчасово підпорядкують вугільній Національній акціонерній компанії, допоки не пройде їх акціонування та передача їй же в управління пакетів акцій. Передбачається, що за певний час компанія зможе поставити галузь на ноги.
У Мінпаливенерго стверджують, що перетворення підприємств на холдинги значно збільшило їхню інвестиційну привабливість. А тому головні надії, що покладають на створення НАК, полягають у фінансовому оздоровленні галузі. Передбачається, що об’єднання всіх активів держави в одну структуру допоможе консолідувати обмежені інвестиції та зробить керованішими фінансові потоки. Ціна вугілля, яке видобуватиме, перероблятиме і реалізовуватиме НАК, підвищуватися не повинна — в Мінпаливенерго побоюються інфляційних ризиків, пов’язаних із легко передбачуваними наслідками подорожчання електроенергії. На початку держава має намір продовжувати фінансово підтримувати компанію та виділяти кошти на капітальне будівництво. Держдопомога, яка зараз проходить за статтею «компенсація собівартості», буде перетворена на механізми стабілізації цін на продукцію вугільної промисловості.
І все ж головною метою створення НАК є поступовий перехід галузі на самоокупність. Передбачається, що доходів від реалізації продукції компанії має вистачати щонайменше на просте відтворювання. Програма максимум полягає в тому, що компанії доведеться навчитися заробляти та реінвестувати у власний розвиток. Зрозуміло, що для цього вона має народитися хоч би без вроджених вад. І було б добре всі її борги погасити з держбюджету. Але головне — всі збиткові та близькі до цього стану шахти будуть ліквідовані. Як це відбуватиметься на практиці та куди подінуть шахтарів і їхні сім’ї — побачимо вже невдовзі. Сьогодні на різному ступені ліквідації перебувають 114 шахт. І, крім того, є висока ймовірність збільшення їхньої кількості ще на десяток. Єдина надія збиткових шахт на порятунок — це бажання трудових колективів і далі мучитися. Зі слів Ященка, якщо колектив попросить шахту в оренду, то йому відмовлятимуть. Утім, те саме стосується й інших шахт — колектив може ухвалити рішення взяти своє підприємство в оренду. Тоді до НАК ця шахта не ввійде. Кому в такому випадку більше пощастить — запитання спірне.
Усе, що залишиться від ліквідації й оренди, розділять на профільні компанії та приєднають до НАК на різних умовах. Головними структурними підрозділами стануть видобувні та переробні держпідприємства: «Вугільна енергетична компанія» (Луганськ, об’єднає 14 держпідприємств із річним видобутком 19,8 млн. т і щорічним обсягом товарної продукції близько 2,2 млн. грн.), «Вугільна енергетична компанія» (Донецьк, об’єднає 10 держпідприємств із річним видобутком 10,2 млн. т і що річним обсягом товарної продукції понад 1 млрд. грн.), держпідприємство «Вугільна коксова компанія» (Донецьк, об’єднає 14 підприємств із річним видобутком 36,2 млн. т і щорічним обсягом товарної продукції 4,2 млрд. грн.). Навіть без урахування інших підрозділів, ці три ДП зберуть у свої зарплатні відомості майже 200 тисяч чоловік. Самостійними підрозділами до НАК увійдуть об’єднані під одним дахом шахтобудівні управління, збагачувальні фабрики, зібрані в управління «Укрвугілякість» і спеціально створюваний науковий центр. Розглядається так само варіант виділення в самостійну структуру внутрішньовідомчого залізничного транспорту. Але Юрій Ященко допускає, що транспорт залишиться просто управлінням. У міністерстві кажуть, що розривати виниклі виробничі ланцюжки ніхто не буде.
Теоретично, за умови вдалого проходження процесу формування НАК, кожен його структурний підрозділ має бути сформований таким чином, щоб повністю включати в себе все необхідне для самостійного існування. На майбутнє компанія має кілька варіантів розвитку подій. Варіант перший: приватизація. Якщо це станеться, то продавати вугільну НАК будуть суцільними держпідприємствами. Статутні фонди тільки трьох видобувних компаній (двох донецьких й однієї луганської) становитимуть, як зараз прогнозують, приблизно 5 — 7 млрд. гривень. При цьому, згідно з традицією, що склалася останнім часом, чужих до галузі не пустять, а в своїх гроші в таких обсягах на вугільну приватизацію навряд чи знайдуться. Тобто цей варіант приватизації може відбуватися за схемою «Укррудпрому». Інший, цілком імовірний, на думку Юрія Ященка, варіант — утворення на базі вугільних підприємств вертикально-інтегрованих компаній спільно з енергетиками. Об’єднуватися можна буде, помінявшись пакетами акцій, а вихід на кінцеву продукцію — електроенергію в рамках однієї компанії буде ще вигідніший, ніж зараз. Принаймні, вуглярі та генерація перестануть скаржитися один на одного. Варіантів можна перераховувати ще багато: в країні з перехідною економікою робити прогнози економічного розвитку — одне з улюблених публічних занять.
